2015-06-30
1350
Під тиском надзвичайно тяжких зовнішніх і внутрішніх обставин П. Дорошенко почав шукати опори у турецького султана. Корсунська генеральна старшинська рада (березень 1669 р.) погоджується на офіціальне прийняття турецького султана. Влітку 1672 р. Оттоманська Порта розпочала воєнні дії проти Польщі, Правобережна Україна знову стала театром воєнних дій, а П. Дорошенко змушений був виступити на турецькому боці. Успішні дії турецьких і українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір, відмовившись від Правобережної України:
· Поділля відходило до Туреччини.
· Українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.
Порушення територіальної цілісності України, безжалісне пограбування українського населення турецькими і татарськими військами призводить до того, що Україна є безправним васалом. Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися. У 1673 р. П. Дорошенко пішов на переговори з Москвою, але позиції сторін не співпали, переговори припинилися. На початку 1674 р. російські війська разом з військом І. Самойловича оволоділи основними містами Правобережжя. І. Самойлович обирається гетьманом усієї України. Але влітку 1674 р. турки і татари вступили на правобережні землі. Похід мав жахливі наслідки. Потік переселенців на Лівобережжя та Слобожанщину набув масового характеру. Правобережне населення звинувачувало П. Дорошенко у всіх бідах і нещастях, які принесли з собою татари і турки.
|
|
|
Після відходу турецько-татарських сил активізував воєнні дії на Правобережжі король Ян Собеський. У грудні 1674 р. П. Дорошенко пішов на переговори з поляками, погодившись на входження до Речі Посполитої, але за умови збереження цілісності України на основі Гадяцького договору. Переговори зазнали невдачі.
Авторитет гетьмана слабшає, він втрачає підтримку мас, оскільки мусив виступити союзником турків та татар, які нещодавно плюндрували Україну. У середині 1675 р. ситуація стає критичною: спроби дійти згоди з Росією та відмовитися від протурецької орієнтації закінчуються безрезультатно, гетьмана покидають один за один його соратники, родичі і навіть його надійна опора – сердюцькі збройні формування. До того ж помирає його радник та найближчий друг митрополит Й. Тукальський, перебуваючи у безвихідному становищі, П. Дорошенко у вересні 1676 р. приймає рішення скласти гетьманські повноваження. У березні 1677 р. він був вивезений до Москви, у 1679 – 1692 рр. стає в’ятським воєводою. Останні роки провів у своєму маєтку у с. Ярополче Волоколамського повіту, де й похований. Могила збереглася до нашого часу.
|
|
|
Падіння гетьманства П. Дорошенка ознаменувало кінець національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі, і усі спроби її відновити зазнали невдачі. Державність вдалося зберегти лише на території Лівобережжя, яке на правах автономії входило до складу Росії. Українська національна революція 1648 – 1676 рр. не дивлячись на поразку, мала велике історичне значення. Вона:
1. Зумовила формування ідеї утворення, незалежної соборної української держави.
2. Призвела до відтворення Української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) проіснувала на правах автономії в складі Росії до 80-х рр. XVIII ст.
3. Вплинула на розвиток національної самосвідомості українців.
4. Збагатила традиції боротьби українців за національне і соціальне визволення.
5. Сприяла розвитку української культури, перш за все, усної народної творчості, літератури, літописання.
