Робота з підручником

«Довгий» парламент розпустив надзвичайні суди, скасував незаконні податки, наполіг на страті фаворитів короля. Спроба Карла І заарештувати лідерів парламенту закінчилася невдачею.

На початку 1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив на Північ збирати армію, а в серпні 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні розпочалася громадянська війна.

Карла І підтримувала знать Півночі Англії та англіканське духовенство. Армія короля була краще підготовлена та озброєна. Прибічників короля називали кавалерами.

Парламент підтримували в основному східні графства — представники буржуазії та джентрі, купці та ремісники. У руках парламенту був флот та порти, але війська парламенту були погано навчені та озброєні.

Прибічники парламенту за форму зачіски дістали назву «круглоголові».

Спочатку успіх був на боці Карла І, який ледь не захопив Лондон.

Це призвело до загострення суперечок у парламенті між пресвітеріанами, які вимагали примирення з королем, та індепендентами, які виступали за рішучу боротьбу з королем.

Ситуація змінилася після того, як армію очолив лідер індепендентів Олівер Кромвель. Створена ним армія нового зразка (солдатів якої прозвали «залізнобокими») завдала королівським військам поразок у битвах на Марстон-Мур (1644 р.) і під Нейзбі (1645 р.).

Карл І втік до Шотландії, але шотландці продали короля парламентові за 400 тис. фунтів.

Військові дії припинилися, але загострилася політична боротьба між пресвітеріанами та індепендентами.

Парламент намагався домовитися з королем та оголосив про розпуск армії. Це викликало протести по всій країні. У цей час Карл І втік із полону і з шотландцями вторгся до Англії. Країною пройшла хвиля заколотів прибічників короля. Громадянська війна спалахнула з новою силою.

Але другий етап громадянської війни тривав недовго. Прибічники короля вже не мали великого війська, тому повстали лише окремі загони.

Наприкінці літа 1648 р. О. Кромвель остаточно розгромив і їх, і шотландців, а в грудні захопив Лондон. Король знову потрапив у полон.

Парламент повторно розпочав переговори з королем, який у в’язниці продовжував закликати до повстання.

Під тиском О. Кромвеля з парламенту вигнали пресвітеріан та провели суд над Карлом І. Короля звинуватили у державній зраді, розв’язуванні громадянської війни і кровопролитті та засудили до страти.

30 січня 1649 р. вирок було виконано.Англія проголосила себе республікою.

У цей час серед англійців виникають радикальні течії — найбільш поширеними були дигери та левелери.

Дигери («справжні урівнювачі») вважали, що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо, та виступали проти існування грошей у державі.

Левелери («зрівнювачі»), яких очолював Джон Лільберн, виступали за встановлення для всіх рівних прав та проголошували народ джерелом влади. Усі вони зазнали переслідувань.

Упорядкувавши ситуацію в Англії, О. Кромвель повів війська до Ірландії, де жорстоко придушив спротив. Кращі землі були передані англійцям. Далі англійська армія вторглася в Шотландію, яка проголосила Карла ІІ (сина Карла І) королем. Війська шотландців були розбиті, а король втік на континент.

Повернувшись до Лондона, Кромвель розігнав парламент і у грудні 1653 р. отримав довічну посаду лорда-протектора (захисника) Англії, Шотландії та Ірландії.

В Англії встановилася військова диктатура.

Територію країни було поділено на округи на чолі з генералами, які контролювали навіть приватне життя населення.

Громадянська війна призвела до занепаду економіки — торгівля і виробництво не розвивалися, у країні зростала кількість безробітних.