2015-06-30
242
Для стимулювання експорту держава часто застосовує страхування експортних кредитів, яке здійснюється через державні та напівдержавні організації, а також за допомогою гарантій і доручень уряду. Існування таких форм страхування пояснюється тим, що приватні страхові компанії не в змозі взяти на себе політичні й економічні ризики на тривалий період. Страхування експортного договору залежить від змістовної суті експортної угоди, що лежить в основі цього договору, платоспроможності імпортера та його гарантії (банку чи уряду). У такому разі експортер може застрахувати ризик неплатежу за допомогою державного страхування на 85— 95 % суми вимог.
Гарантії видаються при додержанні таких умов:
* заявник — резидент країни-експортера;
* товари і послуги мають походження країни-експортера;
* імпортер згоден сплатити аванс у розмірі 15—20 % від суми поставки;
* графік погашення заборгованості по середньострокових і довгострокових кредитах передбачає кілька дат погашення протягом строку дії кредиту;
|
|
|
* учасники угоди зобов'язуються своєчасно надавати дані про неможливість своєчасного погашення кредиту і як наслідок — можливі збитки;
* дія гарантії починається після сплати збору, що отримує страхова організація.
Послуги з державного страхування експортних кредитів надаються практично у всіх розвинутих країнах, але найбільш активно вони представлені у Швейцарії, Німеччині, США, Франції, де існують спеціальні інститути, коштами яких управляє держава.
Цими організаціями страхуються звичайно види ризиків:
* зовнішньополітичний;
* заборони на переведення коштів, включаючи ризик мораторію;
* кредитний, якщо замовник або боржник є державною установою (кредитні ризики приватних замовників не страхуються).
Способи страхування експортних ризиків. Існують різні способи зниження ризиків, пов'язаних зі здійсненням експортно-імпортних операцій, а саме: банківські інструменти страхування ризиків (акредитив, гарантія і т. ін.) і страховки, особливо спеціальних страхових товариств.
