Написання прислівників разом і окремо

Разом пишуться прислівники:

1. з префіксами прийменникового походження без суфіксів (зараз, убік);

2. що мають суфікси -о (начисто), -е (уперше, востаннє), -й (безвісти), -ки (наприсідки), -у (знизу, попросту, скраю), -а (неспроста, спросоння), -і (нарівні);

3. утворені складанням основ або злиттям слів (голіруч, водночас, сьогодні, чимдуж).

Окремо пишуться:

1. так звані прислівникові сполучення, які формально є сполученнями іменників із прийменниками, але за значенням і за роллю в реченні виступають як єдине ціле: Цвірінькають (як?) без угаву горобці. День учора був (у якій мірі?) на диво теплий.
Діти (наскільки?) до смерті перелякалися.
Характерною ознакою таких сполучень здебільшого є втрата іменником окремого лексичного значення: ні про диво, ні про смерть як іменники, до яких можна поставити питання хто? що? (у цьому випадку у відмінкових формах на що? до чого?) тут не йдеться;

2. прийменникові сполучення з повторенням слова в тій самій або іншій відмінковій формі (день у день, крок за кроком, час від часу тощо), а також фразеологізм світ за очі.

Написання таких сполучень необхідно запам'ятовувати, за потреби — звертатися до орфографічного словника.

Й та І в кінці прислівників

Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після букв, що позначають тверді приголосні (щовесни, догори), і — після букв, що позначають м'які і пом'якшені приголосні звуки (навесні, вгорі).

Завжди пишемо — и:

1. після букв г, к, х (навкруги, навшпиньки, верхи);

2. у кінці прислівників із префіксом по-: по-лисячи, по-російськи.

З прислівником як частиною мови учні ознайомлюються в 4 класі. Відбувається це передусім з мовленнєвою метою, оскільки прислівники відіграють помітну роль у мовленнєвому розвитку молодших школярів, розкриваючи різні ознаки дій, умови, за яких вони відбуваються, відповідаючи на різні питання, що ставляться від дієслів: як? коли? де? звідки? куди?

Учні мають навчитися впізнавати прислівники в тексті, правильно ставити до них питання від дієслів, а також уміти самостійно добирати до наведених дієслів прислівники за змістом та за граматичними питаннями, правильно використовувати у власному мовленні.

Ознайомлення з прислівником як частиною мови доцільно провести на основі зв'язного тексту, де вжито прислівники різного значення, які відповідають на різні питання.

У ході виконання вправ такого типу школярі мають усвідомити, що прислівники використовуються у художніх, наукових, ділових текстах. Причому, художнім висловлюванням вони надають більшої образності, виразності, емоційності. У ділових же і наукових текстах за допомогою цієї частини мови можна більш точно передати ту чи іншу інформацію.

Важливим для культури мовлення учнів (з метою запобігання досить поширеним граматичним помилкам на зразок «саме краще», «самий гарний») практичним матеріалом, без подачі теоретичних знань, є відомості про способи утворення форм прислівників на означення якості дії. Ці вправи ґрунтуються, зокрема, на здобутих четвертокласниками відповідних уміннях у роботі з прикметниками.

Вивчення прислівника як лексико-граматичного розряду створює широкі можливості для закріплення здобутих учнями 3-4 класів лексикологічних знань щодо синонімів та антонімів. Вправи, побудовані на з'ясуванні синонімічних й антонімічних відношень між окремими словами, спостереженні за ними в реченнях і зв'язних текстах, сприяють реалізації практичної, мовленнєвої спрямованості початкового курсу рідної мови і водночас слугують важливим засобом пропедевтичної роботи щодо вивчення частин мови у наступних класах.

Отже, вся система роботи над прислівником має бути спрямована на усвідомлення учнями особливостей цієї частини мови та на розвиток умінь користуватися прислівниками залежно від ситуації спілкування