Підведення підсумків гри

Визначення результатів гри має велике виховне значення. По закінченню гри керівник повинен оголосити її результати. Для цього він створює спокійну обстановку, якщо потрібно, збирає данні в помічників і лічильників балів і голосно повідомляє результати. У жодному разі не можна допускати сперечання гравців із суддею. Рішення судді обов'язково для всіх.

При визначенні результатів гри треба враховувати не тільки швидкість, але і якість виконання того або іншого завдання, про що учасники повинні бути попереджені заздалегідь. Повідомляти результат гри треба лаконічно, нікому не роблячи знижок, щоб привчати дітей до правильної оцінки їхніх дій і вчинків.

Розбір гри. При оголошенні результатів необхідно розібрати гру, указавши на помилки, допущені учасниками в технічних прийомах і в тактиці. Дітям молодшого шкільного віку при розборі сюжетної гри корисно вказувати на позитивні й негативні моменти в розвитку сюжету гри, відзначити учасників, що добре виконувала окремі ролі. Необхідно відзначати учнів, які дотримувалися правил гри й проявляли творчу ініціативу.

Під час розбору краще засвоюються правила, уточнюються деталі гри, улагоджуються конфлікти. Розбір допомагає керівникові усвідомити, наскільки засвоєна гра, що гравцям сподобалося й над чим треба працювати надалі.

Сам процес проведення гри дуже складний: він залежить не тільки від вікових особливостей дітей, умов роботи, але й від підготовленості дітей до колективних ігор, від їхнього настрою, від майстерності самого керівника гри. Проведення гри - педагогічний процес, який не завжди піддається прогнозуванню.

Практичний досвід роботи з дітьми, уміння спостерігати й аналізувати дії граючих у процесі гри, уміння правильно аналізувати й оцінювати своє поводження як керівника гри сприяють удосконалюванню майстерності керівництва іграми.

Питання для самоконтролю:

1. Педагогічні вимоги до організації й проведення рухливих ігор

2. Педагогічна характеристика рухливих ігор

1. Основні завдання керівника гри
2. Принцип свідомості й активності - основний у навчанні грі
3. Послідовність у плануванні рухливих ігор
4. Поступовість при переході від знайомих ігор до незнайомих
5. Відповідність ігор підготовленості учнів
6. Систематичність закріплювання придбаних навичок й зна
7. Педагогічні вимоги до організації й проведення рухливих ігор.
8. Основні завдання керівника гри.
9. Принцип свідомості й активності - основний у навчанні грі.
10. Послідовність у плануванні рухливих ігор.
11. Поступовість при переході від знайомих ігор до незнайомих.
12. Відповідність ігор підготовленості учнів.

Література для самостійного опрацювання:

1. Былеева Л.В., Коротков И.М. Подвижные игры: Учеб. пособие для ин-тов физ. культ. – изд. 5-е, перераб. и доп. – М.: Физкультура и спорт,1982.
2. Ламкова О.І. 250 рухливих ігор та естафет для школярів / Ламкова, С.В.Дорофєєва. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2005.
3. Вільчковський Є.С. Рухливі ігри в дошкільному закладі. - К.: Рад.шк.,1989.
4. Андрощук Н. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. Тернопіль, Підручники і посібники, 1998.
5. Литвин Я.С. Сюжетні ігри та імітаційні вправи для дітей. К.,”Здоров’я”,1980.
6. Былеева Л.В., Яковлев В.Г. Подвижные игры. М.: Физкультура и спорт, 1953.
7. Войта В.Г., Лобода Н.А. Ставаймо в коло. К.: Молодь, 1979.
8. Литвин Я.C. Сюжетні ігри. К.: Здоров’я,1980.
9. Шейко М.К. Рухливі ігри дощкільників.- К.: Радянська школа, 1962.
10. «Дзиґа», українські дитячі й молодечі народні ігри та розваги./ Композиція П.Г.Черемського, Укладачі: В.І.Семеринський, П.Г.Черемський. Х.: друк 1999.
11. Арєф’єв В.Г., Г.А. Єдинак. Фізична культура в школі (молодому спеціалісту): навчальний посібник для студентів навчальних закладів II – IV рівнів акредитації. – 2-е вид. перероб. і доп. – Кам’янець-Подільський: Абетка НОВА, 2002.