Чинники розвитку регіональної економіки

Відсутність коштів та стимулів до запровадження перспективних наукових розробок, спрямованих на використання альтернативних факторів регіонального розвитку призвело економіки окремих (більшості) регіонів України до інноваційної відсталості. У підсумку, сьогодні регіональні економіки не в змозі задовольнити внутрішній попит, у країні збільшується залежність від імпорту, збільшується регіональна диференціація щодо рівня розвитку регіонів.

а) активізація наукової та виробничої діяльності у напрямку використання нематеріальних ендогенних ресурсів. Інноваційній діяльності потрібна підтримка держави як у вигляді прямих державних інвестицій, так і у вигляді податкових пільг. У цьому полягає фактор державної підтримки інновацій.

б) фінансовий фактор. Його сутність полягає у пільгових умовах інвестування та оподаткування, низькому позичковому відсотку, наявності відповідної інфраструктури, банківсько-кредитного замовлення та інвестиційних інститутів. Особливу роль фінансовий фактор відіграє у міжнародних зв'язках регіонів. Завдяки створеним свого часу фінансовим пільгам для іноземних інвестицій стався бурхливий р'озвиток таких країн і регіонів, як Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. Важливу роль відіграв фінансовий фактор у розвитку постСоціалістичних країн: Польщі, Угорщини, Чехії, Словенії, країн Балтії. В регіонах України окремою проблемою є створення організаційної і груктури фінансового механізму та фінансової автономії місцевого самоврядування.

в)Важливе місце займає фактор інфраструктури. Інфраструктура -це сукупність галузей, підприємств, організацій, видів діяльності, які забезпечують, створюють умови для нормального функціонування регіональної економіки та життєдіяльності людей. Транспортний фактор - для багатьох видів виробництва відіграє вирішальну роль і тісно пов'язаний з ЕГП. В залежності від транспортних витрат виробництво тяжіє або до сировини, або до споживачів. Транспортна складова у собівартості продукції впливає на розміщення будь-якого виробництва. Транспорт - найважливіший фактор підприємництва, оскільки регіон з точки зору інвестора може оцінюватися за характеристикою регіональної транспортної системи.

18)

а)економіко-географічного положення Фактор економіко-географічного положення (ЕГП) визначають як сукупність просторових відносин будь-якого об'єкту регіональної економіки (підприємства, регіону, місцевості, країни, групи країн) до того, що знаходиться поза його межами і що має для цього об'єкту певне економічне та соціальне значення (інші країни, регіони, міста, підприємства, шляхи, природні об'єкти, ріки, моря тощо). ЕГП змінюється зі зміною соціально-економічних та політичних обставин. Цей фактор оцінюється за трьома рівнями: макро-, мезо- та мікрорівень.Макроположення - це відношення об'єкта до великих регіонів і країн, мезоположення - відношення до порівняно невеликих регіонів або інших регіонів (областей) даної країни. Мікроположення відношення до водних об'єктів, форм рельєфу, міст, транспортних магістралей, ринків збуту продукції.

б)При вирішенні питання розміщення підприємств у регіоні враховується фактор постачання і збуту, фактор ринкової кон 'юнктури. Для цього використовуються методи регіонального маркетингу, тобто досліджується відповідний регіональний ринок і його сегментація, товарна і комунікаційна політика.Значення зв'язку, комунікацій, тобто процесу передачі і обміну інформацією в сучасних умовах важливе для усіх суб'єктів регіональної економіки. Цей фактор має чотири функції: соціальну, економічну, державну і технологічну. Особливого значення набуває фактор телекомунікацій на фоні стрімкого розвитку мережі Інтернет, мобільного зв'язку.

в)До консервативних слід віднести ЕГП, природно-ресурсний потенціал, населення і трудові ресурси, втручання держави (адміністративний) тощо. Комбінація таких факторів дуже впливає на регіональну економіку. Врахування тільки цих факторів носить інерційний характер, не пропонує для економіки регіону нових напрямків зростання і тим самим відкладає на невизначении термін використання сучасних інвестиційно-інноваційних форм розвитку. Через це привабливішим є використання прогресивної комбінації факторів, які складають бажані орієнтири розвитку регіональної економіки, ринкові критерії, тенденції світової економіки. До прогресивних факторів ми відносимо: науково-технічний прогрес, інноваційні форми територіальної організації, неурядові, в тому числі іноземні інвестиції, фінансові ресурси, зовнішня конкуренція, ринкова кон'юнктура, ринкові інститути тощо.