Запит про міжнародну правову допомогу

1. Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

2. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет об-ґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

3. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.

4. У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.

1. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження може здійснюватися у формі міжнародної правової допомоги. Метою міжнародної правової допомоги є проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою. Тобто фактичними підставами для звернення до запитуваної сторони про правову допомогу є потреба отримання доказів за кордоном та неможливість їх одержання при проведенні процесуальних дій на території України.

Суб'єктами кримінального провадження в Україні, які можуть надіслати запит про міжнародну правову допомогу, є:

- суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції (пп. 20-22 ч. 1 ст. З КПК);

- прокурор - Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК (п. 15 ч. 1 ст. З КПК);

- слідчий, тобто службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу

Стаття 584

державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. З КПК).

При цьому слідчий має право надсилати такий запит виключно за погодженням із прокурором.

Зазначені суб'єкти можуть надсилати запит лише у кримінальному провадженні, яке вони здійснюють, тобто суд - лише у судовому провадженні, а прокурор та слідчий - лише у досудовому розслідуванні.

2. Уповноваженими (центральними) органами України, які уповноважені розглядати запит на предмет обґрунтованості й відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України, згідно зі ст. 545 КПК є:

1) Генеральна прокуратура України (у кримінальному провадженні під час досудового розслідування), діяльність якої, окрім КПК, регулюється ЗУ «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ.

2) МЮ (у кримінальному провадженні під час судового провадження), діяльність якого, окрім КПК, регулюється Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011.

При цьому ч. З ст. 545 вказує, що у випадках коли КПК або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 545 КПК.

Обґрунтованість запиту про міжнародну правову допомогу є його обов'язковою ознакою. Запит є обґрунтованим, якщо прохання про надання міжнародної правової допомоги базується на фактичних обставинах вчиненого кримінального правопорушення, при цьому виключається можливість проведення необхідних процесуальних дій іншим шляхом, тобто неможливо їх одержати при проведенні процесуальних дій на території України. Також це стосується зв'язку між кримінальним провадженням по кримінальному правопорушенню та запитуваними на території іноземної держави конкретними процесуальними діями.

Запит повинен відповідати національному законодавству, а докази мають бути отримані у порядку, встановленому КПК. У протилежному випадку отримані за кордоном докази відповідно до ст. 86 КПК не будуть визнані допустимими. Особливу увагу слід звертати на ратифікаційні закони (ЗУ «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16 січня 1998 р. № 44/98-ВР, ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР та ін.), а також застереження чи заяви запитуваної держави. У разі відсутності міжнародного договору звернення за міжнародною правовою допомогою відбувається на засадах взаємності (ст. 544 КПК), при цьому обов'язковою умовою є додержання встановленого КПК порядку її отримання.

3. Після надходження запиту про міжнародну правову допомогу уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів повинен прийняти одне з двох рішень: 1) надіслати запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сто

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

рони; 2) відмовити у направленні запиту уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони. Окремий процесуальний документ про прийняття одного з двох рішень у цьому випадку виносити не потрібно.

Якщо уповноважений (центральний) орган України вирішив надіслати запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони, він надсилається безпосередньо або дипломатичним шляхом (дипломатичними каналами - через Міністерство закордонних справ України та посольства держав-контрагентів).

Безпосереднє надсилання запиту до відповідного центрального органу запитуваної сторони передбачене ч. 1 ст. 15 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах (1959 р.), п. 1 ч. 2 ст. 4 Другого додаткового протоколу до цієї Конвенції (2001 р.), деякими міжнародними договорами України, зокрема Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 р., тощо.

Надсилання запиту про міжнародну правову допомогу дипломатичним шляхом відбувається у разі відсутності міжнародного договору з відповідною державою. Уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшої передачі його компетентному органу запитуваної сторони.

4. Якщо уповноважений (центральний) орган України вирішує відмовити у направленні запиту уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони, то упродовж десяти днів після прийняття такого рішення всі матеріали повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або із зазначенням причин, з яких неможливе направлення запиту.

У цьому випадку вказівки уповноваженого (центрального) органу України щодо усунення недоліків для компетентних органів є обов'язковими.

Причини неможливості направлення запиту уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони пов'язані з підставами відмови у міжнародній правовій допомозі. Наприклад, ст. 2 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 р. прямо визначає випадки відмови у міжнародній правовій допомозі: 1) якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної сторони, є політичним правопорушенням, правопорушенням, пов'язаним з політичним правопорушенням, або податковим правопорушенням; 2) якщо запитувана сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни. Також це можуть бути застереження чи заяви запитуваної сторони про відмову у міжнародній правовій допомозі. Наприклад, Королівство Данія у документі про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 17 березня 1978 р., поданому 15 січня 2003 р., зазначило, що не приймає ст. 17 «Транскордонне спостереження» та ст. 19 «Таємні розслідування». Отже, направлення відповідного запиту є недоцільним.

Стаття 584

Стаття 552

Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу

1. Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення.

2. Запит повинен містити: Л

1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;

2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;

3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;

4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;

5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повно тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;

6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї особи із предметом крі мінального провадження;

7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхньо- зв'язку із предметом кримінального провадження;

8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності;

9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені м' народним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.

3. До запиту про допит особи як свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного або обвинуваченого додається належним чином засвідчений витяг відповідни статей цього Кодексу з метою роз'яснення особі її процесуальних прав і обов'язкі До запиту також додається перелік питань, які слід поставити особі, або відомості, які необхідно отримати від особи.

4. До запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арені чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яки надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, я обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

5. Не вимагається надання інформації згідно з пунктами 4,5, 8 частини другої цієї статті до запиту про вручення особі документів або викликів до суду.

6. На стадії досудового розслідування запит про міжнародну правову доп могу погоджується у письмовій формі прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

1. Статтею передбачені загальні правила складання запиту про міжнародну прав ву допомогу.

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Будь-який запит про міжнародну правову допомогу складається виключно в письмовій формі. При цьому запит повинен відповідати вимогам міжнародного договору із відповідною запитуваною стороною. Належне оформлення запиту, його обґрунтованість, ясність сприяють ефективності його виконання.

2. Органом, який звертається по допомогу, слід вважати компетентний орган України, що здійснює кримінальне провадження. Водночас у запиті слід вказувати не тільки назву, а й повну адресу такого органу. Пунктом 42 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270, встановлений такий порядок зазначення адреси на поштовому відправленні:

1) найменування адресата (для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, а також посада, ім'я та прізвище адресата);

2) найменування вулиці (проспекту, бульвару, провулка), номер будинку, квартири;

3) найменування населеного пункту, району, області;

4) поштовий індекс;

5) країна призначення.

Також варто вказувати контактні телефони, факс та адресу електронної пошти (e-mail).

При визначенні компетентного органу запитуваної сторони слід виходити з положень заяв держав до відповідних міжнародних договорів. Так, у заяві Латвійської Республіки до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. визначено, що запити про надання допомоги надсилаються через: МВС - під час досудового розслідування до початку кримінального переслідування; Генеральну прокуратуру під час досудового розслідування до передачі справи до суду; МЮ - під час суду. Поряд із переліком відповідних органів Латвійською Республікою зазначено адреси цих установ та контактні телефони.

Посилаючись на відповідний міжнародний договір, потрібно вказувати його назву та дату прийняття, при цьому такий договір може бути як багатостороннім, так і двостороннім. Співробітництво за відсутності договірних відносин з державою врегульовані ст. 544 КПК.

Найменування кримінального провадження повинне включати дату реєстрації кримінального правопорушення у ЄРДР, його порядковий номер, а у випадках, коли кримінальне провадження здійснюється щодо певної особи (осіб), - ім'я, по батькові та прізвище цієї особи (осіб).

Стислий опис кримінального правопорушення - зазначення основних обставин кримінального провадження, відомих компетентному органу України. При цьому правову кваліфікацію кримінального правопорушення слід наводити з викладенням повного тексту відповідних норм закону про кримінальну відповідальність.

Якщо запит про міжнародну правову допомогу надсилається під час провадження досудового розслідування, у ньому повинні бути зазначені відомості повідомлення про підозру (ст. 277 КПК), якщо воно наявне у матеріалах кримінального провадження, з викладенням повного тексту відповідних норм закону про кримінальну відповідальність. А у випадках надсилання запиту про міжнародну правову допомогу під час судового провадження - у ньому повинні бути зазначені відомості з обвинувального акта (ч. 2 ст. 291 КПК) також із викладенням повного тексту відповідних норм закону України про кримінальну відповідальність.

Стаття 584

Відомості про особу, окрім перелічених у п. 6 ч. 2 ст. 552 КПК, відповідно до ст. 7 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. повинні вказувати на зайняття цієї особи, місце і дату народження і, по можливості, прізвища й імена батьків неповнолітнього; для юридичних осіб - їх найменування і місцезнаходження, при цьому за наявності представників осіб - їх імена, прізвища й адреси. У випадку коли компетентний орган України не володіє даними про місце проживання особи, він відповідно до ст. 16 Конвенції про правову до-помогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. просить встановити адресу відповідної особи, якщо це потрібно для здійснення прав їх громадян. При цьому запитуюча договірна сторона повідомляє наявні в неї дані для визначення адреси особи, зазначеної у проханні. Основну увагу слід зосередити на висвітленні зв'язку цієї особи із предметом кримінального провадження.

Компетентний орган України зобов'язаний вказати конкретні процесуальні дії, які повинні бути виконані іншою стороною, зазначивши мету проведення цих дій для кримінального провадження (зв'язок із предметом кримінального провадження).

Якщо під час проведення процесуальних дій необхідна присутність певних осіб, компетентний орган України повинен зазначити відомості про них: ім'я та прізвище, місце проживання або перебування, громадянство та іншу інформацію.

Іншими відомостями, що можуть сприяти виконанню запиту, слід вважати, наприклад, вимоги ст. 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. щодо взяття під варту. Зокрема, клопотання має містити посилання на постанову про взяття під варту або на вирок, що набрав законної сили, і вказівку на те, що вимога про видачу буде надана додатково. Клопотання про взяття під варту до одержання вимоги про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом.

3. Для забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження, зазначених у ч. З ст. 552 КПК, під час їх допиту до запиту компетентний орган України повинен долучити належним чином засвідчений витяг відповідних статей КПК, що містять роз'яснення особі її прав та обов'язків. Окрім витягів, слід додавати чіткий та конкретний перелік питань, які слід поставити зазначеним особам або питання про відомості, які необхідно отримати від особи.

4. До запиту про проведення окремих процесуальних дій (обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна тощо) компетентний орган України повинен додати належно завірені (підписом та гербовою печаткою органу) копії відповідних постанов про проведення необхідних процесуальних дій. При цьому в самому запиті зазначається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних процесуальних діях.

5. Якщо запит містить прохання про вручення особі документів, у ньому можуть не вказуватися такі відомості: стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правова кваліфікація; відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей КК України; відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності.

У випадку коли запит містить прохання про отримання оригіналів документів, про це в ньому необхідно прямо зазначити. Адже на підставі ч. З ст. З Європейської кон

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

венції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. запитувана сторона може передавати засвідчені копії або засвідчені фотокопії запитуваних матеріалів судової справи або документів, якщо запитуюча сторона чітко не зазначає про передачу оригіналів; у цьому випадку запитувана сторона докладає всіх зусиль для виконання прохання. У запиті необхідно надати гарантії повернення таких оригіналів після того, як відпаде потреба в них, а у разі отримання оригіналів - обов'язково забезпечити їх повернення по закінченню кримінального провадження.

6. Відповідно до п. 16 ч. 2 ст. 36 та ст. 552 КПК на стадії досудового розслідування запит про міжнародну правову допомогу слідчого обов'язково погоджується у письмовій формі з прокурором, який здійснює нагляд за дотриманням законів при проведенні досудового розслідування.

Приймаючи рішення про погодження, відповідний прокурор повинен врахувати, зокрема, необхідність фактичних даних, які планується отримати у процесі правової допомоги, та неможливість їх отримання при проведенні процесуальних дій в Україні; їх важливість для прийняття законного рішення у справі; тривалість часового періоду, потрібного для виконання запитів про правову допомогу у кримінальних справах, та інші важливі обставини. На відповідному запиті прокурор робить окремий запис або накладає резолюцію із зазначенням своєї посади, класного чину, ініціалів та прізвища, дати погодження.

Запит про міжнародну правову допомогу має бути підписаний особою, яка його склала. У частині 3 ст. 7 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. вказано, що доручення повинно бути підписане і скріплене гербовою печаткою запитуючої установи, так само у ч. 2 ст. 548 КПК зазначено, що запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

Стаття 553

Наслідки виконання запиту в іноземній державі

1. Докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, можуть бути використані лише у кримінальному провадженні, якого стосувався запит, крім випадків, коли досягнуто домовленості про інше із запитуваною стороною.

2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого цим Кодексом або міжнародним договором України.

1. З огляду на те, що у запиті про міжнародну допомогу вказується кримінальне провадження, в якому виникла необхідність проведення процесуальних дій, та їх зв'язок із відповідним кримінальним провадженням, докази та відомості, одержані від запитуваної сторони в результаті виконання запиту, можуть бути використані лише

Стаття 584

у цьому провадженні. Водночас запитувана сторона може надати згоду на використання таких доказів та відомостей в іншому кримінальному провадженні.

2. КПК не вказує на процесуальне оформлення доказів та відомостей, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Однак у даному випадку слід застосовувати ст. 84 КПК, відповідно до якої доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку. Разом з тим на підставі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК. Саме тому ч. 2 ст. 553 КПК має застереження, що відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не можуть визнаватися судом допустимими, якщо запит компетентного органу України був переданий запитуваній стороні з порушенням передбаченого порядку, встановленого КПК або міжнародним договором України.

Стаття 17 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. зазначає, що докази або документи, які надсилаються на виконання цієї Конвенції, встановлення автентичності не потребують. А стаття 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. вказує, що документи, виготовлені або засвідчені на території однієї з договірних сторін установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції й за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без будь-якого спеціального посвідчення. При цьому документи, що на території однієї з договірних сторін розглядаються як офіційні, мають на територіях інших договірних сторін доказову силу офіційних документів.

На відомості та докази, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, поширюються вимоги ст. 94 КПК. Тобто компетентний орган за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Доказ, отриманий у результаті виконання запиту про міжнародну правову допомогу, не має наперед встановленої сили.

Стаття 554

Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу

1. Отримавши запит про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони, уповноважений (центральний) орган України розглядає його на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України.

2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3. У межах повноважень Генеральна прокуратура України має право надавати вказівки щодо забезпечення належного, повного та своєчасного виконання

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

такого запиту. Наведені вказівки є обов'язковими до виконання відповідним компетентним органом України.

4. Виключно центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги приймається рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо:

1) присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги. Якщо запит (доручення) про міжнародну правову допомогу, що передбачає присутність представника, надійшов відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, його копію невідкладно надсилають до уповноваженого (центрального) органу для вирішення в цій частині;

2) надання компетентним органам іноземної держави гарантій щодо умов виконання запиту (доручення), передбачених частиною другою статті 544 цього Кодексу, та отримання таких гарантій від інших держав;

3) тимчасової передачі особи, яка відбуває покарання, для участі у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях.

1. Право розгляду запиту про міжнародну правову допомогу від запитуючої сторони відповідно до ст. 545 КПК мають Генеральна прокуратура України (під час до- судового розслідування), МЮ (під час судового провадження) й інші уповноважені органи (МВС, СБУ, прокуратури обласного рівня), які наділені повноваженнями розглядати запити про правову допомогу. Такий розгляд стосується обгрунтованості запиту та його відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України. Уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний перевірити: наявність договірних відносин із запитуючою державою та вид чинного договору - багатосторонній договір (конвенція), двосторонній договір, двостороння відомча угода; відповідність запиту за формою та змістом положенням міжнародного договору; дотримання порядку надходження запиту в Україну.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 p., якщо запитувана установа не компетентна виконати доручення, вона пересилає його компетентній установі і повідомляє про це запитуючу установу. Така норма передбачена і ст. 18 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 p.: якщо орган, який отримує прохання про надання взаємної допомоги, не має компетенції виконувати його, він, ex officio, надсилає це прохання компетентному органу своєї країни та інформує про це запитуючу сторону по прямих каналах, якщо прохання надійшло по таких каналах.

За відсутності відповідних міжнародних договорів між Україною та запитуючою стороною застосовуються положення ч. З ст. 544 КПК, на підставі якої уповноважений (центральний) орган України розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.

Процесуального оформлення рішення уповноваженого (центрального) органу України про задоволення запиту КПК не вимагає. З огляду на те, що ст. 554 КПК не визначає строків прийняття такого рішення, воно має бути прийняте у найкоротші терміни, виходячи з вимог ст. 28 КПК.

Стаття 584

2. Якщо приймається рішення про задоволення запиту, то уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України для виконання.

3. Право давати вказівки при виконанні запиту покладається виключно на Генеральну прокуратуру України. Таке право кореспондується з повноваженнями прокурора, передбаченими п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК. Указівки слід надавати виключно у письмовій формі, адже виконання саме письмових вказівок є обов'язком для керівника органу досудового розслідування (ч. З ст. 39 КПК) та слідчого (ч. 4 ст. 40 КПК).

4. Приймаючи рішення за запитом (дорученням) про міжнародну правову допомогу щодо присутності представника компетентного органу іноземної держави під час надання міжнародної правової допомоги, центральний орган України має керуватися положеннями ст. 2 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р., яка вказує, що не можна відмовляти у виконанні прохання стосовно присутності таких посадових або заінтересованих осіб у випадках, коли ця присутність може зробити виконання прохання про надання допомоги таким, що буде відповідати потребам запитуючої сторони більшою мірою, і отже, може дозволити уникнути потреби в додаткових проханнях про надання допомоги.

Стаття 555

Повідомлення про результати розгляду запиту

1. У разі задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України зобов'язаний забезпечити передання уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони матеріалів, одержаних у результаті виконання запиту.

2. У разі відмови у задоволенні запиту уповноважений (центральний) орган України повідомляє запитуючій стороні причини відмови, а також умови, за яких запит може бути розглянутий повторно, і повертає запит.

3. Якщо є підстави для відмови у задоволенні запиту або для його відкладення, уповноважений (центральний) орган України може узгодити із запитуючою стороною порядок виконання запиту за певних обмежень. Якщо запитуюча сторона погоджується з визначеними умовами, запит задовольняється після виконання запитуючою стороною цих умов.

1. Після виконання запиту про міжнародну правову допомогу уповноважений (центральний) орган України повинен протягом 10 днів (ч. З ст. 560 КПК) передати запитуючій стороні всі одержані відомості та докази.

2. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 557 КПК.

3. Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Стаття 557

Стаття 556

Конфіденційність

На прохання запитуючої сторони уповноважений (центральний) орган України має право вжити додаткових заходів для забезпечення конфіденційності факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу, його змісту та відомостей, отриманих у результаті його виконання.

За необхідності погоджуються умови та терміни збереження конфіденційних відомостей, отриманих у результаті виконання запиту.

1. Конфіденційність факту отримання запиту про міжнародну правову допомогу полягає у вжитті заходів уповноваженим (центральним) органом України щодо нероз- голошення змісту та відомостей, отриманих у результаті його виконання. Під час застосування ст. 556 КПК зобов'язання щодо нерозголошення змісту поширюються і на відповідний компетентний орган України, який забезпечує виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги.

Зазначена норма кореспондується зі ст. 25 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р., на підставі якої запитуюча сторона може вимагати, щоб запитувана сторона зберігала конфіденційність факту й суті прохання, за винятком випадків, коли розголошення здійснюється настільки, наскільки воно необхідне для виконання прохання. Якщо запитувана Сторона не може виконати вимоги стосовно конфіденційності, вона негайно повідомляє про це запитуючій стороні.

2. Умови та терміни збереження конфіденційних відомостей, отриманих у результаті виконання запиту, у разі необхідності погоджуються сторонами.

Стаття 557

Відмова у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу

1. Запитуючій стороні може бути відмовлено у задоволенні запиту про правову допомогу у випадках, передбачених міжнародним договором України.

2. За відсутності міжнародного договору України у виконанні запиту повинно бути відмовлено, якщо:

1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні стосовно тієї самої особи судом прийнято рішення, яке набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері;

4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням за законом України про кримінальну відповідальність;

5) є достатні підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

Стаття 557

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

6) запит стосується кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

1. Право України відмовити у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу може бути передбачено багатосторонніми договорами (конвенціями), двосторонніми договорами, ратифікаційними законами тощо.

Право відмовляти у задоволенні запиту про правову допомогу передбачено ст. 19 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 p., однак причини будь-якої відмови у наданні взаємної допомоги повинні пояснюватись. Також у ст. 2 цієї Конвенції визначені такі випадки відмови: якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної сторони, є політичним правопорушенням, правопорушенням, пов'язаним із політичним правопорушенням, або податковим правопорушенням; якщо запитувана сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни. Також ч. 2 ст. 1 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р. вказує, що ця Конвенція не застосовується до арештів, виконання вироків та до правопорушень, передбачених військовим правом, які не є правопорушеннями за звичайним кримінальним правом. Частина 4 ст. 1 цього Протоколу визначає, що у наданні взаємної допомоги не може бути відмовлено виключно на підставі того, що вона стосується діянь, за які юридична особа може бути притягнута до відповідальності в запитуючій стороні.

ЗУ «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» від 16 січня 1998 p. № 44/98-ВР (зі змінами) Україна встановила такі умови виконання зазначеної Конвенції та Додаткового протоколу:

- Україна залишила за собою право не виконувати запит про подання допомоги, якщо: є достатні підстави вважати, що він спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; виконання запиту є несумісним з принципом «поп bis in idem» («немає двох покарань за один злочин»); запит стосується правопорушення, яке є предметом розслідування або судового розгляду в Україні;

- Україна виконуватиме судові доручення щодо обшуку або арешту майна за умови, що виконання судового доручення має бути сумісним із законодавством запитуваної сторони;

- повістка про виклик до суду обвинуваченої особи, яка перебуває на території України, повинна передаватися відповідним органам не пізніш як за 40 днів перед датою, встановленою для явки;

- прохання та документи, які до них додаються, мають надсилатися до України разом з перекладом українською мовою або однією з офіційних мов Ради Європи, якщо вони не складені цими мовами.

ЗУ «Про ратифікацію Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 1 червня 2011 p. № 3449-VI Україна встановила такі умови виконання зазначеного Протоколу:

Стаття 584

- Україна залишила за собою право виконувати прохання адміністративних органів сторін у наданні взаємної допомоги у провадженні, здійснюваному адміністративними органами стосовно діянь, які є караними відповідно до національного законодавства запитуючої або запитуваної сторони на підставі того, що вони є порушеннями норм права, у випадках, коли таке рішення може зумовити провадження в суді, який має юрисдикцію, зокрема, у кримінальних справах, за умови, що такі прохання також можуть надсилатися безпосередньо адміністративними або судовими органами за-питуючої Сторони, коли вони направлені до Генеральної прокуратури України;

- прохання про надання взаємної допомоги та будь-які інші повідомлення, передбачені цією Конвенцією або Протоколами до неї, можуть надсилатися за допомогою будь-яких електронних або інших засобів зв'язку за умови, що запитуюча сторона гарантує невідкладне надання письмового оригіналу цього прохання. Однак будь-яка договірна держава може будь-коли за допомогою заяви, надісланої Генеральному секретарю Ради Європи, визначити умови, за яких вона погоджується приймати й виконувати прохання, одержані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку. Україна погоджується приймати та виконувати прохання, одержані за допомогою електронних або інших засобів зв'язку, за умови, що запитуюча сторона гарантує невідкладне надання письмового оригіналу цього прохання. Матеріали, отримані внаслідок виконання такого прохання, надаватимуться запитуючій стороні лише після надходження оригіналу прохання;

- Україна залишає за собою право не бути зв'язаною умовами, встановленими стороною, що надає інформацію (при цьому згідно із Другим додатковим протоколом сторона, яка надає інформацію, може відповідно до свого національного законодавства встановити умови використання такої інформації стороною, яка її одержує), якщо вона попередньо не отримає повідомлення про характер інформації, що надається, та не надасть згоду на передачу такої інформації;

- Україна заявляє, що згода затриманої особи на тимчасову передачу повинна бути отримана до досягнення домовленості між компетентними органами про тимчасову передачу затриманих осіб запитуваній стороні;

- Україна залишила за собою право не приймати статтю 16 «Вручення документів шляхом поштового пересилання»;

- Україна залишила за собою право не приймати ст. 17 «Транскордонне спостереження»;

- Україна залишила за собою право не приймати ст. 19 «Таємні розслідування»;

- Україна заявляє, що передані іншій стороні персональні дані не можуть використовуватися останньою без попередньої згоди України для цілей: провадження, до якого застосовуються Конвенція чи будь-який із Протоколів до неї; для інших судових й адміністративних проваджень, безпосередньо пов'язаних із провадженням, зазначеним у підпункті «а»; для запобігання безпосередній і серйозній загрозі суспільній безпеці - у рамках проваджень, щодо яких Україна може відмовити або встановити обмеження у передачі або використанні персональних даних згідно з Конвенцією або Протоколами до неї.

Статтею 19 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. передбачено, що прохання про надання право

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

вої допомоги може бути відхилене, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству запитуваної договірної сторони.

Також відмова у наданні міжнародної правової допомоги може бути передбачена у міжнародному договорі України з іншою державою. Так, Договором між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах від З жовтня 2002 р. запитувана договірна сторона може відмовити в наданні допомоги, якщо: виконання запиту може завдати шкоди її суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим суттєвим інтересам або завдати шкоди безпеці будь-якої особи; виконання запиту суперечило би внутрішньому законодавству запитуваної договірної сторони; запит стосується арешту, вилучення або конфіскації доходів чи знарядь злочину, який, за умов скоєння під юрисдикцією запитуваної договірної сторони, не визнавався б як злочин, що тягне винесення постанови про конфіскацію; запит стосується злочину, в зв'язку з яким обвинувачену особу було піддано кримінальному переслідуванню, остаточно визнано винною, виправдано або помилувано.

У всіх випадках відмови у наданні міжнародної правової допомоги уповноважений (центральний) орган України повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із обов'язковим зазначенням причин.

Стаття 558

Порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України

1. Центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, за результатами розгляду запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу приймає рішення щодо:

1) доручення його виконання органу досудового розслідування, прокуратури або суду з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності;

2) можливості виконання запиту із застосуванням законодавства іноземної держави;

3) відкладення виконання, якщо це може перешкоджати кримінальному провадженню на території Україні, або погоджує з компетентним органом іноземної держави можливість виконання запиту на певних умовах;

4) відмови у виконанні запиту з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу;

5) можливості виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно пере-вищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шкоду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення (якщо це не суперечить міжнародному договору України);

6) вчинення інших дій, передбачених міжнародним договором, згода на Обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

2. Запит компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу виконується упродовж одного місяця з дати його надходження до безпосереднього виконавця. За необхідності виконання складних та великих за

Стаття 584

обсягами процесуальних дій, у тому числі таких, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведені лише на підставі ухвали слідчого судді, строк виконання може бути продовжений центральним органом України або органом, уповноваженим здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу.

3. Складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею документи для забезпечення виконання запиту про міжнародну правову допомогу підписуються зазначеними посадовими особами та скріплюються печаткою відповідного органу. Отримані за результатами виконання запиту від інших відомств, установ чи підприємств (незалежно від форми власності) документи повинні бути підписані їхніми керівниками та скріплені печаткою відповідного відомства, установи чи підприємства. Орган досудового розслідування або слідчий передає матеріали виконання запиту прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, для перевірки повноти і законності проведених слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

4. Отримані під час виконання запиту про міжнародну правову допомогу документи направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, встановленому відповідним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

5. У разі відсутності міжнародного договору України з відповідною іноземною державою виконання запиту про міжнародну правову допомогу здійснюється з дотриманням вимог цієї статті, а отримані документи направляються центральним органом України щодо міжнародної правової допомоги дипломатичним шляхом.

6. При передачі матеріалів компетентному органу іноземної держави центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини з компетентними органами іноземної держави відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, може встановити відповідно до законодавства та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, обмеження щодо використання таких матеріалів.

7. У разі неможливості виконати запит про міжнародну правову допомогу, а також у разі відмови у наданні міжнародної правової допомоги з підстав, передбачених статтею 557 цього Кодексу, центральний орган України щодо міжнародної правової допомоги або орган, уповноважений здійснювати зносини відповідно до частини третьої статті 545 цього Кодексу, повертає такий запит компетентному органу іноземної держави із зазначенням причин.

1. Після розгляду запиту про міжнародну правову допомогу на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів або міжнародних договорів України уповноважений (центральний) орган України повинен прийняти одне з рішень, передбачених ч. 1 ст. 558 КПК.

Визначення компетентного органу, який забезпечуватиме виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги, цілком покладено на уповноважений (центральний) орган України з одночасним вжиттям заходів щодо забезпечення умов конфіденційності, встановлених у ст. 556 КПК.

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

Запит може бути виконаний із застосуванням законодавства іноземної держави, якщо можливість застосування законодавства іноземної держави передбачена відповідним міжнародним договором та до запиту долучено витяги відповідних норм законодавства запитуючої сторони (така можливість визначена ч. 1 ст. 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.).

Рішення щодо можливості виконання запиту, якщо витрати на таке виконання явно перевищуватимуть завдану кримінальним правопорушенням шкоду або явно не відповідатимуть тяжкості кримінального правопорушення, може бути прийняте лише у випадках, коли це не суперечить міжнародному договору України. При цьому чинними міжнародними договорами не передбачено можливість відмови у виконанні запитів про правову допомогу з наведеної причини.

2. У разі прийняття рішення про задоволення запиту уповноважений (центральний) орган України надсилає запит компетентному органу України. Строк виконання запиту про правову допомогу безпосереднім виконавцем становить один місяць та може бути продовжений уповноваженим (центральним) органом України. Під безпосереднім виконавцем у ч. 2 ст. 558 КПК слід розуміти працівника відповідного компетентного органу, який забезпечує виконання запиту про міжнародну правову допомогу. Порядок проведення процесуальних дій, що потребують погодження прокурора або можуть бути проведені лише на підставі ухвали слідчого судді (процесуальних дій, які потребують спеціального дозволу), врегульований ст. 562 КПК.

3. КПК передбачає, що всі документи, складені органом досудового розслідування, слідчим, прокурором або суддею, іншим відомством, установою чи підприємством (незалежно від форми власності), повинні бути належно завірені, тобто підписані та скріплені печаткою установи. Після проведення необхідних для виконання запиту процесуальних дій орган досудового розслідування або слідчий передає матеріали виконання запиту відповідному прокурору. Прокурор зобов'язаний перевірити повноту виконання запиту та відповідність виконання вимогам законів або міжнародних договорів України. У разі виявлення порушень або неповноти проведення процесуальних дій прокурор на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КПК може дати письмові вказівки органу досудового розслідування або слідчому щодо їх проведення, а в необхідних випадках - особисто провести відповідні процесуальні дії в порядку, визначеному КПК. Складення прокурором процесуального акта про повноту та законність проведених процесуальних дій КПК не вимагається.

4. За наявності відповідного міжнародного договору матеріали направляються уповноваженим (центральним) орган України безпосередньо до компетентного органу запитуючої сторони. За відсутності відповідного міжнародного договору матеріали направляються уповноваженим (центральним) орган України через Міністерство закордонних справ України. При цьому уповноважений (центральний) орган України має право встановити обмеження щодо використання таких матеріалів запитуючою стороною. Такі обмеження повинні бути визначені у супровідному листі.

5. Причини та порядок відмови у виконанні запиту про міжнародну правову допомогу врегульовані ст. 557 КПК.

Стаття 584

Відкладення надання міжнародної правової допомоги

1. Надання правової допомоги може бути повністю або частково відкладене, якщо виконання доручення перешкоджатиме досудовому розслідуванню або судовому розгляду, що триває в Україні.

1. Відкладення виконання запиту (окрім ч. З ст. 555 та ст. 559 КПК) визначається, зокрема, ст. 7 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р. Так, запитувана сторона може відкласти здійснення дії, про яку йдеться у проханні, якщо така дія може зашкодити розслідуванню, кримінальному переслідуванню або пов'язаним з ними провадженням, що здійснюються її органами. Перш ніж відмовити в допомозі або відкласти її надання запитувана сторона, у разі необхідності - після консультацій із запитуючою стороною, вирішує, чи може прохання бути виконано частково або на таких умовах, які вона вважає необхід-ними. Якщо виконання прохання відкладається, то повинні бути зазначені причини відкладення. Запитувана сторона також повідомляє запитуючій стороні про будь-які причини, які унеможливлюють виконання прохання або можуть значно його затримати.

Стаття 560

Завершення процедури надання міжнародної правової допомоги

1. Орган, якому було доручено виконання запиту, після здійснення необхідних процесуальних дій надсилає всі отримані матеріали уповноваженому (центральному) органу України. У разі неправильного або неповного виконання запиту уповноважений (центральний) орган має право вимагати додаткових заходів для виконання запиту.

2. Документи, отримані внаслідок виконання запиту, засвідчуються гербовою печаткою компетентного органу, який проводив процесуальні дії, та передаються уповноваженому (центральному) органу України для передання запитуючій стороні без перекладу, якщо інше не передбачено міжнародним договором.

3. Уповноважений (центральний) орган України надсилає матеріали, отримані під час виконання запиту, уповноваженому (центральному) органу запитуючої сторони протягом десяти календарних днів після їх отримання від компетентного органу України.

1. Після виконанням прокурором дій, передбачених ч. З ст. 558 КПК, орган, якому було доручено виконання запиту, надсилає всі отримані матеріали відповідному уповноваженому (центральному) органу України.

2. При отриманні зазначених матеріалів уповноважений (центральний) орган України має право:

1) вимагати від компетентного органу додаткових заходів для виконання запиту в разі неправильного або неповного його виконання. Такі вимоги для компетентного органу є обов'язковими;

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

2) протягом десяти днів після надходження матеріалів, отриманих під час виконання запиту, надіслати їх запитуючій стороні.

Стаття 561

Процесуальні дії, які можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги

1. На території України з метою виконання запиту про надання міжнародної правової допомоги можуть бути проведені будь-які процесуальні дії, передбачені цим Кодексом або міжнародним договором.

1. Україна взяла на себе зобов'язання виконувати всі процесуальні дії, передбачені КПК та міжнародними договорами, за винятком тих положень, які Україна залишила за собою право не приймати. Винятки щодо надання міжнародної правової допомоги Україною визначені у ст. 557 КПК.

Стаття 562

Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу

1. Якщо для виконання запиту компетентного органу іноземної держави необхідно провести процесуальну дію, виконання якої в Україні можливе лише з дозволу прокурора або суду, така дія здійснюється лише за умови отримання відповідного дозволу в порядку, передбаченому цим Кодексом, навіть якщо законодавство запитуючої сторони цього не передбачає. Підставою для вирішення питання щодо надання такого дозволу є матеріали звернення компетентного органу іноземної держави.

2. У разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія може запитуватися лише після надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому належно засвідчена копія такого дозволу долучається до матеріалів запиту.

1. КПК містить вичерпний перелік процесуальних дій, здійснення яких можливе лише за відповідним рішенням слідчого судді або суду:

- тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 159 КПК);

- арешт майна (ст. 170 КПК);

- проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233 КПК);

- обшук (ст. 234 КПК);

- слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи (ч. 5 ст. 240 КПК);

- примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ч. З ст. 242 КПК);

- відбирання біологічних зразків примусово для проведення експертизи (ч. З ст. 245 КПК);

Стаття 584

- втручання у приватне спілкування (ст. 258 КПК), у тому числі аудіо-, відеокон- троль особи (ст. 260 КПК), арешт, огляд і виїмка кореспонденції (статті 261-262 КПК), зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК), зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК);

- обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК);

- установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК);

- спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК);

- аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270 КПК);

- негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК).

Процесуальні дії, проведення яких вимагає санкції прокурора:

- огляд трупа, пов'язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК);

- освідування особи (ст. 241 КПК);

- контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК).

2. У всіх вказаних вище випадках до запиту повинне долучатися відповідне процесуальне рішення слідчого судді, суду або прокурора, засвідчене підписом та гербовою печаткою. Стаття 563

Присутність представників компетентних органів запитуючої держави

1. Представник компетентного органу іноземної держави, дозвіл на присутність якого надано відповідно до вимог цього Кодексу, не має права самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії. У разі присутності під час проведення процесуальних дій такі представники повинні дотримуватися вимог законів України.

2. Особи, передбачені частиною першою цієї статті, мають право спостерігати за проведенням процесуальних дій та вносити зауваження та пропозиції щодо їх проведення, з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання, а також робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

1. Окрім ст. 563 КПК, присутність представників компетентних органів запитуючої держави встановлена:

- статтею 4 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р., згідно з якою посадові та зацікавлені особи можуть бути присутні під час виконання судового доручення, якщо запитувана сторона на це згодна;

- статтею 2 Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 2001 р., яка доповнює ст. 4 Конвенції 1959 р. і визначає, що не можна відмовляти у виконанні прохання стосовно присутності таких посадових або заінтересованих осіб у випадках, коли така присутність може зробити виконання прохання про надання допомоги таким, що буде відповідати потребам запитуючої сторони більшою мірою, і отже, може дозволити уникнути потреби в додаткових проханнях про надання допомоги;

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

- статтею 8 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., згідно з якою на прохання запитуючої установи запитувана установа своєчасно повідомляє їй і зацікавленим сторонам про час і місце виконання доручення, для того щоб вони могли бути присутніми при виконанні доручення відповідно до законодавства запитуваної договірної сторони.

Представник компетентного органу іноземної держави повинен мати дозвіл центрального органу України (п. 1 ч. 4 ст. 554 КПК) на присутність під час проведення процесуальних дій та дотримуватися вимог законів України.

2. Представнику компетентного органу іноземної держави забороняється самостійно проводити на території України будь-які процесуальні дії.

Представник компетентного органу іноземної держави має право:

- спостерігати за проведенням процесуальних дій;

- вносити зауваження та пропозиції щодо проведення процесуальних дій;

- з дозволу слідчого, прокурора або суду ставити запитання особам, які допитуються;

- робити записи, у тому числі із застосуванням технічних засобів.

Присутність представника компетентного органу іноземної держави, його зауваження та пропозиції, поставлені запитання та фіксування технічними засобами належить обов'язково заносити до протоколу відповідної процесуальної дії.

Стаття 564

Вручення документів

1. За запитом компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу документи та рішення, долучені до такого запиту, вручаються особі, визначеній у запиті, в порядку, встановленому цією статтею.

2. Слідчий, прокурор або суд для виконання запиту компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу викликає особу для вручення документів. Якщо особа не з'явилася без поважних причин, до неї може бути застосовано привід у порядку, передбаченому цим Кодексом.

3. Орган досудового розслідування, слідчий, прокурор або суд складає протокол про вручення особі документів із зазначенням місця та дати їх вручення. Протокол підписується особою, якій вручено документи, з викладом її заяв або зауважень при отриманні документів. У випадках, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, складається також окреме підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення.

4. У разі відмови особи отримати документи, що підлягають врученню, про це зазначається у протоколі. При цьому документи, що підлягають врученню, вважаються врученими, про що зазначається у протоколі.

5. Якщо документи, що підлягають врученню, не містять перекладу українською мовою і складені мовою, яка є незрозумілою особі, зазначеній у запиті, така особа має право відмовитися отримати документи. У такому разі документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.

Стаття 584

6. Протокол про вручення документів передається разом з іншими документами, доданими до запиту, компетентному органу іноземної держави у порядку, передбаченому статтею 558 цього Кодексу.

1. Окрім ст. 564 КПК, вручення процесуальних документів та рішень встановлено:

- статтею 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р.;

- статтями 10,11 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.;

- відповідними положеннями інших міжнародних договорів України.

2. Порядок виклику слідчим, прокурором, судом, зміст повістки про виклик та поважні причини неприбуття на виклик врегульовані гл. 11 КПК. Наслідком неприбуття на виклик у цьому випадку може бути лише привід особи (ст. 140 КПК).

3. Вручення особі документів оформляється відповідним протоколом. Зміст протоколу у кримінальному провадженні повинен відповідати вимогам статей 104-105 КПК. При цьому у зазначеному протоколі необхідно вказати, що він складається у зв'язку із виконанням запиту компетентного органу іноземної держави про надання правової допомоги. Відповідно до ч. З ст. 558 та ч. 2 ст. 560 КПК зазначений протокол повинен бути скріплений гербовою печаткою компетентного органу, який проводив вручення.

4. Прикладом окремого підтвердження, що підписується особою, яка отримала документи, та особою, яка здійснила їх вручення, можуть бути вимоги ч. 2 ст. 7 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р., згідно з якою підтвердження вручення здійснюється шляхом надання розписки, датованої і підписаної відповідною особою, або заяви запитуваної сторони про здійснення вручення, в якій зазначаються спосіб і дата такого вручення. Той чи інший з цих доку-ментів негайно надсилається запитуючій стороні. На прохання запитуючої сторони запитувана сторона відзначає, чи було вручення документів здійснено відповідно до законодавства запитуваної сторони. Якщо вручення документів не може бути здійсненим, запитувана сторона негайно повідомляє про це запитуючу сторону.

5. Документи вважаються врученими також у разі відмови особи отримати документи. Водночас, якщо особа відмовилася отримувати документи на підставі того, що вони не містять перекладу українською мовою і складені мовою, незрозумілою особі, - документи вважаються такими, вручення яких не відбулося.

6. Надсилання відповідного протоколу та додатків до нього регулюється ст. 558 КПК.

|Стаття 565

Тимчасова передача

1. Якщо для давання показань або участі в інших процесуальних діях під час кримінального провадження необхідна присутність особи, яка тримається під вартою або відбуває покарання у виді позбавлення волі на території іноземної

Глава 43. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій

держави і не притягується до кримінальної відповідальності в цьому кримінальному провадженні, орган досудового розслідування, прокурор, суддя або суд України, які здійснюють кримінальне провадження, складають прохання про тимчасову передачу такої особи в Україну.

2. Прохання про тимчасову передачу оформляється та направляється відповідно до порядку, передбаченого статтями 548,551 та 552 цього Кодексу.

3. У разі задоволення компетентним органом іноземної держави прохання про тимчасову передачу особи така особа має бути повернута після проведення процесуальних дій, для яких вона була передана, у погоджений з іноземною державою строк.

4. Орган досудового розслідування, прокурор, суддя або суд України, які здійснюють кримінальне провадження, складають документи про продовження в разі необхідності строку тимчасової передачі та направляють їх центральному органу щодо міжнародної правової допомоги не пізніш як за двадцять днів до закінчення такого строку.

5. Рішення компетентного органу іноземної держави про тримання особи під вартою або про призначення їй покарання у виді позбавлення волі є підставою для тримання під вартою в Україні особи, яка тимчасово передана в Україну.

6. Тимчасова передача до іноземної держави особи, яка відбуває покарання на території України, можлива на прохання компетентного органу іноземної держави з дотриманням умов, передбачених частинами першою і третьою цієї статті.

7. Тимчасова передача особи здійснюється лише за наявності письмової згоди такої особи.

1. Окрім ст. 565 КПК, тимчасова передача осіб встановлена ст. 11 Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. та відповідними положеннями інших міжнародних договорів України.

Така особа повинна відбувати покарання у вигляді позбавлення волі на території запитуваної сторони та не притягуватися до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні запитуючої сторони, а її показання або участь у проце