Контроль — це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.
Контроль є кінцевою функцією менеджменту, тому прорахунки й недоліки в його виконанні призводять до погіршення результатів господарювання. Водночас належний контроль сприяє досягненню поставлених цілей.
Складові контролю: установлення стандартів;оцінка виконання;коригування.
Коли організація здійснює свій бізнес на міжнародному рівні, функція контролю набуває додаткового ступеня складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, але й здійснювати аналогічні операції для свого міжнародного бізнесу за її межами. Очевидно, що чим глобальніший їх бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю. Додатковий фактор, що ускладнює ситуацію з контролем, пов’язаний з можливими комунікаційними проблемами, що виникають між центральною штаб-квартирою корпорації та її філіями і дочірніми фірмами. Подібні проблеми можуть виникати через географічну віддаленість, мовні і культурні бар’єри.
|
|
Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:
1. Стандарти в МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі, так і місцеві умови.
2. Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти.
3. Управлінські дії щодо коригування відхилень є завершальним кроком функції контролю.
Звичайно в міжнародних корпораціях виникають і специфічні проблеми контролю:
цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними цілями;
цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;
досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;
філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов’язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.
Два основних типи контролю в МНК.
Прямий контроль:
наради в штаб-квартирі;
відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;
контроль поточної діяльності персоналу;
контроль за допомогою організаційної структури (письмові офіційні звіти, ланцюги команд).
Непрямий контроль:
щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;
додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи, бюджети);
фінансові співвідношення.
Треба чітко усвідомлювати обмеженість засобів прямого контролю у міжнародних корпораціях через віддаленість філій. Тому особисті контакти вищого менеджменту з керівниками зарубіжних відділень пов’язані зі значними витратами на подорожі.
|
|
Окрім того, на процес контролю впливають численні культурні фактори. У західній культурі наголос робиться на ретельному вимірюванні відхилень індивідуального реального виконання від встановлених стандартів і подальшому коригуванні. У східній культурі акцентується на груповому усвідомленні стандартів та використанні колективних інструментів забезпечення встановлених стандартів.