Управління дебіторською заборгованістю

За П(С)БО 10: Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу необоротних активів).

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу (входить до складу оборотних активів).

За П(С)БО 2 існують такі види дебіторської заборгованості:

Ø Довгострокова дебіторська заборгованість (050)

Ø Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (160-162)

Ø Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом (170)

за виданими авансами (180)

з нарахованих доходів (190)

із внутрішніх розрахунків (200)

Ø Інша поточна дебіторська заборгованість (210)

Розмір ДЗ визначається багатьма факторками, які поділяються на зовнішні та внутрішні:

№п/п	Зовнішні	Внутрішні
	Стан розрахунків в країні	Кредитна політика підприємства
	Ефективність грошово-кредитної політики центрального банку	Професіоналізм фінансового менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю
	Рівень інфляції	Види розрахунків
	Вид продукції	Стан контролю за дебіторською заборгованістю
	Обсяг ринку та рівень його насиченості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємства і обмежити їх вплив досить складно.

Внутрішні – залежать від того наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Політика управління ДЗ направлена на розширення об’єму реалізації продукції і заключається в оптимізації загального розміру заборгованості та забезпеченні своєчасної її інкасації.

Основні завдання політики управління ДЗ:

1. Сприяння зростанню обсягу продаж шляхом надання комерційного кредиту і тим самим збільшення прибутку.

2. Підвищення конкурентоздатності за допомогою відстрочки платежів.

3. визначення рівн ризику неплатоспроможності покупця.

4. розрахунок планового розміру резерве сумнівних боргів.

5. Надання рекомендацій по роботі з фактично або потенційно неплатоспроможними покупцями.

Розрізняють наступні етапи управління дебіторською заборгованістю:

1) аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди:

а) аналіз динаміки дебіторської заборгованості вцілому і в розрізі статей;

б) структурно-динамічний аналіз дебіторської заборгованості

Покупці	Сума заборгованості з розподілом за кількістю прострочених днів	Усього, грн.
0 днів	від 1 до 30 дн.	від 31 до 60 дн.	від 61 до 90 дн.	понад 90 дн.
Підприємство А
Підприємство Б
Підприємство В
Разом
Коефіцієнт сумнівності
Резерв сумнівних боргів

в) параметричний аналіз

До параметрів дебіторської заборгованості відносяться:

- коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість:

- коефіцієнт середнього періоду інкасації дебіторської заборгованості:

негативна тенденція – зростання

Характеризує роль дебіторської заборгованості в фактичній тривалості фінансового і операційного циклу підприємства.

- кількість оборотів дебіторської заборгованості:

Характеризує швидкість оборотів інвестованих в ДЗ коштів протягом певного періоду.

- коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості:

позитивна тенденція – зменшення

Тут виділяють сумнівну і безнадійну ДЗ

2) формування кредитної політики до покупців.

У фінансовій практиці широко розповсюджена реалізація продукції у кредит. Підприємство розроблює принципи кредитної політики задля підвищення ефективності його діяльності, встановлюючи:

Ø форми реалізації продукції у кредит;

Ø типи кредитної політики.

З однієї сторони, надаючи кредит, воно стумулює покупця до швидшого погшашення боргу, а з іншої – сприяє підтриманню партнерських стосунків.

Знижки –5% Націнка +5%

ціна

- 5% - 3% - 1%

10 дн. 20дн. 30дн.

Існує 2 форми реалізації продукції у кредит:

1. Товарний (комерційний) кредит – форма гуртової реалізації продукції на умовах відстрочки платежу, якщо ця відстрочка перевищує звичайні терміни банківських розрахунків. Такий кредит надається гуртовим покупцям на термін 1 – 6 місяців(щоб захистити себе від ризику несплати по розрахунках).

2. Споживчий кредит – роздрібна реалізація товарів покупцям (фізичним особам) з відстрочкою платежу на термін від 6 місяців до 2 років.

Типи кредитної політики:

Ø Консервативний (жорсткий) тип. Підприємство не прагне до максимізації додаткового прибутку за рахунок розширення обсягів реалізації продукції. Головна мета – знизити кредитний ризик.

Завдання: скорочення кола покупців продукції у кредит за рахунок високого ризику;

мінімізація сторів кредиту;

мінімізація розмірів кредиту;

підвищення вимог до надання кредиту:

Ø Помірний. Типові умови, які склались у процесі діяльності підприємства. Продаж продукції з відстрочкою платежу відбувається при середньому рівні кредитного ризику;

Ø Агресивний. Мета: максимізація додаткового прибутку за рахунок розширення обсягів реалізації продукції у кредит, не зважаючи на високий рівень ризику, притаманний цим операціям шляхом збільшення періоду надання кредиту; збільшення розмірів надання кредиту; зниження вартості наданого кредиту; надання можливості пролонгування кредиту.

Менеджер відслідковує систему кредитних умов і вибирає оптимальні.

Існують такі умови:

Ø строки надання кредитів (кредитний період);

Ø розмір надання кредиту (кредитний ліміт);

Ø система штрафних санкцій;

3) формування процедури інкасації дебіторської заборгованості:

а) визначає форми і строки попереднього і наступного нагадування покупцям про дати платежів;

б) вивчаються можливості і умови пролонгування боргу і кредиту;

в) умови відкриття справи про банкрутство дебіторів;

4) розробляються заходи по використанню сучасних форм рефінансування дебіторськоїзаборгованості. (прискорений перехід до інших форм ОА – грошових засобів та високоліквідних короткотермінових ціних паперів)

1. Відвантаження продукції

а) факторинг

		Фактор (банк або компанія)

б) вексель. Оформлення переказного векселя, який дозволяє передавати свій борг щодо погашення іншій особі. Переказний вексель (тратта) містить письмовий наказ векселедержателя, адресований платнику, сплатити третій особі певну суму грошей у певний строк.

в) форфейтинг. Фінансова операція з рефінансування дебіторської заборгованості за експортним товарним кредитом шляхом передачі перевідного векселя на користь банку (або факторингової компанії) з оплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобовязання по фінансуванню експортної операції.