Облік руху запасів. постійна та періодична системи обліку і методи списання запасів

Рух запасів пов'язаний з трьома основними процесами, а саме придбання, переробки та реалізації.

Облік руху запасів залежить від системи обліку, що застосовується підприємством. Існують дві системи обліку запасів: постійного обліку та періодичного.

І. При системі постійного обліку запасів (Perpetual Inventory System) їх надходження та видаток відображають протягом звітного періоду на відповідних рахунках запасів ("Товари", "Матеріали", "Незавершене виробництво", "Готова продукція"). Собівартість реалізації визначається як добуток собівартості одиниці запасів та кількості реалізованих запасів:

С/в = Сод. * К,

де Сод. - собівартості одиниці запасів; К - кількості реалізованих запасів.

Отже, при даній системі ведеться облік змін на рахунках Запасів перманентно фіксуючи безпосередньо операції, що виникають. Можна зазначити такі відмінні риси даної системи:

· за умов купівлі товарів з метою перепродажу або використання у виробничих потребах дебетується відповідний рахунок запасів, а не рахунок "Закупки";

· витрати на транспортування, повертання закуплених запасів та знижки обліковуються на рахунку запасів, а не на окремих рахунках;

· собівартість реалізованих запасів за кожною операцією відображується за Дебетом "Собівартість реалізованих запасів" та Кредитом "Запасів";

· на рахунок "Запаси" відкривають допоміжні журнали в яких фіксуються проведення за кожною окремою операцією, а також вказується кількість та вартість кожного виду запасів.

В період масового використання комп'ютеризованих систем обліку зміни на рахунку "Запаси" фіксуються миттєво. З практичної точки зору цей метод є надзвичайно розповсюджений серед багатьох підприємств. Наприклад, супермаркети за допомогою опричних сканерів на касах ведуть постійний облік запасів при роздрібній торгівлі.

Типові кореспонденція при постійні системі обліку запасів відображено в табл. 5.5.

Таблиця 5.5. ОБЛІК ЗАПАСІВ ПРИ ПОСТІЙНІ СИСТЕМІ

За П(С)БО 9 "Запаси" придбані, отримані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

II. При системі періодичного обліку (Periodic Inventory System) надходження та видаток запасів протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображують. Із самої назви видно, що облік кількості запасів в коморі ведуть періодично. Для обліку придбаних матеріалів або товарів застосовують рахунок "Закупки". Наприкінці звітного періоду сальдо рахунків запасів на початок періоду та сальдо рахунка "Закупки" списують на рахунок фінансових результатів. Наприкінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів у місцях їх зберігання. На основі її результатів визначають та оцінюють залишки запасів на кінець звітного періоду, які списують на рахунки відповідних запасів із кредиту рахунка фінансових результатів.

Собівартість реалізації запасів при системі періодичного обліку визначається балансовим методом:

С/в= Сп.+З-Ск.,

де Сп. – собівартість реалізованих запасів;

З – собівартість залишку запасів;

Ск. – собівартість залишку запасів на кінець періоду.

Для визначення собівартості запасів, що вибувають МСБО 2 передбачено широкий вибір методів:

Метод конкретної ідентифікації. Згідно з МСБО 2, собівартість запасів, які не є взаємозамінними, та товарів, продукції або послуг, які призначені для конкретних проектів, слід визначати шляхом конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що облік витрат і калькуляція собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів. Такий метод звичайно застосовують для визначення собівартості індивідуальних замовлень (виробництво кораблів, літаків тощо) або в умовах торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо. Проте цей метод не прийнятний у разі виробництва або реалізації великої кількості одиниць запасів, які є взаємозамінними. Тому здебільшого підприємства застосовують відповідні формули для визначення собівартості запасів: "перше надходження - перший видаток" або середньозваженої собівартості.

Середньозважена собівартість запасів (Weighted Average Cost) запасів визначається як співвідношення собівартості та кількості запасів, що є в наявності.

Формула "перше надходження - перший видаток" (First In, First Out - FIFO) базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) першими, відпускаються (продаються) також першими. З цього припущення випливає, що одиниці, які залишилися в запасах на кінець звітного періоду, є тими, що надійшли (вироблені) останніми.

Формула "останнє надходження - перший видаток" (Last In, First-out - LIFO) базується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли (придбані, вироблені) останніми, відпускаються (продаються) першими. Відповідно одиниці, що залишаються в запасах на кінець звітного періоду, вважаються тими, що надійшли (були придбані або вироблені) першими. МСБО 2 до 2005 року дозволяє застосовувати як альтернативну формулу "останнє надходження - перший видаток".

МСБО 2 визначає, що підприємство повинно застосовувати однакові формули собівартості для всіх запасів, подібних за характером і використанням. Тому, наприклад, може бути доцільним застосування різних формул для визначення собівартості запчастин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування).

В умовах зростання цін на запаси формула FIFO забезпечує найбільш низьку собівартість продажу, наслідком чого буде найбільший прибуток. Водночас оцінка запасів у балансі за формулою FIFO найбільш наближена до їх фактичної собівартості.

Середньозважена собівартість продажу забезпечує більш рівну величину прибутку, зазнає меншого впливу коливання закупівельних цін. Водночас ця формула потребує складніших розрахунків, і в умовах зростання цін собівартість запасів на кінець звітного періоду звичайно є нижчою за ринкову вартість.

При застосуванні формули LIFO маємо найвищу собівартість продажу, але найменший прибуток. В умовах інфляції ця формула найкращим чином сприяє відповідності витрат і доходів у Звіті про прибутки та збитки.

З іншого боку, використання формули LIFO призводить до завищення собівартості запасів у балансі та дає можливість маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів.

Тому в 2003 році формулу LIFO було вилучено з МСБО 2.

Ті самі методи розглянемо при періодичні системі обліку.

Методи визначення оцінки собівартості запасів, такі як метод стандартних витрат або метод роздрібних цін, можуть використовуватися для зручності, якщо результати приблизно дорівнюють собівартості. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, а також економічної і виробничої потужності. Вони регулярно аналізуються і, в разі необхідності, переглядаються у світлі поточних умов.