2015-07-04
303
1. При триваючій кровотечі здійснюється ендоскопічний гемостаз.
Якщо ендоскопічний гемостаз ефективний, хворого госпіталізують у ВІТ, де проводять комплексну коригуючи і антисекреторну терапію, з обов’язковим виконанням контрольної ФГДС через 4-6 годин.
У разі неефективності ендоскопічного гемостазу протягом 30 хв. хворому виконання екстреного оперативного втручання, незалежно від ступеня крововтрати. Коригуючи ін фузійна й медикаментозна терапія шоку і крововтрати проводиться безпосередньо на операційному столі, у т.ч. і під час операції.
2. При зупиненні кровотечі проводиться ендоскопічна й медикаментозна профілактика рецидиву кровотечі (анти секреторна терапія, корекція крововтрати й інших порушень гомеостазу, лікування супутніх захворювань і т.д.); хворого також госпіталізують у ВІТ.
3. У всіх хворих, що надходять уже із припиненою кровотечею, а також у хворих у яких триваюча кровотеча була припинена ендоскопічно, повинен визначатися ступінь ризику рецидиву кровотечі, з оцінкою його в балах.
4. кратність і частота лікувально-контрольних ендоскопій, а також показання до виконання відстроченого оперативного втручання визначаються залежно від ступеня ризику рецидиву кровотечі.
5. Фактори ненадійного гемостазу. В 1974 році J. A. H. Forrest уперше запропонував класифікацію ендоскопічних стигмат (ознак) гострої кровотечі в просвіт травного каналу:
F – 1 (Forrest І) – триваюча кровотеча:
F ІА – струминна кровотеча;
F ІВ – дифузійна кровотеча
F-ІІ – кровотеча що відбулася (зупинена):
F ІІА – тромбована судина (червона, чорна, біла);
F ІІВ – фіксований згусток;
F ІІС – дрібні тромбовані судини (червоні, чорні цятки).
F-ІІІ – ознаки кровотечі відсутні (дно дефекту слизової оболонки покрите фібрином).
При цьому тактика лікування хворого багато в чому залежить від ендоскопічної характеристики джерела кровотечі. Хворим, що входять до групи F-І, показане застосування активних методів ендоскопічного гемостазу або виконання екстреного хірургічного втручання. Група F-ІІ свідчить про певний ризик рецидиву кровотечі, тобто ненадійний гемостаз. Причому найбільшу його ймовірність відзначено при F-ІІВ і F-ІІА. Такій категорії хворих показане комплексне консервативне лікування або виконання відстроченої операції. Рецидив кровотечі практично не спостерігається при F-ІІІ. Тому цим хворим показане проведення проти виразкової і симптоматичної відновної терапії.
Оперативне втручання розрізняється в залежності від причин кровотеч. В разі кровотечі з варикозних вен стравоходу лікування поряд з медикаментозною терапією включає в себе введення зонду Блекмору. Уразі відсутності ефекту проводять оперативне втручання – прошивання вен що кровоточать або операцію Танера. У випадку кровотечі з виразки шлунку або 12-типалої кишки виконується висічення виразки з прошиванням. В деяких випадках виконуються органозберігаючі операції – різні види ваготомії з пілоропластикою, або в крайньому випадку – резекцію шлунку.
У випадку кровотечі з виразки тонкої або товстої кишки використовують резекційні методи з видалення причини кровотечі – пухлини, що розпадається, або виразки кишечника.
