У реченнях вставні слова і словосполучення можуть використовуватись зі значенням:
а) введення прикладів: Наприклад: х+2=у+3.
б) припущення:
Вважатимемо, що котушка обертається з періодом Т в однорідному магнітному полі;
в) додаткової інформації:
Зауважимо, що цей рисунок може бути корисним для розв’язування деяких обчислювальних фізичних задач.
г) висловлення особистого погляду – сформованого або припустимого:
Дійсно, якщо до лампочки послідовно приєднати ще й котушку індуктивності, то струм і яскравість лампочки зменшаться. Складається враження, що заряди рухаються і між пластинами конденсатора, там, де є лише ізолятор;
ґ) висловлення особистого відношення до дії, можливостям приборів, експерименту або його результатам:
На жаль, сучасні трансформатори і способи передачі електроенергії не дозволяють передавати її на відстань в кілька тисяч кілометрів.
Для щільнішого об’єднання частин речення, а також окремих речень у надфразні єдності та текстовий комплекс використовуються дієприслівники, а ще частіше – дієприслівникові звороти. Наприклад:
|
|
Використовуючи основну властивість відношення, можна виконувати два перетворення: а) скорочення членів відношення; б) заміну відношення дробових чисел відношенням цілих чисел.
Поділивши кожний член відношення на 5, дістанемо 7:3.
Невід’ємною властивістю наукового тексту є велика кількість речень з інверсією. Наприклад: Пропорцією називається рівність двох відношень.
Посилання на джерело або автора, на правила, приклади, формули, закони, звернення, пропозиції, сумісності дій.
У наукових текстах часто зустрічаються посилання на правила, формули, закони, на авторів відкриттів, перших дослідників природних явищ, першовідкривачів законів фізики, хімії, математики тощо.
Лексико-граматичні засоби введення в тексти посилань такі:
а) словосполучення згідно з (+ орудн.відмінок). Наприклад: Згідно з правилом Ленца індукований у контурі струм має такий напрям, що його магнітний потік через площу контуру протидіє зміні первинного потоку, яка створює струм;
б) складне речення, в якому перша частина хто + дієслово (сказав, написав, вважав, довів, встановив тощо) приєднується до другої сполучником що. Наприклад: О.Бутлеров встановив, що ізомери виявляють різні властивості (фізичні та хімічні) тому, що мають різну будову;
в) словосполучення із прийменником за: за +орудн.відм. Наприклад:
За другим законом Ньютона та = Ft.
г) звернення до читача з пропозицією сумісності дій, яке починається дієсловом. Наприклад: Скористаємось законом Гука для деформації стержня: ΔL/t = SE;
ґ) складнопідрядне речення з підрядним означальним. Наприклад: Перший білок, первинну структуру якого у 1954 р. вдалося розшифрувати англійцю Ф.Сенгеру (лауреат Нобелівської премії у 1958р.) – інсулін;
|
|
д) дієприкметниковий зворот. Наприклад: Це відкриття пояснило деякі відхилення від періодичного закону, сформульованого Д.Менделєєвим.
У науковий текст можуть вводитися і словосполучення, які передають відношення того, хто продукує інформацію усною або писемною формою. Наприклад: На жаль, це груба помилка.
Автор тексту може звертатися до своїх уявних чи реальних читачів. Наприклад: Зверніть увагу на те, що висота падіння не входить у відповідь.
Контрольні питання
1.Які структурні схеми використовують для формулювання і характеристики наукових понять?
2.Які мовні засоби використовуються при класифікації і порівнянні?
3.Які лексико-граматичні засоби зв’язку речень у науковому тексті?
4.Як оформлюються посилання на джерело або автора?