проти незаразних хвороб тварин

Комплекс заходів по профілактиці і терапії незаразних хвороб тварин включає: реєстрацію випадків незаразних хвороб тварин; виявлення причин масового захворювання і гибелі тварин; лікування хворих тварин; профілактику травматизму; зміна раціону живлення; усунення недоліків в утриманні тварин (мікроклімат, раціон і т. п.); влаштування території навколо тваринницьких ферм, комплексів, таборів; проведення масово-роз'яснювальної роботи.

Для своєчасного виявлення передклінічних форм порушення обміну речовин проводять масові лабораторно-клінічні дослідження різних виробничих груп тварин. Ветеринарні лікарі повинні систематично слідкувати за рівнем обмінних процесів і продуктивності тварин, маючи на увазі, що зниження удоїв у корів, живої маси молодняку великої рогатої худоби, свиней і овець — ознаки початку патологічного процесу. Важливо своєчасно виключити інфекційні і інвазійні хвороби шляхом спеціальних досліджень.

Амбулаторне лікування тварини пов'язане з доставкою до лікувальної установи державної ветеринарної мережі або на ветеринарний пункт і повернення його в господарство, на ферму після кожної лікувальної процедури. Така форма лікувальної работи можлива в тих випадках, коли стан здоров'я тварин не перешкоджає їх пересуванню. Лікування більш результативне в умовах стаціонару, ізолятору ЛСП, де можна організувати сприятливі умови годування і змісту тварин, використовувати складну апаратуру, проводити хірургічні операції. Якщо потрібно обмежити рух тварин і спостерігати за ефективністю лікування, тварин розміщують в стаціонар.

Лікувальну роботу в господарствах організовують ветеринарні фахівці установ державної ветеринарної мережі. Ветеринарні лікарі підприємств надають лікувальну допомогу хворим тваринам частіше на фермі, рідше амбулаторно. В умовах стаціонару лікувальна допомога надається особливо цінним породам тварин (високопродуктивним коровам, бикам-плідникам, племінним жеребцям і т. д.), що потребує тривалого лікування.

Форми організації лікувальної роботи на комплексах залежать від типу і виробничого напряму. На комплексах по виробництву молока, де порівняно части мастіти, гінекологічні захворювання, травми кінцівок, порушення обміну речовин, лікування тварин організовується в повному об'ємі. Місткість стаціонару, що знаходиться у ветеринарному блоці, тут планують з розрахунку 2,5-3% від поголів'я корів.

На свинарських комплексах залежно від кількості хворих тварин лікування може бути організоване в санітарних станках, а при масових випадках хвороби — на місці їх утримання. У спеціалізованих вівчарських господарствах здійснюють стаціонарне лікування в спеціальних лікувально-санітарних пунктах (ЛСП). У ЛСП направляють слабких, виснажених і хворих овець з отар і з ферм, виявлених в результаті огляду або обстеження (кілька разів в місяць). Ветеринарні фахівці ретельно досліджують овець, що поступили, встановлюють діагноз, групують їх залежно від діагнозу і перебігу хвороби. Хворим тваринам призначають дієтичне годування і відповідне лікування.

У тваринницьких господарствах нерідко проводять групову терапію, поєднуючи її з індивідуальним лікуванням тварин. На птахофабриках здійснюють тільки групову терапію шляхом введення відповідних медикаментів з кормом, водою або аерозольним методом.

Лікувальну роботу в селянських і фермерських господарствах організовують ветеринарні установи, переведені на госпрозрахунок, ветеринарні кооперативи і ветеринарні лікарі-підприємці. Найчастіше лікувальну допомогу хворим тваринам надають безпосередньо на місці їх утримання. Стаціонарно лікують тварин, що потребують тривалого лікування.

У господарствах, на тваринницьких комплексах, в установах державної ветеринарної мережі, ветеринарних кооперативах, ветеринарні лікарі ведуть журнал для реєстрації хворих тварин, а на тварин в стаціонарі заводять історію хвороби. У журналі записують всі випадки надання лікувальної допомоги. Історію хвороби заповнюють на кожну тварину, прийняту на стаціонарне лікування. По історії хвороби ветеринарні спеціалісти мають можливість прослідкувати вплив лікувальних процедур на хід одуження тварин.

У комплексі заходів по профілактиці незаразних хвороб велике значення має організація раціонального і повноцінного годування. Якщо при аналізі причин виникнення незаразних хвороб встановлені неповноцінність раціонів, згодовування недоброякісних кормів, то неодмінною умовою запобігання захворюванню є зміна раціону годування. Наприклад, при отруєннях тварин відразу ж припиняють годування по раніше складеним раціонам. Виключають з раціону недоброякісні корми, а замість їх включають перевірені і доброякісні. При необхідності перед згодовуванням проводять спеціальну обробку кормів.

До основних недоліків в утриманні тварин відносяться підвищення відносної вологості повітря, несправність вентиляції, опалювальних та нагрівальних приладів, дверей, вікон (протяги), освітлення, загазованість приміщення, скупчене утримання тварин, нерівність підлоги і ін. Для усунення недоліків в годуванні і утриманні тварин необхідно забезпечити добросовісну роботу тваринників і високу відповідальність керівників тваринницьких ферм, комплексів, фермерів та інших господарів тварин.

Контрольні запитання.

1. Що таке планування ветеринарних заходів?

2. Принципи планування ветеринарних заходів.

3. Принцип єдності планування.

4. Принцип комплексності планування.

5. Принцип демократичності планування.

6. Принцип ведучої ланки планування.

7. Об‘єкти планування в ветеринарній справі.

8. Основні види ветеринарних заходів.

9. Перспективні плани.

10. Поточні (річні) плани.

11. Оперативні плани.