Основна функція – спілкування, обмін думками.
Обставини мовлення – повсякденне спілкування у невимушеній ситуації, побуті, неофіційність стосунків між мовцями.
Сфера вживання – побут людей, щоденні бесіди в сім'ї, на роботі.
Загальні ознаки – невимушеність, жвавість бесіди, вільність у виборі слів і виразів, непідготовленість мовлення, безпосередня участь мовців у спілкуванні, вияв ставлення автора до співрозмовника і до того, про що говориться. Значна опора на позамовну ситуацію, а це призводить до того, що позамовна ситуація стає складовою частиною акту мовлення, вливається в нього, використання жестів і міміки.
Усна (рідше писемна) форма мовлення.
Мовні ознаки – просторічні слова позитивної чи негативної оцінки, звертання, питальні, спонукальні. окличні речення, діалогічна форма тексту. Цей стиль широко застосовується і в писемному мовленні, зокрема в творах художньої літератури. В ньому широко використовуються розмовні, просторічні слова: попоїсти, хатина, гепнути, очіпок, чмокнути, ляпати, роззява, експресивні та емоційно забарвлені слова і звороти: дівчинонька, голосочок, баньки, молодята, варити воду, п'ятами накивати, діалектизми і жаргонізми: жентиця, будз, файно, барахло, буза.
|
|
Синтаксична будова тексту розмовного стилю теж своєрідна. Тут вживаються неповні, обірвані речення, слова-речення. Інтонація цих речень дуже різноманітна – питальна, оклична, розповідна, що дає можливість мовцям виявити свою безпосередність, індивідуальні риси.
Розмовний стиль, як один з найдавніших стилів, відіграє надзвичайно велику роль у формуванні мовленнєвих навичок.