Поняття об'єктів цивільного права

Безоб'єктних цивільних правовідносин не існує. Суспільні відносини (у тому числі цивільні)" позбавлені об'єкта" стають безглуздими.

Під об'єктом як одним із елементів цивільного правовідношення необхідно розуміти те, з приводу чого вступають у правовідносини. Об'єктами цивільного права можуть бути як предмети матеріального світу, так і нематеріальні блага.

За правовим режимом і цільовим призначенням об'єкти цивільного права поділяються на:

- речі, включаючи гроші та цінні папери (облігації, векселі, депозитні та ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційні папери тощо);

- майнові права;

- результати інтелектуальної, творчої діяльності (тобто група цивільних правовідносин, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням результатів творчої діяльності - творів науки, літератури, мистецтва, винаходів, промислових зразків тощо);

- Інформація (як особливий об'єкт договірних відносин, пов'язаних із її збиранням, пошуком, зберіганням, переробкою, використанням);

- результати робіт, тобто у даному випадку ознака об'єкта цивільних прав полягає у тому, що результат роботи має бути виражений в уречевленій формі (створена нова річ, поновлена стара чи відрегульована, наладжена тощо);

- послуги, тобто будь-яка корисна діяльність, починаючи від перевезення, комісії, зберігання і закінчуючи наданням юридичним, медичним, консультаційним та інших послуг;

- нематеріальні блага, такі як життя, здоров'я, честь, гідність, ділова репутація тощо. Нематеріальні блага не можна відділити від особи і, відповідно, вони є невідчужуваними.

Речі

Основним і найпоширенішим об'єктом цивільних прав виступають речі. Речі - це об'єкти матеріального світу, що призначені задовольняти потреби людини і щодо яких можуть виникнути цивільні права та обов'язки. Юридичне значення відіграють лише ті речі, які мають корисні властивості, що дозволяє їх експлуатувати. До речей відносять і окремі види енергії (атомна, електрична, теплова тощо). Гази і рідина у правовому розумінні також є речами, якщо вони виділені із загальної маси. Наприклад, кисень у балоні є річчю, хоча взагалі кисень, як складовий елемент земної атмосфери, не може бути об'єктом цивільного права. Саме речі е предметом (об'єктом) таких договорів як купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, найм та інші.

Класифікація речей проводиться за різними підставами і має не лише теоретичне, а й важливе практичне значення.

Правовий режим речей - це встановлений у законодавстві порядок набуття, користування та відчуження речей як об'єктів цивільного права.

За оборотоздатністю речі поділяються на:

- речі, які вилучені з обігу. Відчуження таких речей, за загальним правилом, не дозволяється. Вони не можуть виступати предметом цивільно-правових правочинів. Наприклад, зброя стратегічного призначення, порнографічні видання, підроблені грошові знаки, об'єкти державної власності, що знаходяться у громадському користуванні - шляхи,' річки, національні бібліотеки тощо;

- речі, які обмежені в обігу. Вони можуть належати і набуватися лише певними учасниками цивільного обороту і їх перебування в обороті регламентується спеціальними правилами. Обмеження в обігу таких речей пов'язане, як правило, з міркуваннями державної чи суспільної безпеки. Так, встановлено спеціальний правовий режим щодо вогнепальної мисливської зброї, газової зброї, сильнодіючих отрут тощо;

- речі, які вільно перебувають в обігу. Ці речі можуть відчужуватися, переходити у власність будь-якого суб'єкта цивільних правовідносин без обмежень. В умовах ринкової економіки більшість речей належать саме до такої категорії.

Наука цивільного права вирізняє такі основні класи речей:

- рухомі та нерухомі.

Цей поділ базується на природних властивостях об'єктів цивільних правовідносин і історично склався ще за часів римського приватного права, яке вирізняло речі рухомі (res m-bile) і нерухомі (res Imm-bile). Проте законодавство колишнього СРСР такого поділу речей не знало, У примітці до ст. 21 ЦК УРСР 1922 р. зазначалося, що "зі скасуванням приватної власності на землю поділ майна на рухоме і нерухоме скасовано".

Сучасне українське цивільне законодавство при розмежуванні рухомих і нерухомих речей використовує два критерії: матеріальний - ступінь зв'язку цих речей із землею, та юридичний - віднесення законом тих чи інших речей до нерухомих.

До нерухомості належать земельні ділянки і все те, що на них знаходиться, і що неможливо перемістити у просторі без втрати ними їх господарчого призначення. До нерухомих речей належать земельні ділянки, багаторічні насадження, будівлі та споруди, тобто такі об'єкти, переміщення яких у просторі неможливо без певних пошкоджень, а також майно, яке за своєю сутністю є рухомим, проте законодавець відносить його за статусом до нерухомого - морські та повітряні суди, космічні об'єкти (тобто використано юридичний критерій).

Особливостями правового режиму нерухомості є спеціальні правила укладення правочинів з нерухомістю (нотаріальна форма, державна реєстрація), виконання зобов'язання про передання нерухомого майна за місцем його знаходження (ст. 532 ЦК), більш тривалі строки набувальної давності на нерухомість (ст. 344 ЦК), державна реєстрація речових прав на рухомість (ст. 182 ЦК).

Мета державної реєстрації полягає у тому, щоб вести єдиний облік нерухомості, а також виключити можливості укладання декількох договорів різними суб'єктами на один і той самий об'єкт;

- родові та індивідуально-визначені.

Родові речі характеризуються загальними ознаками для речей такого самого роду: мірою, вагою, числом (цукор, бензин, зерно, цегла). Загибель родової речі не звільняє боржника від виконання зобов'язання у натурі. Якщо на елеваторі згоріло зерно, це не звільняє зберігача від обов'язку повернути власникові таку саму кількість зерна певного найменування, вологості, забрудненості, яка була здана на зберігання. Невипадково, римському праву було відоме правило - res n-n pereunt (родові речі не гинуть),

Речі, які наділені особливими, тільки їм властивими ознаками, що дозволяють виділити їх з маси однорідних речей, є індивідуально-визначеними. Правове значення цього поділу полягає у тому, що предметом одних договорів можуть бути виключно речі, визначені індивідуальними ознаками (майновий найм, позичка), інших - тільки речі, визначені родовими ознаками (контрактація, позика), а в окремих договорах предметом можуть бути речі, що визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками (купівля-продаж міна, зберігання).

Варто зазначити, що така класифікація е досить умовною. За певних обставин родові речі можуть переходити у категорію індивідуально-визначених. Так, звичайний стілець у магазинів річчю родовою, але після того, як він був придбаний організацією й отримав певний інвентаризаційний жетон, стілець перетворився у річ індивідуально-визначену. І, навпаки, якщо довірена особа отримала доручення придбати на аукціоні сучасного живопису будь-яку картину пензля українського майстра, то в даному випадку предметом договору буде виступати річ родова, хоча кожна картина належить до категорії індивідуально-визначених речей;

- подільні та неподільні речі.

До подільних речей належать речі, які у результаті їх натурального поділу не втрачають свого первісного господарського призначення. Наприклад, відро молока можна розлити у пляшки, мішок зерна - розсипати у відра тощо. Неподільні речі - це речі, поділ яких неможливий без зміни або навіть пов'язаний із втратою ними їх корисних властивостей (стілець, телевізор, теля тощо). При поділі спадщини, спільного майна подружжя, фермерського господарства, якщо річ належить до категорії неподільних, то поділити її в натурі неможливо, тому одному із співвласників надається річ, а іншому сплачується грошова або товарна компенсація;

- споживні та неспоживні.

До перших зараховують речі, які внаслідок однократного використання втрачають свою натуральну форму або стають органічною частиною інших речей (продукти харчування, паливо, будівельні матеріали). Неспоживні втрачають свої властивості поступово (автомобіль, телевізор, сукня). Предметом договору найму, оренди можуть виступати лише неспоживні речі, оскільки після закінчення договору предмет найму чи оренди підлягає поверненню власникові з врахуванням природного зносу чи амортизації;

- головні речі та приналежні.

Головними вважаються речі, як мають самостійне господарське призначення (будинок, автомобіль, рушниця). Приналежні речі - це ті, які слугують головній і пов'язані з нею спільним господарським призначенням (футляр до музикального інструменту, корабельна шлюпка, запасне колесо до автомобіля). Не є приналежністю речі, які за своєю сутністю складаються з двох або більше речей (пара ковзанів, десятитомне зібрання творів). За загальним правилом приналежність поділяє долю головної речі, якщо інше не передбачене законом чи договором, тобто при відчуженні приналежність слідує за головною річчю;

- складові речі та складні.

Складові частини речі - все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Складна річ складається а різнорідних предметів, що являють собою єдине ціле і передбачають використання їх єдиної речі. У цивільному обороті ці речі мають одну і ту саму долю, й договір, укладений щодо складної речі, поширюється на всі її частини. Так, горіховий меблевий гарнітур майстра Гамбса складався з дивана, дванадцяти стільців та круглого столика на шести ніжках. Ця класифікація має важливе значення для визначення поняття комплектність товару (ст. 682 ЦК) та при виконанні зобов'язання частинами, оскільки, наприклад, договір купівлі-продажу вважається виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного у комплект (ст. 683 ЦК);

- продукція, плоди та доходи.

Продукція - це все те, що отримано внаслідок виробничого використання

речі (напівфабрикат, компоненти сировини, готовий продукт).

Доходи - це грошові та інші надбання речі внаслідок її участі у цивільному обігу (орендна плата, відсотки до вкладу в кредитній установі).

Плоди - це речі, які виникають внаслідок природного розвитку іншої речі (приплід тварин та птахів, молоко, вовна, врожай).

Відповідно до чинного вітчизняного законодавства, продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо-інше не встановлено договором або законом (ст. 189 ЦК).

Цікаво, що російський законодавець займає протилежну позицію. Так, за ст. 136 ЦК Російської Федерації плоди, продукція та доходи належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо договором не передбачено інше.

Окрім поняття речей у цивільному праві вирізняють окреме поняття майно. Поняття "майно" ширше ніж поняття річ, оскільки включає в себе:

а) окрему річ;

б) сукупність речей;

в) майнові права та обов'язки.