Методичні рекомендації курсантам по підготовці до семінару

Хронологічні межі даного семінарського заняття, що займає дві пари по 1 год. 20 хв. та ще 40 хв. наступної пари, охоплюють 1340 – 1569 рр. Перша дата – це смерть останнього галицько-волинського князя Юрія ІІ Болеслава та початок довготривалої боротьби за українські земля правителів сусідніх держав – Литви, Польщі, Угорщини тощо. Друга дата – це підписання Люблінської унії, що знаменувала собою об’єднання Литви та Польщі в єдину державу федеративного типу – Річ Посполиту двох націй. Ця майже 230-ти річна доба виразно поділяється на два хронологічні періоди для Західної та чотири періоди для Центральної і Східної України.

Для західноукраїнських земель (Галицької і Подільської Русі) перший період тривав від 1349 до 1434/5 рр. – це т. зв. „час руського права”, коли Галицька Русь перебувала на особливому статусі під приватною владою польських чи угорських королів. Другий період охоплював роки від 1431 до 1569, коли, внаслідок поширення дії Єдлинського привілею на всі галицькі і подільські землі, їх було переведено з приватновласницького на загальнодержавний статус, тобто офіційно включено до Корони Польської, що супроводжувалося запровадженням польського права та адміністративно-територіального устрою.

Для центрально-східних українських земель (Волині, Східного Поділля, Київщини та Чернігово-Сіверщини) перший період тривав від 1320-х до 1390-ті рр. – це був час становлення та зміцнення удільних князівств під владою нових династів з роду Гедиміновичів. Другий період – 1393/5 – 1430-ті рр. – пов’язаний із тимчасовою централізацією Великого князівства Литовського за правління Вітовта та громадянською війною після його смерті. Третій період – 1440 – 1471 рр. доба тимчасового відновлення Волинського та Київського князівств, відома як другий удільний період. Перший та третій періоди в літературі набули назви епохи латентної (прихованої) державності. Останній четвертий період охоплює часи від 1471 – року ліквідації Казиміром Ягеллоном Київського удільного князівства Олельковичів – до 1569 – року запровадження Люблінської унії і переходу українських воєводств з-під влади Литви під владу Польщі.

Слід уточнити, що не всі українські землі розвивалися синхронно в межах цих періодів. Так, уже з XIІ ст. Угорщина міцно контролювала Закарпаття, Молдова – Буковину і Придністров’я, а Московія з початку XVI ст. більше як на століття перебрала від Литви контроль над Чернігово-Сіверщиною.

Завданням курсантів на семінарському занятті № 5 буде аналіз та демонстрація особливостей розвитку державного ладу та суспільного устрою тих українських земель, що перебували під владою князів Литви та королів Польщі.