Техніка контролю в міжнародних корпораціях

Контроль — це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

Контроль є кінцевою функцією менеджменту, тому прорахун-ки й недоліки в його виконанні призводять до погіршення ре-зультатів господарювання. Водночас належний контроль сприяє досягненню поставлених цілей.

Складові контролю:

• установлення стандартів;

• оцінка виконання;

• коригування.

В різних країнах методи контролю поведінки працівників і діяльності організацій суттєво відрізняються. Скажімо, амер. культура зорієнтована на контроль результатів, то-ді як європ. культура робить акцент на контролі поведінки. Однак в європейських країнах контроль має чимало культурних особливостей. Наведемо деякі з них за результатами дослідження вищого менеджменту.

Великобританія:

1. Фінансові звіти є складними і важко сприймаються.

2. Вищі менеджери фокусують свою увагу на головних проб-лемних напрямах і не дозволяють втягувати себе в конкретні де-талі процесу контролю.

3. Контроль використовується більше для загального спряму-вання, ніж для спостереження.

4. Оперування великими сумами ринкової діяльності.

Німеччина:

1. Деталізований підхід до контролю і фокусування уваги як на значних, так і незначних подіях.

2. Ретельний контроль виробничих процесів та операційної ефективності.

3. Централізація контролю, використання працівників центрального апарату для вимірювання виконання, аналізу варіантів і підготовки кількісних звітів для вищого керівництва.

4. Процес контролю в німецьких фірмах використовується як політизований інструмент спостереження.

Франція:

1. Французькі менеджери використовують систему контролю, що схожа більше на німецьку, ніж англійську.

2. Контроль застосовується більше для спостереження, ніж для спрямування.

3. Процес контролю є централізовано-адміністративним.

4. Французька система контролю є менш систематизованою і більш заплутаною.

На техніку контролю впливають також і технологічні обставини країн. У технологічно розвинутих країнах, таких як США, Японія, Велика Британія, Німеччина, окрім стандартизованих правил і безпосереднього нагляду, використовуються такі непря-мі методи контролю, як комп’ютерно орієнтовані звіти й аналі-тичні дослідження. Йдеться про узагальнення результатів діяльності працівників та їхніх контактів, що були забезпечені завдяки використанню комп’ютерів, котрі входять до мережі організації. У менш розвинутих країнах основними засобами контролю є безпосередній нагляд.

Етичні аспекти контролю в МК пов’язані із суперечностями між правами роботодавців і правами найманих працівників. Хоча контроль поведінки працівників у службовий та позаслужбовий час іноді виглядає необґрунтованим, законодавство переважної більшості країн не обмежує подібної практики роботодавців. Чим глобальніший їх бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю.

Слід також розглянути вимоги та проблеми менеджерів в міжн. Корп-х.

Три основні вимоги до контролю в м/н компаніях:

1)Стандарти м МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі так і місцеві умови.

2)Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти. 3)Управлінські дії щодо коригування відхилень є заключним кроком функції контролю.

Проблеми контролю в МНК:

-цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпо- ративними цілями;

-цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;

-досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;

-філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов’язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.