Ііі. Вивчення нового матеріалу

УРОК №30

Клас: 10

Тема. Сімейне право. Житлове право

Мета: ознайомити учнів із структурою й джерелами сімейного та житлового права, визначити роль цих галузей у системі права України; розвивати навички учнів аналізувати понят­тя, працювати з джерелами інформації, аналізувати життєві ситуації з позицій права, формувати правову компетент­ність школярів як учасників сімейних та житлових правовід­носин.

Очікувані результати: Після опрацювання теми учні зможуть: дати визначення сімейного права;

• розкрити умови й порядок укладення та припинення шлю­бу, зміст особистих і майнових прав і обов'язків подруж­жя, батьків і дітей;

* дати визначення житлового права;

• розкрити зміст права громадян на житло та способи його реалізації;

• охарактеризувати договір житлового найму.

Базові поняття і терміни: «сімейне право», «сім’я», «шлюб», «особисті права подружжя, батьків і дітей», «майнові права подружжя, батьків і ді­тей», «житлове право», «договір житлового найму».

Обладнання уроку: підручник, Конституція України, Сімейний кодекс України, Житловий кодекс України, Цивільний кодекс України, схеми «Особисті немайнові та майнові права й обов’язки подружжя», «Особисті немайнові і майнові права й обов’язки бать­ків та дітей».

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок

III. Вивчення нового матеріалу

1. Загальна характеристика сімейного права.

2. Умови і порядок укладення та припинення шлюбу.

3. Особисті та майнові права і обов'язки подружжя, батьків і дітей.

4. Загальна характеристика житлового права.

5. Право громадян на житло: зміст і способи реалізації.

6. Договір житлового найму.

IV. Узагальнення та систематизація знань, умінь і навичок

V. Підсумки уроку

VI. Домашнє завдання

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІМЕЙНОГО ПРАВА.

Розповідь учителя

Сімейне право — сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу і на­лежності до сім’ї.

Основні принципи регулювання сімейних відносин визначені Конститу­цією України.

Конституція України

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за за­коном.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс України. Він ви­значає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки по­дружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

Сім’я є первинним та основним осередком суспільства.

Сімейний кодекс України встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин:

* подружжя;

* батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

* баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;

* рідні брати, рідні сестри;

* мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

Виходячи з того, що об’єктом сімейного права є особисті немайнові та май­нові відносини між його суб’єктами, то відповідно об’єктом сімейних право­відносин можуть бути:

• особисті немайнові блага;

• майнові блага (речі);

• дії, у тому числі послуги.

Зміст сімейних правовідносин становлять суб’єктивні сімейні права й обов’язки.

Суб’єктивні сімейні права — це міра можливої поведінки суб’єкта сімей­них правовідносин.

Суб’єктивний сімейний обов’язок — це міра необхідної поведінки суб’єкта сімейних правовідносин.

Залежно від об’єкта сімейних правовідносин суб’єктивні сімейні права та обов’язки можуть мати особистий немайновий або майновий характер. Для суб’єктивних сімейних прав та обов’язків характерною ознакою є їхня невідчужуваність, тобто неможливість передачі їх іншим особам.

Підставами виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин у сі­мейному праві є юридичні факти.

Залежно від наслідків, які вони породжують, у сімейному праві виділяють такі юридичні факти:

• правоутворюючі (укладення шлюбу, визнання батьківства, встановлен­ня факту материнства або батьківства, усиновлення дитини);

• правозмінюючі (зміна прізвища дружиною при укладенні шлюбу, від­новлення шлюбу);

• правоприпиняючі (припинення шлюбу, позбавлення батьківських прав, скасування усиновлення, припинення договору про патронат).

2. УМОВИ І ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ.

Розповідь учителя

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державно­му органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний вік для чоловіків в Україні становить 18 років, для жі­нок — 17 років. Цей вік може бути знижений за спеціальним рішенням суду за заявою особи, яка досягла 14 років, що бажає вступити в шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Порядок укладення шлюбу можна звести до таких етапів.

• Звернення до державного органу реєстрації актів цивільного стану (РАГСу) жінки та чоловіка, що бажають укласти шлюб.

• Ознайомлення осіб, які бажають зареєструвати шлюб, з їхніми правами та обов’язками.

• Прийняття державними органами РАГСу заяви за наявності всіх необхід­них документів.

• Заручини.

• Державна реєстрація шлюбу.

Законодавець передбачає інститут заручин. Зарученими вважаються осо­би, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до ре­єстрації шлюбу та весілля. Однак такі витрати не відшкодовуються, якщо від­мова була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченого (нареченої) або прихованням важливої інформації (наявність хвороби, судимості).

За загальним правилом шлюб реєструється після спливання одного мі­сяця з моменту подання заяви про реєстрацію шлюбу. За поважних причин реєстрація може бути здійснена до спливання цього строку, зокрема в разі вагітності нареченої, народження нею дитини, безпосередньої загрози для життя нареченого або нареченої, шлюб реєструється в день подання заяви.

Із метою забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держа­ви та суспільства встановлена державна реєстрація шлюбу. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію, зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.

При здійсненні реєстрації шлюбу нареченим надається право на вибір прізвища:

* обрати прізвище одного з наречених як спільне прізвище або залишити свої дошлюбні прізвища;

* приєднати до прізвища нареченого (нареченої) прізвище нареченої (на­реченого) та за взаємною згодою визначити порядок їх приєднання. Ири цьому складання більше як двох прізвищ не допускається за винятком, коли таке складання дозволяється за звичаями національної меншини, до якої належить наречена (наречений);

* змінити одну з частин подвійного прізвища, яке є у нареченого (нарече­ної), на прізвище другого з них.