Постійні витрати

Цей вид витрат характерний тим, що вони не залежать від обсягів виробництва. Разом з тим, існують певні проблеми розподілу цих витрат між різними виробництвами.

Адміністративні витрати: це витрати на утримання адміністративного персоналу та управління підприємством. Сюди входить оплата праці адміністративного персоналу, канцтовари, плата за телефонний зв`язок, плата за воду, отримання ліцензій (у разі необхідності), тощо.

Страхування майна: витрати на страхування майна, яке використовується у даному виробництві (у тому випадку, коли страхування має місце).

Страхування посівів: вартість страхування посівів, якщо воно практикується в господарстві.

Податкові платежі: ті платежі, які безпосередньо пов`язані з конкретним виробництвом. Це може бути плата за землю, податок з власників транспортних засобів.

Орендна плата за майнові паї: як правило сплачується продукцією, хоча відображається у вартісній оцінці через ринкову ціну потраченої на ці цілі подукції.

Амортизація: це розмір амортизації будівель, техніки та обладнання, які використовуються у конкретному виробництві.

Треба мати на увазі, що всі зазначені витрати повинні бути перераховані в розрахунку на 1 га посівів. Для того, щоб це зробити, треба спочатку розрахувати витрати на фактичну площу посівів конкретного виробництва, а потім розподілити їх в розрахунку на 1 га.

Треба зазначити, що деякі з постійних витрат досить важко точно віднести на конкретне виробництво через те, що вони можуть бути пов`язані з декількома виробництвами. Це стосується адміністративних витрат, страхування майна, амортизації, орендної плати за майновий пай. При визначенні адміністративних витрат у рослинництві треба визначити загальну кількість адміністративних працівників в господарстві та витрати, пов`язані з їх утриманням. Крім того, треба спланувати інші накладні витрати господарства на рік. Після цього необхідно провести розподіл накладних витрат між напрямками діяльності господарства (тобто, між рослинництвом, тваринництвом, іншою діяльністю). Це можна зробити пропорційно кількості адміністративного персоналу, зайнятого тією чи іншою діяльністю (мається на увазі загальновиробничий персонал). Визначивши таким чином частину накладних витрат, яка припадає на рослинництво, можна розподілити їх в розрахунку на 1 га посівів. Іншим шляхом розподілу адміністративних витрат може бути розподіл витрат пропорційно прямій заробітній платі в кожній галузі.

Для розподілу амортизації по техніці доцільно визначити конкретну техніку, що використовується для цього виробництва і розподілити її амортизацію на площу, що нею обробляється. По будівлях та спорудах, використання яких не залежить від конкретного виробництва (адміністративні будівлі, передавальні пристрої…), амортизацію доцільно розподілити за тією ж схемою, що й адміністративні витрати.

Часто економічна служба господарства має готові розрахунки амортизації та накладних витрат, які припадають на те, чи інше виробництво. У такому випадку можна використовувати ці дані для складання бюджетів.

Витрати по страхуванню майна можна розподілити за тим же принципом, що й амортизацію. При розподілі орендної плати за майнові паї доцільно визначити яке орендоване таким чином майно приймає участь у даному виробництві, а також визначити розмір орендної плати, яка сплачується за це майно. Потім розподілити цю плату пропорційно площі, на якій використовується майно.

Часто економічна служба господарства має готові розрахунки планової амортизації та накладних витрат, які припадають на те, чи інше виробництво. У такому випадку можна використовувати ці дані для складання бюджетів.

Виробничі бюджети містять такий додатковий елемент витрат, як Доход на землю. Його виникнення пов`язане з розвитком умов господарювання і появою у зв`язку з цим нового ресурсу, що потребує сплати. Ним є земля. Словосполучення Доход на землю означає, що кожне виробництво, яке її використовує, повинно приносити достатній доход, щоб покрити витрати, пов`язані з володінням або використанням землі.

Доход на землю може бути визначений декількома шляхами. Один з них пов`язаний з альтернативною вартістю капіталу, інвестованого в землю. За цим методом Доход на землю визначається шляхом множення ринкової вартості землі на середню ставку банку за довгостроковими вкладами. Зрозуміло, що такий метод може бути використаний там, де земля є товаром і має ринкову вартість. В наших умовах земля не купується, проте береться в оренду. Тому, кожне виробництво господарства, для якого потрібна земля, повинно приносити достатній доход, щоб сплатити орендну плату за використання своєї частки землі. Це й є іншим способом визначення Доходу на землю, який можна використовувати в наших умовах. Доход дорівнює розміру орендної плати, яка сплачується за 1 га. Звичайно, що у випадку, коли господарство не бере землю в оренду, а також її не купує, зазначений Доход переходить з категорії фактичних витрат в категорію альтернативних витрат. Але це не означає, що при цьому він втрачає своє значення. Господарство повинно звикати до думки, що згодом воно змушене буде сплачувати за землю, яку зараз використовує безкоштовно (якщо оренда ще не практикується).

Після того, як враховані всі змінні витрати, всі постійні витрати, а також Доход на землю, в господарстві повинна залишатись певна сума. Цей залишок є прибутком господарства. Для приватних та фермерських господарств, тобто там, де керівник господарства є його власником, доцільно розглядати прибуток як Доход на менеджмент, тобто як частину доходу, який залишається в розпорядженні власника господарства у якості винагороди. У випадку інших юридичних форм, коли винагорода керівника господарства обмежується заробітною платнею за умовами трудового контракту, Доход на менеджмент є частиною адміністративних витрат і окремо в бюджеті не відображається.