Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій

Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважається 10 % загального обсягу вкладень в об’єкт інвестування. Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в світі в 2009 р. скоротилися на 39%, склавши за підсумками року близько 1 трлн дол. Такі дані сьогодні навела Комісія ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Таким чином, глобальні потоки прямих іноземних інвестицій продовжили зниження, почате в кризовому 2008 р. Тоді цей показник скоротився на 14% - до 1,7 трлн дол. Переважна частина інвестицій використовується також у розвинутих країнах. Частка 12 провідних країн-реципієнтів становить близько 70 %. У складі цих країн лише дві (Китай і Мексика) не належать до розвинутих. Минулого року як промислово розвинуті, так і країни, що розвиваються постраждали від скорочення прямих іноземних інвестицій. За оцінками ЮНКТАД, приплив ПІІ в розвинені країни торік впав на 41% - до 565 млрд дол., у той час як ПІІ, отримані країнами, що розвиваються, знизилися на 35% - до 406 млрд дол. До цього обсяг ПІІ в економіки, що розвиваються зростав протягом 6 років поспіль.

Найпоширенішою концепцією щодо прямих іноземних інвестицій є концепція кон­кретно-географічних переваг британського економіста Дж. Данін­га, відома під назвою OLI (Owner ship — власність, Location — місцезнаходження, Internalisation — інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов’язаний з поєднанням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-до­слідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об’єднаних певним міс­цем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція була названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.