Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий.
Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора.
Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України.
Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший.
При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.
|
|
Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший.
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий.
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника:найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне.
Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий.
Відмінювання прикметників з основою на м'який приголосний
Відмінок | Однина | Множина | ||
чоловічий рід | жіночий рід | середній рід | ||
Н. | осінн-ій | осінн-я | осінн-є | осінн-і |
Р. | осіннь-ого | осіннь-ої | осіннь-ого | осінн-іх |
Д. | осіннь-ому | осінн-ій | осіннь-ому | осінн-ім |
З. | осінн-ій,-ого | осінн-ю | осінн-є | осінн-і,іх |
О. | осінн-ім | осіннь-ою | осінн-ім | осінн-іми |
М. | осіннь-ому,-ім | осінн-ій | осіннь-ому,-ім | осінн-іх |
Відмінювання прикметників з основою на [j]
Відмінок | Однина | Множина | ||
чоловічий рід | жіночий рід | середній рід | ||
Н. | безкра-їй | безкра-я | безкра-є | безкра-ї |
Р. | безкрай-ого | безкрай-ої | безкрай-ого | безкра-їх |
Д. | безкрай-ому | безкра-їй | безкрай-ому | безкра-їм |
З. | безкра-їй,-ого | безкра-ю | безкра-є | безкра-ї,їх |
О. | безкра-їм | безкрай-ою | безкра-їм | безкра-їми |
М. | безкрай-ому,-їм | безкра-їй | безкрай-ому,-їм | безкра-їх |
За особливим зразком відмінюються складні прикметники, другою частиною яких є -лиций:
|
|
Відмінювання прикметників на -лиций
Відмінок | Однина | Множина | ||
чол.р. | жін.р. | сер.р. | ||
Н. | білолиц-ий | білолиц-я | білолиц-е | білолиц-і |
Р. | білолиць-ого | білолиць-ої | білолиць-ого | білолиц-их |
Д. | білолиць-ому | білолиц-ій | білолиць-ому | білолиц-им |
З. | білолиц-ий,-ого | білолиц-ю | білолиц-е | білолиц-і,-их |
О. | білолиць-ому | білолиць-ою | білолиц-им | білолиц-ими |
М. | білолиць-ому,-їм | білолиц-ій | білолиць-ому,-ім | білолиц-их |
Зміст та завдання методики вивчення прикметника в початковій школі
Завдання вивчення прикметника в 1-4 класах полягають у формуванні граматичного поняття «прикметник» як частини мови, що пов’язана з іменником, у вироблені навичок правопису родових і відмінкових закінчень прикметників, у розвитку вміння вживати прикметники в усному і пасивному мовленні.
Учні повинні засвоїти, що прикметник:
- називає ознаку предмета,
- залежить від іменника,
- відповідає на запитання який? Яка? Яке?
- робить мовлення більш точним, емоційним і багатим.
Вивчення прикметника здійснюється поступово.
Система родить лад вивченим темам «Прикметники» – це цілеспрямований процес, який передбачає певну послідовність в ознайомленні з граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення завдань, спрямоване на формування навичок уживання прикметників у мовленні.
Прикметник вивчається протягом усіх чотирьох років навчання. У 1 класі в період навчання грамоти діти практично займаються зі словами, що є ознаками предметів (без уживання терміна «прикметник»). У 2 класі водиться термін і додається визначення прикметника. Діти вчаться називати ознаки предметів за кольором, змінювати прикметники разом з іменниками за зразками «один, багато», (без уживання термінів «однина – множина»).
У 3 класі розглядається зв’язок іменників з прикметниками, вводиться терміни «однина – множина», формується поняття змінювання прикметників.
За родами в однині, усвідомлюється неможливість такого змінювання у множині. Нарешті, в 4 класі діти вчаться змінювати прикметники за відмінками, практично (без уживання термінів) знайомляться з прикметниками твердої і м’якої групи.