Компетенція передбачає насамперед задану норму, вимогу до розвитку, навчання і виховання дитини, якісну результативну діяльність як соціально закріплений результат

Компетентнісний підхід орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, підкреслює важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття у подальшому спеціальних знань та вмінь. Увага педагога має спрямовуватися на головні вектори розвитку – формування навичок практичного життя, емоційної сприйнятливості, морально-духовного та фізичного здоров’я, особистісних цінностей як своєрідного внутрішнього стрижня, ціннісної етичної орієнтації. Не «запраграмованість», а всіляке сприяння розвитку індивідуальності дитини, наближення освітніх завдань до життєвих реалій – центральна вісь діяльності педагога. Це сприятиме появі в дошкільному дитинстві психічних новоутворень, що виступають підгрунтям розвитку особистості, допоможуть їй у подальшому освоєнні світу.

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах дитячої діяльності: ігровій (провідній для дітей дошкільного віку), навчально-ігровій, мовленнєвій, художньо-мовленнєвій, образотворчо-продуктивній, театрально-ігровій, художньо-практичній, пізнавальній, соціокультурній та ін.

Набуття компетенцій вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) науково обгрунтованих знань про себе та довкілля, моральних цінностей; вміння адекватно реагувати на події, виявляти гнучкість, застосовувати інформацію, одержану в спеціально організованій дорослим діяльності, в реальних життєвих ситуаціях, у прагненні домагатись успіху. Життєво компетентний, досвідчений дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях.