Надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору

1. Цією статтею врегульовано випадки, коли міжнародна правова допомога чи інше міжнародне співробітництво реалізуються між Україною та іншими державами без укладання міжнародного договору.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитана на засадах взаємності.

Відповідно до ст. 542 КПК України міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, тимчасової передачі осіб, прийняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором можуть бути передбачені інші, ніж у КПК, форми співробітництва під час кримінального провадження.

Значенна терміна «міжнародна правова допомога» роз'яснено у п. 1 ст. 541 КПК.

Порядок розгляду та виконання запиту іншої держави визначається статтями 554-571 КПК.

Надання міжнародного співробітництва на засадах взаємності визначається пп. 2-3 коментованої статті.

Поняття «міжнародний договір» розкрито у ЗУ «Про міжнародні договори» (про перелік укладених Україною багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів див. коментар до ст. 543 КПК України).

2. Уповноважений (центральний) орган України визначається у ст. 545 КПК України - це Генеральна прокуратура України та МЮ України. Такий орган, направляючи до держави запит, з якою відсутній договір про надання та отримання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва, письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.

Ураховуючи відсутність договірних відносин між країнами, які могли б закріпити правовий статус відносин, права та обов'язки сторін щодо надання правової допомоги, у цій нормі закріплено принцип взаємності, який передбачає, що уповноважений (центральний) орган України (поняття «уповноважений (центральний) орган України розкрито у п. 6 ст. 541 КПК України), направляючи до іншої держави запит (запит про міжнародне співробітництво - див. ст. 548 КПК), письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого виду міжнародної правової допомоги.

Законом визначено, що гарантії мають бути надані у письмовій формі.

3. Умовою розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої держави передбачено надання письмової гарантії запитуючої сторони (термін «запитуюча сторона» розкрито у п. 4 ст. 541 КПК) прийняти і розглянути в майбутньо запит України на засадах взаємності.

4. Діяльність уповноваженого (центрального) органу України з надання та отри мання міжнародної правової допомоги чи іншого міжнародного співробітництва без договору з іншою державою регулюється положеннями КПК.

5. Уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого його передання компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом, відповідно до ЗУ «Про дипломатичну службу» від 20 вересня 2001 р.