Функції керівника

Передача інформації, як уже неодноразово наголошувалось,- основа всіх теоретичних помислів Бернарда.Він залишається вірним цій основі і при аналізі функцій керівника.

Керівник, за Бернардом є з’єднуючою ланкою в системі передачі інформації,що направлена на забезпечення необхідної координації спільних зусиль.Функції керівника і слугують якраз для підтримки спільних зусиль. Вони безособові;в них не включають безпосередньо управління групою людей.Скоріш за все,вони подібні функціям мозку та нервової системи в людському організмі,тобто,не залежать від людини (керівника),а, навпаки,роблять його залежним від функцій.

Бернард визначає три функції керівника.

1.Підтримка дієздатності системи передачі інформації. Виконання цієї функції передбачає чітке визначення обов’язків,внесення точності в рівні влади і відповідальності при використанні як офіційних, так і неофіційних каналів передачі інформації.

2.Сприяння збереженню необхідних персональних зусиль. Ця функція направлена на пробудження людей приймати участь в спільній діяльності,яка направлена на досягнення цілей організації.Взагалі,мова йде про підбір персоналу і про те,що Бернард називає “методами” забезпечення:1.збереження моральних цінностей; 2. забезпечення системи стимулів; 3. забезпечення системи нагляду,контролю, інспектування,навчання і передача навиків, які стануть гарантами життєздатності кооперативної системи, забезпечать її налагоджену роботу.

3.Формулювання і визначення мети.Раніше постановка мети і задач організації вже розглядались. Але Бернард розширює цю функцію,включаючи в неї прийняті рішення і повноваження. Повноваженнями він вважав рішення,що стосуються як цілей,так і засобів їх досягнення. Прийняття рішень розглядав як процес,що має дві стадії: 1.аналіз чи пошук стратегічних факторів,які складають сукупність чи систему умов,необхідних для виконання задач організації; 2. синтез,чи проникнення в суть взаємозв’язків між елементами,які разом складають систему.” Мисте

цтво управління”Бернард пвязував з поняттям організації як ціннісної інтеграції в взаємозв’язку з внутрішньою рівновагою і внутрішньою рівновагою і адаптацією до навколишнього середовища.

Діючі організації (макрорівень) в сукупності представляють всі сторони суспільства як однієї великої кооперативної системи (макрорівень). На організацію Бернард покладав також завдання забезпечення людей матеріальними і соціальними благами. Ефективність організації виступала в нього вирішальним фактором розвитку економіки,суспільного прогресу в цілому.

Рушійною свідомою силою в кожній організації Бернард при цьому називав лідерство. Лідери повинні володіти високими нравсвенними принципами, бути здатними об’єднати волю людей і розвивати їх моральні якості для виконання завдань,які передбачені не їх власними цілями,а ідеалами і цінностями,які відображають суспільні відносини.

Таким чином,як керівник Бернард черпав знання не тільки з власного досвіду. Для побудови теорії кооперативних він широко використовував основи соціології і був, по спогадам Фрица Ротлизбергера, “єдиним одержимим керівником,який міг не тільки успішно керувати організацією,але і мудро мислити про те,що збирається робити в процесі управління “.Орієнтація цих помислів засновувалась на переконанні,що лише професійне,моральне лідерство підвисить ефективність організації і збільшить благополуччя людства.

Розвиток школи “ людських стосунків “: