Гасіння пожеж у лісових масивах

245. Під час лісових пожеж можливо:

- швидке поширювання вогню на великих площах;

- сильне задимлення та інтенсивне теплове випромінювання;

- загроза від вогню населеним пунктам, підприємствам, комунікаціям.

246. Розвідка лісової пожежі має проводитись у супроводі осіб, які знають місцевість, із спеціалістами лісового господарства. Коли вогонь охопив велику площу лісу, розвідка та спостереження за поширюванням вогню і ходом його гасіння має проводитись за допомогою вертольотів, літаків і автотранспорту з використанням картографічних матеріалів.

247. Під час розвідки пожежі необхідно визначити:

- вид і розміри пожежі, рельєф місцевості, швидкість і напрям поширювання вогню, очікуваний розвиток пожежі у період його гасіння, вірогідність його поширювання на населені пункти, об’єкти заготовки лісу, торф’яні поля тощо;

- дільниці, де можливий найбільш інтенсивний розвиток пожежі (хвойний молодняк, ділянки лісу, де розкидане сміття, площі пожежонебезпечних культур, тимчасові склади лісоматеріалів, торфорозробки тощо);

- можливі перешкоди, що призупинять поширювання вогню, і вигідні для локалізування рубежі (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини, сирі лощини тощо);

- можливість і шляхи під’їзду до краю лісу, кордони пожежі, з метою застосування механізованих засобів для її локалізування і гасіння;

- наявність і можливість використання природних джерел водопостачання;

- опорні лінії для запуску зустрічного вогню.

248. Під час гасіння лісових пожеж основні сили і засоби залежно від обстановки, необхідно зосереджувати з боку:

- населеного пункту;

- лісорозробок і торф’яних полів;

- лісового масиву;

- промислових, агропромислових об’єктів та об’єктів залізниці.

249. Для ліквідування лісових пожеж застосовуються такі прийоми гасіння:

- у разі верхових пожеж: створення протипожежних розривів (просік) на шляху поширювання вогню і запуску зустрічного вогню з безпечної відстані, що обрана з урахуванням швидкості розвитку пожежі;

- у разі низових пожеж: подача вогнегасних речовин, захльостування вогню, закидання підстилки, що горить, землею, випалення лісового покриву біля опорної смуги та створення мінералізованих смуг;

- у разі торф’яних (підземних) пожеж у лісі: окопування канави до мінерального ґрунту чи насиченого водою шару торфу, а також інші дії відповідно до вимог цього Статуту.

250. Загальне керівництво гасінням лісових пожеж покладається на керівника гасіння лісової пожежі (КГЛП), на території якого виникла пожежа. У разі загрози переростання лісової пожежі у велику, чи для гасіння великої (значної) лісової пожежі створюється відповідний штаб, який координує та забезпечує діяльність сил і засобів, залучених згідно мобілізаційно-оперативного плану ліквідування лісових пожеж. До складу штабу входять старші начальники (командири) відповідних служб, залучених згідно мобілізаційно-оперативного плану ліквідування лісових пожеж.

Під час гасіння лісових пожеж в забрудненій зоні, керівник КГЛП повинен користуватися квартальними мапами щільності забруднення лісових масивів, для передбачення захисту особового складу від радіаційного опромінення.

251. Під час створення декількох оперативних дільниць для гасіння лісової пожежі кожна дільниця забезпечується поквартальними мапами даної території лісу.

252. Під час гасіння лісових пожеж, залежно від швидкості поширювання вогню, має застосовуватись один з таких способів:

- одночасне гасіння всієї лінії фронту вогню чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання площі горіння на маленькі дільниці для подальшого ліквідування горіння на них. Ці способи застосовуються під час гасіння пожеж великої площі і за наявності достатньої кількості сил і засобів;

- ліквідування, у першу чергу горіння у тилу і послідовний рух флангами уперед, до передньої лінії фронту пожежі з більшою швидкістю, ніж поширюється вогонь;

- гасіння з початку краю лісової пожежі (передньої лінії фронту вогню) з подальшим ліквідуванням вогню на флангах і з тилу;

- гасіння пожежі, у першу чергу, з флангів з поступовим обмеженням головної частини пожежі;

- створення опорної смуги та запуск зустрічного вогню (доцільно здійснювати у денний час, з обов’язковою участю представника лісового господарства).

253. При гасінні пожеж у гірській місцевості КГП зобов’язаний:

- основні сили та засоби зосереджувати з боку верхньої частини схилу з переходом до флангів;

- при необхідності для локалізування пожежі використовувати вибухові речовини, підривом яких утворювати загороджувальні смуги перед фронтом пожежі;

- пожежну техніку і особовий склад розташовувати таким чином, щоб уникнути обвалень, зсувів і падіння каміння;

- використовувати для гасіння мобільні групи особового складу з переносними засобами пожежогасіння.