Зовнішньоекономічна та зовнішньоторговельна політика: сутність та вплив на міжнародну маркетингову діяльність національних фірм

Міжн.екон.середовище – сукупність екон. умов, процесів, чинників, що сприяють або протидіють розвитку міжн. діяльності фірми, зокрема маркет-ї. Структурні елементи: міжнародна торгівля (МТ), стан платіжного балансу, зовнішньоекон. і зовнторг. політика, міжн.інв-на діяльність, система міжн. організацій, міжн.екон.інтеграція. Кожна країна будує свої міжнародні відносини, виходячи із зовнішньоек. та зовнішньоторг. політики. Зовнішньоекон.політика —лінія дій, система заходів, які здійснює держава у сфері експорту й імпорту, митного регулювання, торговельних обмежень, залучення іноз. інвестицій, закордонного інв-ня, зовнішніх позик, надання екон.допомоги іншим країнам, здійснення спільних екон. проектів відповідно до інтересів країни. Зовнішньоторг. політика –– сукупність методів, прийомів і механізмів регулювання обсягів та спрямованості експорту й імпорту, які застосовує держава з метою реалізації зовнішньоекон.політики в цілому. Є два напрями зовн.-торгов.політики: протекціонізм та лібералізація. Протекціоні́зм —політика держави, спрямована на обмеження міжн. торгівлі. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» нац. ек-ки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі. Лібералізація — політика, спрямована на відкривання внутріш. ринку для іноземних конкурентів, шляхом зниження кількості обмежень у торгівлі. Для реалізації політики уряди викорис­товують спеціальні методи й інструменти: превентивне правове регулювання, торговельні режими, митне оподаткування, внутрішнє (національне) оподаткування імпортних товарів, кількісні обмеження, технічні бар’єри, адміністративні формальності, екстрене правове регулювання, внутрішні фінансові та грошово-кредитні заходи, валютно-кредитне регулювання, організаційно-технічне сприяння експорту.