Синдроми

Різноманітна симптоматика, зауважена в процесі роботи, потребує відповідного

узагальнення, яке для більшої зручності можна проводити шляхом визначення певних

психологічних синдромів, що включають специфічні характеристики сюжету, локусу,

самодіагнозу, проблеми, запиту, особливостей підтексту, а також додаткових неспецифічних

поведінкових проявів. Слово „синдром" (грецьке - „той, що біжить разом") означає

сполучення симптомів, ознак, характерних для певного явища. Виділення синдромів

психологічних порушень, полегшує орієнтацію в тому, що відбувається, та сприяє

оперативнішій класифікації явища.

В консультуванні синдроми можуть стосуватися як формальних характеристик

консультативного процесу, так і змістовних ознак тих чи інших психологічних феноменів.

Наприклад, запідозрити психічне нездоров'я клієнта можна тоді, коли наявні основні ознаки

„синдрому підозри на душевне нездоров'я", а саме: а) заплутане непослідовне викладення

сюжету скарги, нелогічність, відсутність зв'язку між фрагментами мовлення; б) наявність

галюциногенної симптоматики; в) зниження емоційності в тих місцях, де пересічна людина

переживає дуже сильно, і навпаки; г) нехтування реакціями консультанта на те, про що йде

мова; г) відсутність поведінкових та інших фактичних підтверджень самодіагнозу третіми

особами; д) виняткова психологічна проблематика, малопов'язана з реальністю; є)

нереалістичність запиту (напр., прохання „перегіпнотизувати") або його нечіткість; є) згадка

про минулу госпіталізацію в психіатричну клініку або медикаментозне лікування Сукупність симптомів, складаючи синдром, може створювати настільки характерні патерни

поведінки, що за кількома ознаками, які відразу впадають в око, можна робити висновки про

наявність тих характеристик, які ще не проявились.

Ідентифікувати проблему - значить встановити, „що є що", ототожнити основні ознаки,

визначити чіткі межі, розкрити деталі, прослідкувати їх послідовність та закономірності

зв'язку. Розв'язання життєвої задачі починається з висування психологічних гіпотез.

Консультативна гіпотеза - це припущення консультанта щодо зв’язку між переживаннями, поведінкою клієнта та його проблемною ситуацією.

Зазвичай гіпотези логічно витікають з концептуальної рамки, яку мас консультант.

Типи припущень 1)реалізується тоді, коли консультант заповнює прогалини в мозаїчному тлі

розповіді клієнта. Вони стимулюються відчуттям недомовленості, невизначеності, „білих

плям" та невідповідностей, якими насичена розповідь = відновлення очевидного.

2)охоплює психологічні гіпотези відносно змісту психологічних проблем клієнта, з якими потрібно працювати на цьому сеансі чи в консультативному процесі взагалі. Цей тип припущень провокується чіткістю аналітичної роботи та професійною інтуїцією. 3)з'являється тоді, коли виникає необхідність пояснити причини труднощів клієнта, механізми їх виникнення та подальшого розвитку. Їх якість визначається психологічною компетентністю консультанта, Як правило, перевірка висунутих гіпотез вимагає додаткової інформації, збору анамнезу,

виходу за межі актуальної ситуації як у минуле (особистісна історія), так і в майбутнє

(необхідність передбачити екологічність змін). Перегляд та відкидання гіпотез відбувається

швидко й непомітно для клієнта, який відчуває лише зацікавленість та досить плавний плин

розмови. Згодом потік гіпотез міліє, вони підтверджуються або відкидаються, створюючи

більш-менш завершену картину. Психолог приймає напрацьоване за основу, робить

необхідні висновки та припущення щодо психологічного діагнозу та прогнозів.

Постановка психологічного діагнозу, тобто формулювання висновків про індивідуальні

особливості особистості клієнта та характерні ознаки ситуації, є досить суттєвим моментом

психотерапевтичного процесу. Можливість зробити певні висновки забезпечується тим, що

опис багатьох психологічних феноменів передбачає наявність стійких особливостей та

закономірностей. Психологічний діагноз веде до підвищення рівня зроблених узагальнень,

бо накопичений за час вивчення проблеми матеріал проектується на досвід психологічних

та психотерапевтичних досліджень, в яких вже є підказки щодо засобів впливу на подібні

явища.

Постановка діагнозів - це також інформація для внутрішнього вжитку, хоча частково її

можна передати клієнтові. На основі діагнозу консультанту легше сформувати специфічні

стратегії допомоги при тих чи інших порушеннях, співробітничати з колегами при

обговоренні конкретних випадків. Головною вимогою щодо надання клієнтові зворотної

психологічної інформації є її конструктивність. Тобто „віддзеркалити" потрібно лише те, що, як відчуває консультант, „буде працювати" на розвиток особистості.

Але навіть блискучої інтерпретації буває замало для стимулювання змін на краще, тому консультант разом з клієнтом формулюють терапевтичне завдання і негайно приступають до його розв'язання. (наступні етапи консультування)

Принципи і правила ею не написаны, так что формулируем сами.

Правила:

1) Перебування в рапорті, щоб уважно спостерігати

2) Забезпечувати підтримку і прийняття під час сповіді (засоби активного слухання)

3) Не будувати ілюзорних моделей, заснованих на власних уявленнях

4) Не привносити в досвід іншої людини чужих установок, переживаннях

5) Ретельно працювати з мовою, уточнювати зміст і смисл слів, спостерігати за невербальними проявами

6) Не спішити вішати зручний ярлик діагнозу і водночас спиратися на можливості розроблених схем діагностування за симптомами і синдромами

7) Не виходити за межі своєї компетенції у визначенні діагнозу

8) Приймати до уваги свої власні почуття, переживання, що виникають під час діагностування.

9) Висувати гіпотези по ходу бесіди, постійно працювати з ними, диференціювати, спростовувати чи підтверджувати, враховуючи всі можливі аспекти аргументації, психологічні ключі, потреби клієнта і завдання, які клієнт перед собою ставить, рівень глибини проробки проблемної ситуації.

10) Інтерпретування гіпотез в рамках того чи іншого концептуального психологічного підходу

Принципи:

1) Індивідуального підходу

2) Системності

3) Компетентності

4) Технічності психологічної допомоги

5) Глибинного осягнення і розуміння разом із клієнтом

6) принцип розгалуженого дерева: будь-який наступний діагностичний крок робиться після того, як отримано відповідний результат на попередньому етапі

7) структурності (для вибудов гіпотез, інтерпретацій в межах структур підходу)