Способи роботи з образами

Чим краще ми розвинули здатність представляти образи, тим легше нам

вдається встановити контакт з нашим несвідомим. Робота з образами, забезпечується роботою правої півкулі, яка більше відповідає за емоційну і образну сторонни мислення. М.Еріксон висунув гіпотезу, що оскільки прояв симптому є повідомленням на мові правої півкулі, то краще спілкуватися з правою півкулею звичною для неї мовою – мовою образів та метафор. Метафора – це універсальний спосіб пізнання світу. Вона забезпечує структуру, в якій розрізнені факти і події можна побачити у їх взаємостосунках. Створення метафоричної реальності – це побудова моделі явища або події.

Маніпулюючи з моделлю, ми отримуємо інструмент, знаходимо способи

взаємодії з тим, що поки що до кінця не прояснилось, не усвідомилось. В

консультативному процесі метафора виконує функцію дзеркала, полегшує ідентифікацію, робить прихований зміст доступним та особистісним. Вона захищає клієнта від жорсткого втручання. Метафора фільтрує та дозволяє вибирати своє і, при необхідності, уникати прямої відповіді. Завдяки образності метафоричні історії надовго запам’ятовуються і можуть бути прикладені до інших життєвих ситуацій. Робота з метафорою, образом і символом в діалозі с клієнтом має пріоритетне значення ще й тому, що – метафоричнее мовлення є універсальною мовою порозуміння. Воно дозволяє уникати занадто контрольованого мовного регулювання свідомості. Адже найбільші обмеження в психіку людини вносять переконання. Прямий вплив на них успіху не дає, бо свідомість насторожі, вона прагне до сталості і пильно оберігає стійкі структури переконань, а метафора є способом сформувати нові переконання в обхід того, що вже сформовано. Йти в обхід – означає зійти з шлях раціоналізму та емпірики, бо ці сфери жорстко регламентують людські можливості. Метафоричнее пізнання, не залежачи прямо від логічних міркувань, не потребує перевірки точності сприйняття. Воно дозволяє вловити на інтуїтивному рівні ситуації, в яких досвід набуває Символічний образ – амодальний. Його можна розшифрувати, перевести у всі модальності, що полегшує роботу з конкретною ситуацією.

За допомогою символу будується „місточок” між явним змістом вчинків,

думок, висловлювань та їх прихованим смислом. Як правило, психологи

відмічають два типи детермінізму: асоціативний та символічний.

Наприклад, клієнтка розповідає про те, що передувало початку її хвороби

(приступи тривоги, головні болі, розлади травлення, які заважають вести

нормальне життя, влаштуватися на роботу). В її розповіді фігурують дві

події: перша – страх, який вона пережила, потрапивши з дитиною на

вулиці в ДТП (на їх очах машина заїхала на тротуар, та збила кілька

пішоходів). Друга подія, здавалося б, менш напружена, але теж важлива в

зв’язку з кризою подружніх стосунків: чоловік не вийшов до святкового

столу в день народження сина (Хоча основна скарга клієнтки будувалася

на проблемах зі здоров’ям, однак приховано йшло занепокоєння тим, що