Спокійний-спокійно, гарячий-гаряче і т.д. Ці прислівники пояснюють дієслова, дієприкметники, дієприслівники: вітали врочисто,зроблений прекрасно, боляче зітхаючи

· Кількісно-означальні – характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості й міри вияву. Відповідають на питання- Скільки? Наскільки? Якою мірою?: дуже, ледве;

· Способу дії – указують на те,яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на питання - як? яким способом?: босоніж, верхи;

Обставинні прислівники:

· Місця дії – означають місце чи напрямок дії та відповідають на питання - Де? Куди? Звідки?: згори, праворуч,там,тут;

· Часу дії – означають час перебігу дії(або стану) чи тривалість і відповідають на питання - коли? З якого часу?як довго?доки?: вчора, навіки;

· Причини дії – вказують на причину або зумовленість дії (чи стану) і відповідають на питання - Чому? Через що?: спросоння, спересердя;

· Мети дії – вказують на мету дії і відповідають на питання - З якою метою? Для чого?: назло, напоказ.

Деякі прислівники можуть означати стан людини, природи або ставлення людини до висловлюваного: соромно, спекотно, потрібно. В односкладних реченнях такі прислівники виступають присудками: Мені самотньо на душі.

Прислівники можуть утворюватись:

§ від інших прислівників: довго – > задовго; скільки – > ніскільки; коли –> коли-небудь; точно –> точнісінько;

§ від прикметників: сумний –> сумно; український –> по-українськи; близький –> зблизька;

§ від іменників: верх –> зверху; вік –> довіку; пора (ім.) –> пора (присл.): Нам пора для України жить (Франко);

§ від числівників: три –> тричі; чотири –> учотирьох; двоє –> надвоє;

§ від займенників: інший –> по-іншому; свій –> по-своєму;

§ від сполучень слів: права рука –> праворуч; обома руками –>обіруч; угору лицем –>горілиць; проходячи мимо > мимохідь; попід тином –> попідтинню.

Способи творення прислівників різні.

1. Префіксальний: коли –> будь-коли; гарно –> прегарно; достатньо –> недостатньо.

2. Суфіксальний: вірно –> вірненько; три –> тричі.

3. Префіксально-суфіксальний: низ –> знизу;наш –> по-нашому;лівий –> зліва.

4. Перехід з інших частин мови: жаль (ім.) – > жаль.(присл.); шкода (ім.) – > шкода (присл.).

5. Складання слів однакових або протилежних за значенням: ледве-ледве; тишком-нишком; більш-менш.

6. Злиття основ слів: босі ноги – > босоніж; пан і брат –> запанібрата; не сам хотів –> несамохіть; ходити мимо –> мимохідь. Походження деяких прислівників важко пояснити (наприклад, заздалегідь).

Правопис прислівників:

Н і нн у прислівниках:

У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було у прикметниках та дієприкметниках, від яких їх утворено: сумний — сумно; однотонний — однотонної буденний — буденно; схвильований — схвильовано, несказанний — несказанно.

Дві букви н пишеться також у прислівниках зрання, спросоння, попідтинню, попідвіконню,

Не і ні з прислівниками:

Не з прислівниками пишеться разом, якщо:

1. слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;

2. слово з не утворює єдине поняття, що може бути виражене іншим словом: недалеко (близько), неголосно (тихо).

Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:

1. прислівник у реченні виступає присудком: Не треба забувати уроків історії;Було вже не рано:

2. у реченні є протиставлення: Це відбувалось не давно, а кілька днів тому.

Ні в прислівниках пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.

Окремо ні пишеться у складі фразеологізмів: ні тепло ні холодно, ні сюди ні туди.