Вересень 1676 р.)

Фатальний розкол України на Правобережну та Лівобережну поглиблювався. Глибока криза державності викликала бажання у патріотичних сил зупинити цю руйнівну тенденцію, об’єднати українські землі в межах однієї держави та відновити її незалежність. Лідером цих сил став новий правобережний гетьман П. Дорошенко. Річ Посполита і Росія виступили проти возз’єднання України в одну державу. Гетьман Правобережжя П. Дорошенко опинився у війні на два фронти. Ворожу позицію щодо нього зайняло і Запоріжжя, яке висунуло претендентом на гетьманство П. Суховія, якого підтримував Крим.

Для організації опору Польщі П. Дорошенко рушив на правобережну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з російськими військами залишив наказним гетьманом чернігівського полковника Д. Многогрішного, який в наслідок наступу російських військ перейшов на бік Москви і при її підтримці був обраний гетьманом Лівобережної України (1668 – 1672).

Українська держава знов розкололась на два гетьманства.

Лівобережжя. Д. Многогрішний взяв курс на відновлення Української держави періоду Б. Хмельницького. Гетьман відновив зв’язки з П. Дорошенком, надавши йому військову допомогу, але це не підтримувала Москва. Проти гетьмана була сфабрикована справа про «зраду», після суду в Москві його заслали до Сибіру.

Новим гетьманом Лівобережної України було обрано лояльно настроєного до Росії Івана Самойловича (1672 – 1687).

Правобережжя. П. Дорошенку довелося вести боротьбу за владу з різними претендентами: спочатку із П. Суховієм, ставником кримського хана, а згодом із М. Ханенком, який чітко орієнтувався на Польщу і при її підтримці був обраний гетьманом Правобережної України (1670 – 1674).