2015-06-30
469
(кінець V тис. до н. е. — середина III тис. до н. е.)
| Загальні риси | ||||||
| Назва походить від с. Трипілля під Києвом, відкритого в 1893 р. археологом Вікентієм Хвойкою | 
|
| Поширена в лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття на заході до Середнього Подніпров'я на сході. На пізньому етапі обіймала територію у 200 тис. км2 і сягала Північного Причорномор'я на півдні | |||
| Етнічна належність не встановлена. Відомо понад 3 тисяч поселень та 200 поховальних пам'яток |  
| |||||
| На ранніх етапах поселення були невеликими, складалися із 7—14 жителів на площі в 1—2 гектари. Розташовані на берегах річок, схилах долин | ||||||
| Основу господарства складало орне землеробство і скотарство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох. Землеробство було екстенсивним, переложним: один раз на 50 70 років ділянки і поселення переносилися па нові місця. Основу стада складала велика рогата худоба. Дрібну рогату худобу і свиней розводили на м'ясо | ||||||
| Наприкінці V — у першій половині IV тис. до н. е. у межиріччі Південного Бугу та Дніпра виникають прото- міста. Усього відомо близько 20 поселень площею понад 100 гектарів. Найбільше — Таллянки, де на площі в 450 гектарів знаходилося 2800 будівель, у яких мешкало до 14 тис. осіб | ||||||
| Унаслідок екологічної та господарської кризи першої половини III тис. до н. е. трипільська культура розпадається на окремі локальні групи | ||||||
|
|
|
