Омоніми

Омоніми – це слова, які мають однакове звучання або написання, але зовсім різні значення. Їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса – 1) „заплетене волосся”, 2) „знаряддя для косіння”, 3) „вузька смуга суходолу в морі, річці”; луг – 1) „угіддя для сінокосу”, 2) „хімічна речовина певного складу”; стигнути – 1) „достигати”, 2) „холонути”.

Зовнішньо омонімія подібна до багатозначності, проте за своїм змістом і походженням це різні явища. Так, кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково пов'язане з його первинним значенням: вогнище – 1) „купа дров, що горить”; 2) „місце, де розкладали вогонь”; 3) „своя оселя, родина” (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) „центр, зосередження чогось”.

Омоніми такої спільності не мають: бал – 1) „оцінка”, 2) „вечір із танцями”; стан – 1) „корпус людини”, 2) „становище”, стан – 1) „стоянка”, 2) „машина” (прокатний етап).

У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки звукових збігів таких слів:

а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул – „дрібні частинки у водоймах” і назва тварини, запозичена з латинської мови; клуб – „маса кулеподібної форми” і назва організації, запозичена з англійської; як – прислівник і назва тварини, запозичена з тибетської;

б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф – міфічна істота (з грецької), частина струнного музичного інструмента (з німецької) і штемпель на документі (з французької); метр – „міра довжини” (з грецької), „віршовий розмір” (з грецької) і „учитель” (з французької); кран – „трубка із закривкою” (з голландської) і „механізм для піднімання вантажів” (з німецької).

Чимало омонімів виникло на ґрунті української мови:

· внаслідок словотвору; наприклад, розчинити (споріднене з іменником „розчин”) і розчинити (споріднене з дієсловами „відчинити, зачинити”); закувати (від дієслова „кувати” – „бити молотом”) і закувати (від звуконаслідувального „ку-ку”); загин (від загнути) і загин (від загинути); романіст – „той, хто пише романи” і романіст – „той, хто займається романською – французькою, італійською, іспанською і т. д. – філологією”;

· внаслідок переходу в іншу частину мови: лютий (прикметник) і лютий (назва місяця); учительська (прикметник) і учительська (іменник); жаль (іменник) і жаль (предикативний прислівник);

· внаслідок історичних фонетичних змін: безгрішний – (від гріх) і безгрішний (від гроші, звичайно – безгрошовий); слати – (шлю) і слати (від стелити – випав приголосний т у групі приголосних стл).

Особливу групу становлять міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах (особливо в близьких за походженням) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне значення, як, наприклад, українські неділя „сьомий день тижня”, луна „відбиття звуку” і російські неделя „тиждень”, луна „місяць”; українське правий і сербське прави „прямий”.

Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при сприйманні чужомовного тексту та при перекладі.