Порука. Гарантія

Порука - це односторонній, консенсуальний договір, за яким третя особа бере на себе повну або часткову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання боржником його зобов'язання перед кредитором.

На відміну від застави, яка надає кредиторові переважне право перед іншими кредиторами боржника задовольнити свої вимоги із вартості заставленого майна, за договором поруки кредитор поруч із боржником набуває в особі поручителя додаткового боржника. ЦК України встановлює солідарну відповідальність поручителя і боржника, якщо інше не передбачене у договорі, тобто викладена норма є диспозитивною. Сторони можуть передбачити і субсидіарний характер відповідальності поручителя. Якщо ж це спеціально не застережене у договорі, то поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, а саме - за сплату основного боргу, відсотки, неустойки, збитки, витрати зі стягнення боргу тощо. Звичайно, при цьому обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати обсяг відповідальності боржника.

Закон передбачає виключно письмову форму договору поруки, оскільки порушення письмової форми спричиняє безумовну недійсність договору.

Порука найчастіше має місце у відносинах з участю громадян, коли йдеться про забезпечення виконання грошових зобов'язань.

Порука припиняється:

- із припиненням забезпеченого нею зобов'язання;

- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконане боржником чи поручителем;

- при переведенні у встановленому порядку боргу на іншу особу, за яку поручитель не поручився;

- після закінчення строку встановленого у договорі поруки, а якщо він не встановлений, то після закінчення шести місяців після настання строку виконання, якщо кредитор не звернувся з вимогою до поручителя;

- якщо строк виконання основного зобов'язання встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо протягом року після укладання основного договору кредитор не звернувся з позовом до поручителя. Порукою може забезпечуватися лише дійсна вимога.

Гарантія.

Гарантія - це двосторонній договір, за яким одна організація (гарант) зобов'язується нести майнову відповідальність перед кредитором за неналежне виконання зобов'язань боржником. Гарантія має багато схожих рис із порукою, тому норми, які регулюють договір поруки, поширюються і на договір гарантії, якщо інше не передбачене законодавством.

При гарантії, як і при договорі поруки, участь беруть три особи: кредитор, боржник і гарант.

Гарантія має багато схожих рис із порукою, проте, одночасно, вона має і деякі специфічні риси:

- за договором поруки зобов'язання може бути забезпечене будь-якою особою, за гарантією, як правило, юридичною особою (банк, інша фінансова установа, страхова організація);

- обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видана гарантія;

- гарантія надається у межах суми, якої бракує боржнику, порука ж забезпечує зобов'язання повністю. Тобто за гарантією виникає субсидіарне зобов'язання, за порукою - солідарне.

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

- сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

- закінчення строку гарантії;

- відмови кредитора від своїх прав за гарантією.