Нове село

Ціла вартість нового села – в його служенню родові. Воно осідок здорових сімей. Лишень на другім місці стоїть його вартість, як продуцента сільськогосподарчих і ремісничих виробів.

Тому на першому місці стоїть оборона фізичного і морального рівня села перед обниженням.

Передовсім не потребуємо повертатись до давньої структури села. Село, як громада, не має уже такого значення, як давніше. Не потребуємо тепер закладати людні села по балках, долинах і над річками (щоб легше добувати воду)– тепер скрізь може бути закладений хутір-двір українського селянина.

Облегшити перехід від зубожілих сільських громад до самовистачальних хуторів, – це завдання держави.

Тим самим одиницею селянства має бути не волость–село–громада, лишень хутір-сім’я.

Коли так є, коли сім’я-хутір є основною одиницею селянства, зростає вартість почесної сімейної традиції. Ця традиція має в собі заслугу для держави – і вона рішає в першій мірі про володіння землею. Жодна купівля чи дарунок не грає тут ролі.

Отже ті, які несуть почесну традицію і довершують святої праці коло святої землі, – ті дають зміст новому селу.

Зате всі інші – нехай покидають села. Звичаї і закони вкажуть, хто з синів і доньок зостається, всі інші нехай не заважають. Нема їм що робити там, де все зайнято. Потреба новому селу – нового порядку.

Тоді нове село повинно мати те обличчя, яке воно повинно мати – кровного джерела роду. В тім є значіння і сила села.

Ця сила зосереджена і її легше можна зібрати в карби, з законодавстом, аніж молодь – іншу силу, де більше стихійності й натиску. Але та молодь дасть іншу традицію, менш консервативну, – більш динамічну.