Чергування голосних звуків

1. Чергування звуків [о], [е] з [і] має історичну основу і є одним з найпоширеніших чергувань в українській мові. Голосні [о] [е], як правило, бувають у відкритому складі, тобто у тому, що закінчується на голосний, а [і] – в закритому складі (на приголосний) (дробу – дріб, збору – збір). Такі чергування спостерігаються як при словозміні, так і при словотворенні.

Не відбувається чергування [о], [е] з [і] в таких випадках:

а) в буквосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- (мороз, берег, шелест, молот);

б) в буквосполученнях -ор-, -ер-, -ов- між приголосними (горб, шерсть, вовк);

в) в прізвищах та інших власних назвах на -ов, -ев, -єв і словах, утворених від них (Суворов, Малишев, Волобуєв, ростовський).

2. В процесі відмінювання, а також при створенні прикметників голосні о, е можуть випадати чи з‘являтися в коренях чи суфіксах (березень – березня, кисень – кисневий, вітер – вітру). Аналогічні чергування наявні і в російській мові (сон – сна, день – дня, рот – рта). В деяких словах в українській мові, на відміну від російської, таке чергування не відбувається (рот – рота, лев – лева).

Чергування о, е з нулем звука характерне також і для деяких давно запозичених (папка – папок, цукор – цукру), однак у більшості випадків воно не відбувається (комп’ютер – комп’ютера, текст – текcту, парта – парт).

3. Чергуваня о з е після шиплячих та й склалося історично: пшоно – пшениця, бойовий – боє[й+е]ць, чотири – четвертий, чернетка -- чорний.

4. Чергування о з а, е з и у дієсловах (причому а, и вживаються перед складом з наголошеним а): допомогти – допомагати, стерти – стирати.