Графічна частина

Графічна частина атестаційної роботи може включати креслення і плакати, які ілюструють результати виконання завдання. На аркуші графічної частини виносять:

· розрахункові співвідношення і результати розрахунків у вигляді таблиць або залежностей;

· перелік результуючих параметрів і характеристик спроектованого або виготовленого ЗВТ і зіставлення з параметрами аналога;

· складальне креслення спроектованого автором пристрою або окремого його вузла;

· графіки, діаграми і таблиці, що ілюструють роботу спроектованих ЗВТ чи системи;

· алгоритми розробленого програмного забезпечення, їх обґрунтування і матеріали, підтверджуючі їх реалізацію;

· схеми розроблених і використаних в роботі вимірювальних систем, їх характеристики, результати експериментальних досліджень у вигляді графіків, таблиць і діаграм;

· функціональні, принципові і загальні схеми, схеми з’єднань;

· креслення загального вигляду пультів та шаф;

· для робіт в галузі комп'ютерного моделювання – результати зіставлення модельованих і експериментальних характеристик.

Не допускаєтьсязображення на аркушах графічної частини:

· схем і креслень пристроїв, що серійно випускаються;

· стандартних схем повірки вимірювальних каналів,

· повірочних схем, наведених у державних стандартах;

· текстів комп’ютерних програм;

· друкованих плат пристроїв;

· окремих специфікацій.

Для робіт характеру схемотехніки допускається зображення принципових схем не більш, ніж на одному аркуші.

Креслення мають бути виконані з дотриманням вимог ЄСКД та ЄСПД, включаючи розміщення на полі креслення основного напису.

Кожне креслення повинне виконуватися на окремому форматі зі своїм основним написом. Не можна поєднувати на одному кресленні декілька різних креслень зі своїми заголовками. Не можна змішувати види креслень. При необхідності треба давати посилання на відповідні креслення, а не намагатися все вміщати в одне креслення.

Схеми принципові повинні обов'язково мати перелік елементів. Перелік розміщують на першому аркуші креслення з основним написом.

Плакати є частиною ілюстративного матеріалу, яка служить для пояснення вмісту проекту (роботи) при його захисті. На плакати слід виносити інформацію, яка використовується в доповіді для доказу обґрунтованості прийнятих автором рішень і виводів – формули, таблиці, діаграми, фотографії, схеми, первинні документи експериментів, Вміст плакатів має бути максимальний лаконічним. Так, наприклад, на схемах можуть бути опущені непринципові елементи, на діаграмах показані не всі криві, що є на відповідному графіку в записці, і так далі

Всі плакати забезпечуються заголовками. Заголовок плаката, як правило, повторює заголовок відповідного матеріалу в записці – рисунка, графіка, таблиці. Якщо на плакаті поміщені два або декілька матеріалів, окрім загального заголовка, кожен з них забезпечується підзаголовком.

На плакатах слід поміщати пояснення елементів вмісту. Пояснення елементів графіків або схем раціонально давати безпосередньо на діаграмі (схемі) на полицях-винесеннях. Якщо такі тексти і пояснення захаращують схему або діаграму, їх можна помістити в підрисуночному підпису або в табличці на полі плаката. Тонкі лінії – координатні осі і сітка на графіках, лінії зв'язків на схемах, винесення і ін. – мають бути завтовшки 1...2 мм, основні лінії – 3...4 мм. Ними зображаються, наприклад, криві отриманих залежностей на діаграмах.

Заголовок плаката розміщується над зображенням (текстом), умовні позначення і інші додаткові відомості – під зображенням або поряд з ним.

Шрифт в заголовках плакатів має бути прямий, в тексті – похилий стандартний. Розміри шрифту на плакатах не слід брати менше 10 мм.

При розміщенні ілюстративних матеріалів на плакаті слід залишати поля по краях плаката 40...60 мм, а в разі розміщення на плакаті декількох ілюстрацій інтервали між ними мають бути більше 40 мм.

Усі плакати і креслення мають бути виконані із застосуванням креслярських інструментів тушшю (фломастером). Допускається виконання плакатів і креслень з використанням комп'ютерної техніки. Масштаб і якість графічних матеріалів повинні забезпечувати достатню розрізнюванність на відстані не менше 2–3 метрів, особливо значень і розмірності величин.