Книжка, зошит, ручка, школа

— Про що цей вірш?

– Яка частина мови в ньому згадана?

1. Демонструється виділена частина вірша

Поміркуйте, за якими ознаками виділені слова віднесені до іменників.

2. Знайдіть з-поміж поданих груп слів іменники.

- Знайдіть іменники.

- Доведіть, що це іменники. Працьовитий, праця, працювати. Синь, посинів, синька, синьоокий. Мудра, намудрував, мудрець. Читання, прочитав, читанка.

Висновок. Іменники можуть мати, крім значення предметності, ще й значення ознаки чи дії, але при цьому відповідати на питання що?.

16. Категорія відмінка іменника служить для вираження відношень іменника до інших слів у реченні. Ця категорія є суто граматичною (відмінкові форми виступають засобами зв'язку іменників з іншими словами).

У сучасній українській мові категорію відмінка іменника складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма іменника, якою виражається те чи інше відношення (суб'єктне, об'єктне, означальне, обставинне) іменника до інших слів у словосполученні і реченні. Кожне з цих відношень і становить граматичне значення відмінкової форми.

Називний відмінок називається прямим, усі інші - непрямими.

Усі відмінки, окрім називного та кличного, можуть вживатися з прийменником. Місцевий відмінок вживається тільки з прийменником.

Називний – питання до нього хто? що?

Родовий» кого? чого?

Давальний» кому? чому?

Знахідний» кого? що?

Орудний» ким? чим?

Місцевий» на кому? на чому?

/Клична форма/»

Не змінюються за відмінками:

іншомовні слова з кінцевим голосним: Декларуа, меню, кіно, але пальто, пальта;

жіночі прізвища на приголосний та -о: Ковальчук, Шевченко;

російські прізвища на -ово, -аго, -их: Дурново, Живаго, Черних;

абревіатури: НТР,але вузу, ЛАЗом;

складноскорочені слова типу завскладу, замдекана.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше,формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичокправопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словникаучнів новими іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мові.Ці завдання розв'язуються не ізольовано, а у взаємозв'язку.Лексичні і граматичні ознаки іменника досить складні, а тому вивченняцієї частини мови вимагає поступового накопичення конкретного матеріалудля узагальнення знань про іменник як частину мови.Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бутицілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовністьознайомлення учнів із смисловим значенням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих наформування навичок точного вживання іменників у мовленні і правильне їхнаписання. Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник»складається з кількох етапів. Перший – підготовчий, який збігається зперіодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття«іменник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвитокуміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів,фруктів, транспорту тощо).Другий етап формування поняття «іменник» передбачає ознайомленняучнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням(відповідають на питання

хто? що?

, називають предмети) й закріплення їх утерміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступеняузагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.Третій етап полягає у поглибленні знань про смислове значенняіменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви. Четвертий етап передбачає формування уміння відмінювати іменники,свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильнописати відмінкові закінчення.

Прикметник як частина мови. Розряди прикметника. Ступені порівняння якісних прикметників. Відмінювання прикметників. Система вивчення прикметника в початковій школі. Моделювання структури уроку вивчення прикметника в 3 класі.

Прикме́тник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо, або через зв’язки з іншими предметами. відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

З лексичної точки зору означає ознаку. Граматична спільність має рід, число, відмінок, але залежний від іменника і синтаксично є означенням, рідше присудком. Якісні мають ступені порівняння є вищий (проста і складена форма); і найвищий (проста і складена форма).

Прикметники за значенням поділяються на такі розряди:

· якісні, що виражають ознаки предметів безпосередньо власним лексичним значенням: сумна пісня, яскрава особистість

· відносні, що позначають ознаку предмета не безпосередньо, а через відношення його до іншого предмета, явища, дій:вступний тест, прикордонний пост;

· присвійні, що виражають належність предмета певній істоті: материн рушник, Мартин зошит.

Вживаючись у переносному значенні, відносні та присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних. Наприклад:

золотий ланцюжок (відносний) — золота душа (якісний);

срібний перстень (відносний) — срібний голос (якісний);

лебединий пух (присвійний) — лебедина пісня (якісний);

зміїна отрута (присвійний) — зміїний характер (якісний).