| Зміст
| Результати освітнь-виховної роботи
|
| ПРЕДМЕТНИЙ СВІТ
Житло людини
Особливості й затишок житла
Предмети побуту і вжитку
Місце проживання,
забезпечення життєдіяльності людей
ПРЕДМЕТНО - ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Користування предметами
Виробнича діяльність людей
Власна діяльність
|
Оперує поняттям «житло», має уявлення про українське житло. Диференціює інтер’єри міської квартири та сільської оселі, називає їх характерні особливості й типові атрибути. Розуміє роль житла в житті людини, цінує атмосферу рідної домівки. Усвідомлює, що затишок і порядок в оселі залежить від її мешканців; самостійно впорядковує власні речі, іграшки тощо; допомагає дорослим підтримувати порядок. Цінує сімейні реліквії, отримані в спадщину. Може назвати основні технічні засоби та побутове приладдя, що використовується в домашньому господарстві (телевізор, телефон, відео-, аудіо магнітофон, комп’ютер, пральна, посудомийна машина, кухонний комбайн, газова (електрична) плита тощо), засоби технічного зв’язку (телефон, факс, електронна пошта), знає, як користуватися та безпечно поводитися з окремими з них.
Усвідомлює, що для життєдіяльності людині потрібні предмети побуту і вжитку. Оперує узагальнюючими поняттями «меблі», «білизна», «побутові прилади», «посуд» тощо, називає по 5 – 7 предметів з кожної групи, може пояснити їх призначення та спосіб використання. Зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє схоже, відмінне; визначає безпечне і небезпечне; диференціює на „моє” і „наше”, „чуже”, „особисте” і „спільне”, „близьке” і „далеке”, „знайоме” і „незнайоме” тощо.
Називає адресу свого проживання із зазначенням назви населеного пункту, вулиці, номеру будинку/квартири. Знає, що вулиця поділяється на проїзну та пішохідну частини, називає різні види транспорту, його призначення, характерні особливості. Орієнтується в правилах дорожнього руху та керується ними. Визначає місцезнаходження дошкільного закладу, школи, магазину, аптеки, поліклініки, знає види, номери транспорту, якими можна скористатися.
Розуміє взаємозв’язок між потребами людини в теплі, світлі, воді, функціонуванням різних технічних комунікацій та відповідних установ.
Усвідомлює, що довколишній предметний світ - рукотворний, створений для життя людини та завдяки людській діяльності. Має елементарне уявлення про виробництво різних предметів, їх призначення та використання. Вміє самостійно користуватися різними предметами, знаряддями праці за призначенням, дбайливо до них ставитися, виконує умови зберігання.
Має елементарні знання про виготовлення різних предметів ужитку, технічних приладів та знарядь, засоби пересування та зв’язку, продукти харчування та гігієни тощо, оперує їх назвами. Намагається самостійно визначити мету своєї діяльності, спрогнозувати кінцевий результат, спланувати послідовність дій.
Виявляє ціннісне ставлення до людської праці, розуміє її мотивацію, реальну необхідність, зв’язок із життєвими потребами та станом здоров’я. Знає про багатоманітність професій у різних сферах діяльності людини, називає найбільш поширені, а також професійну зайнятість батьків, найближчих родичів. Мотивує відмінність між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичними діями дитини, називає їх. Виявляє готовність брати участь у суспільно значущій діяльності спільно з дорослими та іншими дітьми.
Охоче самостійно займається продуктивною діяльністю, намагається довести розпочату справу до завершення. Усвідомлює, що будь-яка діяльність розпочинається з визначення мети. Вміє самостійно визначити мету, завдання, передбачити результат. Свідомо добирає адекватні прийоми роботи, матеріали; обізнана з властивостями, технологією їх використання. Дотримується правил безпечної діяльності. Намагається відійти від зразка, виявляє вигадку, фантазію, винахідливість. Намагається самостійно подолати труднощі; за допомогою звертається лише в разі об’єктивної необхідності. Здатна самостійно оцінити результат своєї роботи, в разі необхідності внести корективи, виправити помилки, співвіднести із задумом. Здатна об’єктивно оцінити роботу однолітків, співвіднести із власною. Бережливо ставиться до рукотворних виробів (власних та інших дітей). Радіє з нагоди засвідчити свою вправність рідним та близьким, зробити їм приємне.
|
| ПРЕДМЕТНО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕН-ЦІЯ
| Обізнаність дитини з предметами побуту та вжитку, їх виготовленням, призначенням та використанням; усвідомлене, дбайливе до них ставлення; обізнаність з видами людської праці та професіями; готовність займатися продуктивно-практичною діяльністю як самостійно, так і спільно з дорослими; бережливо ставитись до результатів людської праці.
|
| СВІТ МИСТЕЦТВА
Художнє освоєння світу
Сприйнятли-вість
Відчуття красивого
Художні уподобання
Естетичне ставлення до мистецтва
Художній образ
ХУДОЖНЯ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Образотворча
Музична
Театральна
Літературна
Самостійна художня діяльність
| Емоційно сприйнятлива, зосереджує увагу на різноманітних об’єктах, явищах, життєвих подіях, зовнішності людей, процесах та результатах їхньої діяльності, особливостях спілкування. Збагачує свій життєвий досвід враженнями від побаченого, почутого, обстеженого, відчутого. Прагне їх виразно, реалістично, експресивно відтворити в художніх образах – у малюнку, аплікації, ліпленні, співі, танці, музикуванні, театральному дійстві, віршуванні, розповіданні. Розрізняє реально побачене, почуте, сприйняте і уявне, придумане, фантазійне.
Диференціює красиве і некрасиве в поведінці, зовнішності людини, природному довкіллі та мистецтві. Має уявлення, що красиве викликає насолоду, привертає увагу своїм приємним зовнішнім виглядом, яскравістю, змістовністю. Емоційно відгукується на прояви естетичного в житті та мистецтві, виражає свої почуття у різних видах мистецької діяльності, визначає власне ставлення до творів мистецтва. Отримує задоволення від знайомства з ними, від творення прекрасного в житті, природі та мистецтві.
Розрізняє образотворче (народні промисли і ремесла), музичне, театральне мистецтво та літературу; визначає специфіку кожного, виявляє до них інтерес. Володіє знаннями, вміннями та навичками, необхідними для занять відповідними видами діяльності. Надає перевагу одному (декільком) із них, ініціює бажання займатися ним протягом певного часу, одержує від цього насолоду, досягає в певному виді мистецької діяльності конкретних результатів, виявляє творчу активність, інтерес до творів обраної мистецької діяльності. Може самостійно інтегрувати в нього елементи іншого виду мистецької діяльності, радіє з цього.
Знає і називає прізвища окремих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців, милується творами образотворчого мистецтва, називає і впізнає їх. Обізнана з найкращими зразками літературного різновиду – поезією та прозою. Розуміє доцільність їх використання у повсякденному житті, ігровій та театралізованій діяльності, радіє такій можливості. Має уявлення про різновиди театрального мистецтва – музичний, драматичний та ляльковий. У театральному дійстві цікавиться можливостями вираження життєвих ситуацій в акторській грі, співпереживає персонажам, розуміє зміст дійства, усвідомлює колективний характер дієтворення, виокремлює красиве в предметах, дійстві, вчинках людей. Відображає у художній діяльності власне ставлення до світу і творів літератури, охоче виконує завдання естетичного характеру.
На елементарному рівні аналізує твори мистецтва, визначає їх емоційний настрій, характеризує засоби художньої виразності, розуміє та створює художні образи, передає їх різними засобами. Розуміє театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу. Ідентифікує почуття і вчинки персонажів із власними. Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє основні засоби художньої виразності. Виявляє особистісну позицію у процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів; використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.
Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні їх жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та
Розрізняє основні види образотворчого мистецтва – живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-ужиткове та визначає основні її жанри – пейзаж, портрет, натюрморт та побутовий, казковий жанри. Відображає свої життєві враження у різних видах образотворчої діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні. Володіє технічними прийомами та методами роботи, елементарною майстерністю, прагне її вдосконалити. Враховує особливості матеріалу, виразність техніки. Доцільно використовує природний матеріал. Впевнено, творчо реалізує свій задум, самостійно вибирає вид образотворчої діяльності, може виділити конкретний епізод та передати його зміст. Отримує задоволення від процесу та результатів творення. Застосовує набутий досвід творчої діяльності в повсякденному житті, на святі. Виявляє пошукову зацікавленість, прагне привернути увагу інших до оригінальності результатів своєї образотворчої діяльності.
Розрізняє основні види музичного мистецтва – вокальний та інструментальний. Обґрунтовує своєрідність музичних жанрів – пісні, танцю та відповідне виконавство. Охоче слухає музичні твори різних жанрів. Орієнтується у виборі музичних інструментів, виявляє бажання відтворювати на них прості ритмічні мелодії, володіє досвідом індивідуального та колективного виконання твору. Володіє навичками виконання елементарної танцювальної техніки хороводу, польки, вальсу. Виражає зміст танцю відповідними рухами, надає їм танцювальної образності. Розігрує хороводні пісні, індивідуально забарвлює танцювальні рухи, надає їм виразності, використовує міміку, жести, відповідні пози. Передає у рухах емоційний стан, людські переживання, імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи. Вміє емоційно виразно проспівати фрагменти дитячих пісень, прагне до правильного інтонування мелодій та дотримання виконавської культури. Виявляє зацікавленість до музично-пісенно-пластичного оформлення гри, творення музики. Дістає задоволення від самовираження в музичній діяльності.
Розрізняє основні види театрального мистецтва – драматичний, музичний, ляльковий, розрізняє їх за основними засобами виразності. Виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ. Запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається у дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів. Використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації творів різних літературних жанрів. Здатна театралізувати творчу гру. Вигадує казки, засоби дії для її театральної реалізації. Самостійно обирає ролі та виконавців для вистави.
Розпізнає різновиди літературних творів – поезію та прозу. Обізнана із кращими зразками різних жанрів художнього твору. Використовує художні засоби виразності літературних творів, читає їх напам’ять, переказує, аналізує та відтворює в різних видах діяльності. Прагне самовиразитися через художньо-мовленнєву діяльність. Охоче бере участь в іграх-драматизаціях, інсценуванні, розвагах, самостійно організовує театралізовані ігри. Вибірково ставиться до літературних творі; вдається до словотворчості, може запропонувати власний варіант казки чи оповідання. Отримує задоволення від творчої літературної діяльності.
Надає перевагу самостійній художній діяльності, самовиражається в ній, звертається за допомогою лише в разі необхідності, вміє нею правильно скористатися. Виявляє працьовитість, намагається досягти якомога кращого результату. Може визнати художні здібності й здобутки інших дітей, порадіти за їхні успіхи, а в разі потреби – допомогти; помічає вдалі прийоми, використані в художній діяльності однолітками, аналізує їх доцільність, творчо переробляє та застосовує. Охоче варіює, імпровізує, фантазує, вигадує, творить. Радіє оригінальним здобуткам у художній діяльності – власним та інших дітей. Має елементарний художній смак, розрізняє, розуміє і адекватно оцінює естетичні явища в житті.
Усвідомлює себе активним суб’єктом художньої діяльності, від якого залежить її процес і результат. Знає, що успіх у мистецтві залежить від здібностей людини та її ставлення – старанності, працьовитості, самостійності. Диференціює реалістичну та міфічну картини світу. Цінує творчу працю людей та твори мистецтва як її продукти. Прагне вдосконалювати свої художні уміння, збагачувати художній досвід.
|
| ХУДОЖНЬО-ПРАКТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з різними видами мистецтва (образотворче, народні промисли і ремесла, музичне, театральне) у межах віку; з творами відомих вітчизняних та зарубіжних художників, композиторів, народних митців (впізнає, називає), виявляє інтерес, висловлює своє ставлення до них;розуміє способи творення художніх образів (рухових, музичних, графічних); використовує різні техніки (засоби, прийоми) реалізації свого задуму, виявляє творчі здібності, оцінює, радіє створеному.
|
| ХУДОЖНЬО-ЛІТЕРАТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з різними жанрами художніх творів (усна народна творчість, оповідання, казки, вірші); здатність розуміти та відтворювати їх зміст у різних видах діяльності, сюжетно-рольових іграх, фольклорних святах; обізнаність із текстами українських народних казок; уміння орієнтуватись у структурі казки (зачин, кінцівка); впізнавати на портретах українських письменників (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко), читати напам’ять вірші, розповідати казки. Використовувати засоби художньої виразності; приймати позицію героя, вести уявлюваний діалог з героями, висловлювати своє ставлення до них; порівнювати поведінку і вчинки героїв з поведінкою однолітків та своєю власною.
|
| ТЕАТРАЛЬНО-ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з різними видами дитячих театрів; здатність брати участь у театралізованих іграх, вечорах, ранках; передавати характерні особливості будь-якого художнього образу та переносити набуті уявлення в самостійну театрально-ігрову діяльність; здатність організовувати як за вказівкою вихователя, так і самостійно ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами знайомих художніх творів, інсценувати їх; узгоджувати власні дії з діями учасників театралізованого дійства.
|
| ГРА ЯК ВІДОБРАЖЕН-НЯ ЖИТТЯ
Відтворення життєвих реалій
у грі
Ігрова діяльність
Сюжет гри,
ігровий задум
Ігрова роль
Правила гри
Використання ігрового обладнання
Спілкування з партнерами по грі
Формування особистості в грі
| Усвідомлено спостерігає за соціальним життям – діяльністю людей, взаєминами між ними, стилем спілкування залежно від віку, статі, національності, професії, соціального статусу. Виділяє типові зовнішні ознаки: висловлювання, міміка, жести, постава. Активно відтворює свої життєві враження у рольовій грі, використовує виразні засоби, вміє розмірковувати, уявляти, творчо переосмислювати, відрізняти реальні події від уявних, нафантазованих.
Надає перевагу грі як провідній діяльності. Зацікавлено ставиться до ігрової діяльності, відрізняє її з-поміж інших, використовує власний досвід, сімейно-побутові, суспільні події, життя та поведінку тварин тощо для створення ігрових задумів; реалізує в них свої пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. У власній грі відтворює знання та моральні уявлення, задовольняє інтерес до довколишнього, творчо відображає діяльність та взаємини дорослих реальні та уявлювані події, ситуації. Може самостійно реалізувати власні ігрові задуми. Використовує різні види творчих ігор: сюжетно-рольові, театралізовані, конструкторсько-будівельні, виявляє самостійність у виборі гри, іграшок. Може змістовно гратися на самоті, або ж організувати мікро-, макроігровий колектив, об’єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування.
Розуміє, що гра має сюжет; ініціює, обирає, підтримує та вибудовує різні сюжети. Усвідомлює мету гри, засоби її реалізації, необхідність планомірних дій. Розгортає, збагачує ігровий задум. Урізноманітнює сюжет гри, відображає в ньому реальні чи уявні події з особистого життя, життя людей з найближчого оточення, суспільні події. В ігровому сюжеті намагається передати не лише зовнішні прояви, а й сутність явища, творчо застосовує набуті уявлення про довколишній світ.
Відповідально ставиться до вибору та виконання ігрової ролі, відтворює в ній не лише побутові дії, а й характерні особливості персонажів, міжособистісні відносини, може виконувати роль за себе та за іншого персонажа (реального чи уявного). Намагається діяти відповідно до сюжету гри, передати характер поведінки персонажа, його типаж та індивідуальні особливості.
Усвідомлює необхідність дотримання правил гри, їх призначення (впорядкованість гри, дотримання сюжетних ліній, використання ігрової атрибутики тощо), контролює виконання правил усіма учасниками гри. Може самостійно запропонувати нове правило з метою більш ефективного перебігу гри.
Уміє створити ігрове середовище відповідно задуму гри. Використовує іграшки відповідно до призначення і змісту. Знає варіативні можливості використання різних іграшок та застосовує їх для відображення людських взаємин. Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша, розуміє її зовнішні особливості. Розрізняє народну іграшку, знає її особливості та призначення. Раціонально використовує предметно-ігрове середовище для реалізації ігрових задумів. Здійснює ігрове заміщення на рівні дій, предметів, подій з використанням відповідного ігрового середовища.
Свідомо обирає партнерів по грі, спільно з ними відтворює реальні та уявні (казкові) сюжети. Узгоджує свої дії з іншими дітьми, домовляється, орієнтуючись на групові інтереси, поводиться відповідно до ігрової ситуації, підпорядковується вимогам партнерів. Вміє домовлятися, кооперуватись, узгоджувати дії, при потребі поступатися, визнавати помилки, укладати угоди, працювати в команді. Ігрове мовлення супроводжує ігрові дії у вигляді діалогічної рольової бесіди з предметним показом способу дій. Радіє спільній грі, цінує товариські взаємини.
Усвідомлює себе активним суб’єктом ігрової діяльності та учасником дитячого ігрового угруповання. Домагається визнання іншими дітьми своїх заслуг, приймає рішення й визнає якісне виконання ролі іншими учасниками. Узгоджує у ході гри свої та інших дітей бажання та можливості. Усвідомлює, що в грі є обов’язки – діяти у відповідності з правилами, справедливо розподіляти ролі та іграшки, узгоджувати особисті інтереси з груповими тощо. Самостійно визначається із сюжетом гри, засобами виразності, змістом ігрових дій, вибором іграшок, оцінкою виконаної ролі кожним учасником. Докладає для цього власних зусиль, вносить доцільні зміни, уточнює деталі. Рахується з особливостями партнерів по грі, визнає переваги однолітків, ініціює свою підтримку й готовність допомогти. Відстоює власну гідність, цікавиться думкою про себе товаришів по грі. Спостерігає за вдалими діями партнерів по грі, помічає істотне, аналізує причини успіху і невдачі. Серйозно ставиться до обов’язків, пов’язаних з роллю, прагне вдосконалити свою гру. Розмірковує з приводу досягнень та прорахунків, обговорює з однолітками проблеми, намагається зрозуміти, як урізноманітнити гру. Поводиться чесно, совістливо, правдиво; стримує свої емоції, агресивні дії по відношенню до партнерів. Виявляє творчість, імпровізацію, пропонує оригінальні ідеї для покращення гри. Обирає для гри безпечне місце та атрибути.
|
| ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; здатність організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові та ін.) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри.
|
| Зміст освіти
| Результати освітньої роботи
|
| СІМ’Я
Батько-матір
Брати-сестри
Дідусі-бабусі
Сімейне буття
РОДИНА
Усвідомлення себе членом своєї родини
| Усвідомлює зміст понять «сім’я» (склад, ознаки: спільне проживання, однакове прізвище, взаємна турбота, любов, доброзичливість, сімейні обов’язки членів) та «честь сім’ї» (повага та гідне ставлення інших людей до членів сім’ї), вміє їх пояснити.
Розуміє, що батьки – це найрідніші люди, які доглядають та виховують своїх дітей. Вирізняє батьків з-поміж інших, ставиться до них з любов’ю та повагою; відгукується на їхні звернення, прохання, прислухається та дотримується порад, вказівок, може поступитися власними бажаннями, потребами на їхню користь, помічає настрій, емоційний та фізичний стан, турбується, допомагає; відчуває захист, підтримку, цінує добробут, створений батьками; живе інтересами сім’ї.
Усвідомлює ступінь рідства з іншими дітьми, знає, що рідні брати-сестри – це діти, народжені в одній сім’ї. Встановлює й підтримує доброзичливі, довірливі, дружні стосунки з ними, ставиться з любов’ю, повагою, запобігає конфліктам, непорозумінням. Утримується від ревнощів, суперництва, змагальності, розуміє корисність об’єднання зусиль для спільної справи, турбується про рідних братів-сестер.
Знає, що дідусь та бабуся доводяться батьками татові та мамі. Поважає їх, піклується про їхнє здоров’я, самопочуття; знає про життєву мудрість старших, шанобливо ставиться до них. Дбає про них, допомагає, не ображає їх своїми висловами, вчинками та поведінкою.
Дотримується правил сімейного співбуття. Усвідомлює обов’язки кожного члена сім’ї, сумлінно виконує свої, підтримує порядок у своєму помешканні, розуміє внесок кожного члена сім’ї у її добробут. Намагається облегшити домашню працю членів родини, своєчасно й доречно надає посильну допомогу. Прагне підтримувати доброзичливу атмосферу в домі своїми висловлюваннями, вставленням, поведінкою. Турбується про хворих членів сім’ї, усвідомлює їхній стан, прагне поліпшити його своєю участю. Любить і шанує сімейні свята та традиції, бере активну участь у їх творенні, дотриманні, зміцненні.
Орієнтується в тому, що родина об’єднує близьких і далеких родичів по материнській та батьківській лінії, пов’язаних між собою кровними зв’язками. Знайома з ними, користується словами-назвами основних членів родини (дядько, тітка, двоюрідні брати/сестри, племінники тощо), знає ступінь рідства, місце їхнього проживання. Має уявлення про свій рід, цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Ініціює підтримання родинних зв’язків, проявляє інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрічей, ведення фото- та фільмотек тощо. Цікавиться їхнім життям, ставиться з повагою, виявляє родинні почуття, радіє успіхам, досягненням, співчуває у горі, невдачах. Знає про поховання померлих родичів, спільно з батьками та іншими родичами вшановує пам’ять про них.
Відчуває себе повноцінним членом родини. Цінує можливість бути в присутності рідних «самим собою», можливість «розкрити душу», розраховує на розуміння і захист. Помічає зовнішню та внутрішню схожість-несхожість з рідними; передбачає і прогнозує висловлювання, думки, дії батьків з приводу своїх вчинків; прагне діяти так, щоб не засмутити близьких, викликати в них почуття задоволення. Поважає інтереси, смаки, звички рідних; усвідомлює, що батьки належать не лише їй, а один одному та іншим членам родини, мають не пов’язане з нею життя. Розуміє, що батьки потребують душевної теплоти і ласки. Виявляє чуйність та уважність; стримує своє бажання, якщо вони заважають рідним; прагне бути причетною до спільних турбот і проблем сім’ї.
|
| РОДИННО-ПОБУТОВА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність із змістом, нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх пояснити та дотримуватись; підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних і близьких членів родини.
|
| ЛЮДИ
Знайомі
Чужі
За соціальними ролями
Встановлення стосунків
З дітьми
З дорослими
З літніми людьми
З представниками різної статі
Група
|
Вирізняє знайомих людей з-поміж інших як таких, що добре знають один одного (друзі, товариші, сусіди, співробітники батьків, працівники дошкільного закладу тощо), привітно вітаються, доброзичливо звертаються один до одного, радіють зустрічі, толерантно цікавляться справами. Усвідомлює, що знайомі можуть бути як серед дорослих, так і дітей; розрізняє манеру спілкування із власними знайомими та знайомими батьків. При зустрічі впізнає знайомих, із власної ініціативи чи у відповідь на звернення виявляє готовність і здатність доброзичливо спілкуватися з ними. Вміє почути й уважно вислухати дорослого, підтримати тему розмови, відповісти на запитання, відгукнутися на прохання, пропозицію. Рахується з їхніми смаками, інтересами, потребами; виявляє чемність у ставленні до них.
Розуміє, що чужі — це люди, які між собою не знайомі (перехожі на вулиці, пасажири в транспорті, відвідувачі магазину, глядачі в театрі тощо). Поводиться з ними обачно, стримано, чемно. Почувається невимушено, впевнено серед малознайомих чи незнайомих людей. Помічає стан, потреби сторонніх та, по можливості, намагається їх задовольнити. У разі нагальної потреби (загубилась у натовпі, магазині, іншому людному місці), коли поруч немає знайомих, може звернутися до незнайомої людини за допомогою, висловлюючи своє прохання чітко й голосно. Не розгублюється в такій ситуації, а розуміє, що краще звернутися до дорослого, який знаходиться на своєму робочому місці — до водія чи контролера в транспорті, продавця чи охоронця (міліціонера) в магазині тощо. У разі виникнення інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна звернутися до неї. Користується елементарними правилами самозбереження – не бере запропоновані незнайомцем солодощі, іграшки, не зваблюється пропозицією покататися на машині чи подивитися на щось, не розповідає про себе, свою сім’ю, родину, місце проживання тощо.
Вміє ототожнити стать дорослого з відповідною соціальною роллю в житті (жінка — матір, господиня, дружина; чоловік — батько, захисник, опора сім’ї). Усвідомлює, що людина певної статі, віку одночасно може виконувати різні соціальні ролі – сина, доньки, школяра, покупця, пасажира, працівника тощо; розуміє важливість та залежність зовнішніх проявів, поведінки від кожної з виконуваних у цей момент ролей. Усвідомлює відмінності спілкування з різними за віком дітьми – до молодших за себе ставиться доброзичливо, уважно й турботливо, до старших – з інтересом, повагою, емоційною готовністю до спілкування.
Прагне входити в контакт з різними за віком дітьми, вміє привертати до себе увагу, виявляє доброзичливе ставлення, вміння, знання, налагоджує активну взаємодію, спілкування. У колі молодших почувається старшою, а зі старшими – молодшою. З однолітками поводиться на рівних, усвідомлює свої можливості, права й обов’язки, дотримується норм спілкування. Виявляє інтерес до спільної справи, стійке прагнення брати участь у будь-якій спільній справі (грі, продуктивній діяльності), ділиться своїм досвідом, уміннями, знаннями, підтримує загальну для всіх мету діяльності. Домагається визнання себе іншими дітьми, прагне бути доречним, бажаним у спілкуванні, грі тощо. Поводиться правдиво, чесно у стосунках з різними за віком дітьми, не глузує з недоліків або звичок інших. Самостійно встановлює й підтримує партнерські, ділові та особисті контакти, уникає конфліктів, може їх попередити. Поважливо ставиться до дітей своєї та протилежної статі; розуміє значення спілкування та спільної діяльності хлопчиків і дівчаток, дружби між ними.
Розуміє, що доросла людина володіє професією, має роботу, сім’ю, ростить дітей, турбується про своїх батьків. Виявляє повагу до дорослих, незалежно від ступеня рідства, знайомства. Усвідомлює свою залежність від старшого покоління, приймає їхню опіку. У зверненнях до них та власних діях виявляє шану, турботу, повагу, готовність допомагати. У стосунках витримує дистанцію та усвідомлює межі припустимої поведінки, враховуючи належність до певної статі себе та дорослого.
Має уявлення про те, що в літньої людини погіршується зір, слух, вона змінюється зовні (сиве волосся, зморшки на обличчі, руках, повільність рухів). Вона потребує турботи, розуміння й підтримки. З повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей літнього віку. Вміє вислухати поради та намагається керуватися ними у своєму житті. Знає, що в старості людина виходить на пенсію, більше опікується домашнім господарством, допомагає дітям, доглядає онуків.
Усвідомлює, що серед людей виділяють чоловіків і жінок. Може схарактеризувати, що чоловік — це доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічої статі; жінка — доросла особа, а дівчинка — дитина жіночої статі; вони мають свої ознаки – зовнішній вигляд, зачіска, одяг тощо. Має уявлення про основні ознаки, спільне та відмінне у представників різної статі. Розуміє, що стать певною мірою визначає інтереси, професійні уподобання людини.
Помічає емоційний стан близького дорослого чи однолітка (радість, захоплення, смуток, сум, страх, тривожність, гнів, злість), здатна зрозуміти причину зміни настрою, побачити зв'язок між поведінкою дорослого чи дитини та їхнім емоційним станом, настроєм, передбачувати зв'язок емоційного стану дорослого чи дитини з певними подіями, ситуаціями. Виявляє готовність поспівчувати, пожаліти, втішити, коли хтось з її оточення чимось схвильований, засмучений, помічає, що йому потрібна емоційна підтримка, допомога. Прагне допомогти з власної ініціативи, або у відповідь на прохання.
Орієнтується в тому, що група – це об’єднання, що виникає на основі особистісних симпатій, емоційних відносин між її членами. Групу гуртують спільні цінності, щирість та відвертість стосунків, довіра, певні поведінкові норми. Члени групи прихильно ставляться один до одного. Розуміє, що дружба — це прояв між людьми взаємної довіри, відданості, любові. Ініціює дружні стосунки з тими, кому симпатизує, усвідомлює, що дружбою треба дорожити. У власному виборі віддає перевагу доброзичливим, уважним людям, готовим до співпереживання, співробітництва. Пропонує та підтримує дружбу з дітьми різного віку, статі, національності; прагне подружитися з дорослими.
|
| СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ
|
Обізнаність з різними соціальними ролями, які виконують люди в соціумі (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні та ін.); з елементарними соціальними нормами міжособистісних відносин; здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують; усвідомленість свого місця в соціальному середовищі, позитивне сприймання себе; здатність обирати адекватні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.
|
| Народ. Країна
Людство. Країни світу
| Має уявлення, що народ – це населення однієї країни. Усвідомлює свою належність до українського народу. Називає державу, в якій проживає, її столицю, розуміє, що Україна – це батьківщина, може пояснити значення цього. Знає і поважає державну символіку, народні традиції, символи та обереги, видатних українських діячів, пам’ятки культури; знає назву великих міст України(Львів, Одеса, Харків, Донецьк). Любить і пишається своєю малою батьківщиною, її працьовитими людьми, мовою, природою.
Має уявлення що «людство» – це всі люди планети Земля, жителі всіх країн світу. Орієнтується в тому, що кожна країна має свою територію з чіткими межами, на якій проживають люди з різним кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Може назвати деякі країни, їх характерні ознаки, місцезнаходження. Розуміє, що всі народи світу прагнуть миру й щасливого життя.
|
| СОЦІОКУЛЬТУРНА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність зі своєю батьківщиною (держава Україна), столицею України (Київ), народом (український народ); людьми різних національностей, які проживають в Україні (багатонаціональна держава); державною (гімн, герб, прапор) і народною (рушник, вінок, калина) символікою, оберегами, традиціями українського народу; пам’ятками культури; обізнаність з іншими народами світу (німці, болгари, молдавани, американці і т. ін.); країнами світу (Росія, Молдова, Білорусь та ін.); здатність поважати людей інших національностей, їхню культуру і традиції.
|
| Зміст
| Результати освітньо-виховної роботи
|
| «Я - ФІЗИЧНЕ»
ТІЛО ТА ДОГЛЯД ЗА НИМ
Органи чуттів
Вікові зміни організму
Умови розвитку організму
Живлення організму
Харчування
Культура
споживання їжі
Мікроорганізми
Гігієна тіла
Основні гігієнічні процедури
Гігієнічні засоби
Гігієна праці
Загартування організму
Загартувальні процедури
Здоров’я та хвороба
Показники здоров’я
Показники нездоров’я та поведінка під час захворювання
Опір захворюванню
Шкідливі звички і нездоров’я
Здоровий спосіб життя
Фізичні та психічні особливості
Рухова активність
Основні рухи
Гімнастичні вправи
Рухливі ігри
Фізична витривалість та
саморегуляція
Статева ідентифікація та диференціація
Визначення своєї статевої належності
Спільне та відмінне у представників різної статі.
Безпека життєдіяльності
Знання правил та знаків
Самодопомога
Відчуття межі безпечної поведінки
|
Виявляє інтерес до своєї зовнішності та тілобудови. Визначає і правильно називає основні частини свого тіла (голову, шию, тулуб, кінцівки тощо), має уявлення про їх призначення і дію.
Знає про існування основних органів (серце, печінка, легені), кров і шкіру, умови їх нормального функціонування. Усвідомлює, що організм працює як єдине ціле. Орієнтується в призначенні основних органів чуттів: око — бачить, вухо — чує, ніс — відчуває запах, язик — смак, шкіра — дотик і температуру. Сприйнятлива до своїх тілесних відчуттів, диференціює основні з них, розповідає про них іншим, з’ясовує незрозуміле.
Усвідомлює, що людина народжується, проходить різні етапи життєвого шляху — дитинство, юність, зрілість, старість — і помирає. Орієнтується в тому, що розвиток спричиняє зміни в організмі. Має елементарне уявлення про зв’язок віку людини з її вагою, довжиною та масою тіла і кінцівок, об’ємом голови, грудей, плечей, тазу. Знає, що з часом відбудуться зміни в конституції чоловічого та жіночого тіла.
Має елементарне уявлення про те, що стан організму залежить від успадкованих особливостей, умов життя і виховання, а також від власної продуктивної активності. Усвідомлює, що умови бувають сприятливими і несприятливими для розвитку організму.
Знає, що розвиток людського тіла, його здоров’я пов’язані з кількістю та якістю харчування.
Вміє вирізняти і називати основні групи продуктів харчування (хлібобулочні, кондитерські вироби, каші, овочі, фрукти, ягоди, молочні й м’ясні продукти, риба, яйця тощо). Відрізняє корисну їжу від некорисної та шкідливої (неїстивні гриби, ягоди тощо). Оперує назвами основних напоїв (вода, сік, компот, кисіль, молоко, кефір тощо), знає про їх роль для організму. Розуміє виняткове значення питної води, її чистоти для здоров’я. Орієнтується в ознаках спраги й голоду, називає їх, усвідомлює їх вплив на самопочуття та діяльність людини, знає правила виходу з цих станів.
Володіє елементарними вимогами до гігієни харчування, виконує правила культури за столом, використовує найдоцільніші способи вживання різних харчових продуктів. Цінує працю, вкладену в приготування смачної та естетично привабливої їжі.
Має елементарні уявлення про наявність у людському організмі мікроістот (вірусів, мікроорганізмів, бактерій), корисних та шкідливих для здоров’я. Володіє основними правилами боротьби зі шкідливими (миття рук, обробка овочів, фруктів, ягід перед їдою тощо) мікроорганізмами.
Володіє основними правилами догляду за частинами тіла і органами (обличчям, руками, ногами, нігтями, волоссям, вухами, ротовою порожниною, органами виділення), самостійно, із задоволенням виконує основні гігієнічні процедури (миє обличчя, шию, вуха, руки, ноги, тіло, органи виділення, чистить зуби).
Без нагадування дорослого користується основними гігієнічними засобами (милом, рушником, дитячим шампунем, зубною пастою) та предметами догляду (гребінцем, зубною і масажною щітками, мочалкою, ножицями, серветками), знає, що ними користуються індивідуально. Самостійно виконує основні гігієнічні процедури (вмивання, чищення зубів, розчісування, купання, зміна білизни, користування носовичком, догляд за нігтями тощо).
Контролює свою поставу, правильно сидить за столом, виконує комплекс вправ для запобігання порушенням постави та плоскостопості. Додержується правил раціональної фізичної та розумової праці й відпочинку.
Знає про вплив основних природних чинників (сонце, повітря, вода, ґрунт) на стан здоров’я організму.
Уміє під наглядом дорослого приймати повітряні та сонячні ванни, виконувати водні процедури, ходити босоніж, робити самомасаж тіла тощо. Володіє найпростішими прийомами загартування та усвідомлює його значення для здоров’я, відчуває радість та задоволення від води, сонця, свіжого повітря.
Усвідомлює, що може бути здоровою і хворою, розрізняє свої відповідні стани.
Орієнтується в основних показниках власного здоров’я (хороше самопочуття, нормальна температура тіла, відсутність больових відчуттів, гарний апетит, настрій, є бажання гратися, діяти), може про них розповісти. Розуміє значення для зміцнення здоров’я й запобігання захворюванням загартування, щоденної ранкової гімнастики, плавання, масажу, правильного харчування, безпечної поведінки, догляду за тілом, фізіотерапії, народних засобів. Уміє їх використовувати з метою оздоровлення.
Розуміє основні ознаки нездоров’я (поганий апетит, висока температура тіла, біль, сповільнені рухи, дратівливість, кволість), причини змін власного стану. Орієнтується в основних ознаках найпоширеніших «дитячих» хвороб. Адекватно поводиться, коли погано себе почуває, повідомляє про це дорослого, допомагає собі під час хвороби (за настановами лікаря приймає ліки, їсть рекомендовану їжу, дотримується постільного режиму, виконує необхідні процедури).
На доступному рівні усвідомлює власну роль у підтримці й збереженні здоров’я. Має уявлення про основні засоби протидії захворюванню.
Орієнтується в корисних та шкідливих впливах на організм людини, вміє пояснити залежність. Володіє елементарною інформацією про шкідливі звички й згубний вплив на здоров’я алкоголю, тютюну, наркотичних речовин.
Свідомо ставиться до власного здоров’я, знає як його підтримувати, допомагає собі в цьому. Радіє здоровому способу життя, пишається своєю фізичною умілістю, вправністю, витривалістю. Заохочує до здорового способу життя інших.
Знає про існування різних захворювань, толерантно ставиться до однолітків, які їх мають. Пропонує їм свій захист, допомогу й підтримку.
Усвідомлює, що кожна фізично здорова людина значну частину свого життя перебуває в русі, активно діє. Знає про важливу роль рухів для фізичної вправності та здоров’я.
Володіє основними рухами – ходьбою, швидким та помірним бігом, відштовхуванням та приземленням на обидві ноги, стрибками в довжину з місця, у висоту та довжину з розбігу; киданням предметів у горизонтальну та вертикальну цілі на дальність; лазінням по гімнастичній стінці, канату; ходьбою по гімнастичній лаві різними способами. Вміє ходити на лижах, їздити на двоколісному велосипеді, плавати.
Ходить, бігає, змінюючи довжину, частоту та ритм кроків. Виконує загальнорозвивальні вправи з предметами та без них. Стрибає через скакалку різними способами. Виконує танцювальні кроки, вправи з шикування та перешикування.
Грає в рухливі ігри з елементами ходьби, бігу, рівноваги, стрибків, метання, лазіння, баскетболу, футболу, хокею, настільного тенісу, бадмінтону. Знає та застосовує правила рухливих ігор.
Усвідомлює значення витривалості для успішного досягнення мети. Володіє своїм тілом, свідомо регулює фізіологічні відправлення. Витримує фізичне навантаження, певний проміжок часу обходиться без води та їжі. Може спокійно висидіти на місці протягом півгодини. Вміє переносити невелике перенапруження, цінує в собі цю здатність. Відчуваючи дискомфорт від фізичного перенавантаження, спокійно пояснює про свій стан дорослого.
Прагне з’ясувати, чим вона схожа, а чим відмінна від інших однолітків своєї та протилежної статі. Спокійно ставиться до оголеності (своєї та інших людей) під час купання, перевдягання, фізіологічних відправлень тощо. Виявляє культуру сприйняття оголеного людського тіла, ставить дорослому запитання.
Орієнтується в будові свого тіла, називає ознаки своєї статевої належності, вказує на зачіску, одяг, взуття, улюблені іграшки та заняття, специфіку поведінки, можливості, деякі біологічні особливості.
Порівнює себе з дітьми своєї та протилежної статі. Усвідомлює спільне й відмінне в будові тіла хлопчика (чоловіка), дівчинки (жінки). Називає основні відмінності представників своєї та протилежної статі. Усвідомлює, що фізичні можливості (вага, довжина тіла, сила) хлопчиків і дівчаток, чоловіків і жінок різні.
Диференціює поняття “безпечне” і “небезпечне”, усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей).
Самостійно вирізняє основні небезпечні чинники довкілля. Знає правила безпечного перебування вдома, в дошкільному закладі, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчику. Орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; хімічної, пожежної та електробезпеки; користування міським та залізничним транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо. Знає номери телефонів основних служб допомоги (пожежної, міліції, медичної, газу), може ними скористатися. Обізнана, до кого можна звернутися в разі критичної ситуації. Має уявлення про основні правила поведінки в екстремальних умовах (під час епідемії, пожежі, повені, землетрусу).
Може надати елементарну першу допомогу та самодопомогу в разі травми, носової кровотечі, опіку, укусів тварин чи комах, травмування. Володіє навичками особистої гігієни з метою запобігання респіраторним, шкірним та кишковим інфекціям; отруєнням, сонячним опікам; профілактики гельмінтозів та педикульозу.
Вважає неприпустимим заподіяння будь-якої шкоди собі чи іншим. Розумно розпоряджається своєю силою, виявляє активність без виявів агресії, усвідомлює наслідки останньої для себе та інших. Володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих.
|
| ЗДОРОВ’ЯЗБЕ-РЕЖУВАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з будовою свого тіла та організму, гігієничними навичками та правилами його догляду; належністю до певної статі, продуктами харчування; щкідливими звичками, захворюваннями організму та їх запобіганням; здатність виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я в нових життєвих ситуаціях, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей; усвідомленість та дотримання правил безпеки життєдіяльності.
|
| «Я – ПСИХІЧНЕ»
Внутрішнє і зовнішнє
Реальне та уявне
Пізнавальна активність
Емоційно-ціннісне ставлення
Регуляція життєдіяльності
Усвідомлене ставлення до життя
Основи світогляду
Самосвідомість
Освоєння простору “Я”
Власне ім’я
Самооцінка
Домагання визнання
Ставлення до себе як представника певної статі
Уявлення себе в часі
Ставлення до своїх прав і обов’язків
|
Активно знайомиться з природним, предметним, соціальним середовищем, самим собою; має певні уявлення про них. Керується набутими знаннями в діяльності, поводиться доцільно, орієнтується на знання і власний досвід. Може визначити мету своєї діяльності, дати собі звіт у власних діях, спрогнозувати ймовірний результат, співвіднести його з очікуваним (власними та інших людей). Розумові дії передують практичним діям. Диференціює поняття “своє” і “чуже”, правильно їх застосовує.
Знає про існування “зовнішнього” та “внутрішнього” життя (власного та інших людей), їх значення. Диференціює відчуття, пов’язані із своїм душевним світом та проявами своєї поведінки, діями, вчинками. Виявляє інтерес до своїх думок, бажань, мрій, ставлень, планів, ідеалів; час-від-часу розмірковує над ними. Розповідає дорослому про деякі свої стани (радість, сум, страхи), настрої (веселий, сумний, замріяний), думки (серйозні, хитрі, добрі, злі). Про особисте, інтимне розмовляє лише з тими, кому довіряє. Усвідомлює, що зовнішня поведінка залежить від душевного настрою людини, проте не завжди збігається з ним.
Відрізняє реальні предмети, явища, події від уявних, казкових. Усвідомлює, коли розповідає про справжні події, а коли – про вигадане, фантастичне. Оперує словами “буває - не буває”, “здалося”, “наснилося”, “вигадала”, “справді“, “нароком“. Розуміє важливість реального життя, розв’язання реальних проблем, одержання від цього задоволення. Цікавиться смислом людського життя, запитує, для чого живуть люди; робить спробу пояснити, для чого живе вона сама. Знає, що не все казкове втілюється у реальному житті. Може пояснити вирази “коли казка стає дійсністю”, “ людина сама творить дива”.
Виявляє інтерес до довколишньої дійсності та самої себе. Активно сприймає предмети, об’єкти, людей, події; виділяє в них основне і другорядне, співвідносить між собою; називає відмінні ознаки; володіє елементарними просторовими та часовими уявленнями. Спостережлива, кмітлива, допитлива, вміло використовує побачене і почуте раніше, діє раціонально. Формулює запитальні речення, робить спроби самостійно дошукатися відповідей. Знаходить нове у знайомому та знайоме в новому; радіє зі своїх відкриттів. Керується у своїй діяльності пізнавальною мотивацією. Надає перевагу новим, незнайомим завданням, що потребують розумових зусиль; не боїться помилитися. Робить припущення стосовно світу та себе, перевіряє їх на практиці; змінює, в разі необхідності, свою поведінку. Виявляє інтерес до дослідництва. Володіє необхідними знаннями про світ та себе. Охоче вигадує історії, придумує оповідання і казки, фантазує.
Сприйнятлива, чутлива. Цінує природу, людей, рукотворні предмети, саму себе. Має свої уподобання, прихильності, інтереси. Вміє надати комусь-чомусь перевагу, вибрати з декількох можливих варіантів свій. Приймає самостійні рішення. Знає, чого хоче (не хоче); може обґрунтувати своє ставлення, пояснити, що і чому має для неї смисл. У поведінці орієнтується не лише на “хочу”, а й “треба”. Поважає тих, до кого прихильно ставиться. Орієнтується в основних емоціях. Встановлює причинно-наслідкові та смислові зв’язки між подіями життя, переживаннями, мімікою, жестами та діями (власними та інших людей). Передає свої почуття соціально прийнятними та схвалюваними способами, володіє емоційною культурою, стримує негативні емоції. Адекватно реагує на різні життєві ситуації, співвідносить характер емоційної поведінки з її наслідками для оточуючих. Орієнтується в основних моральних, інтелектуальних та естетичних почуттях. Намагається утриматися від страху, гніву, ревнощів, заздрощів, самовихваляння. Характеризується оптимістичним світовідчуттям.
Самостійно визначає нескладні цілі, намагається їх досягти. Знає, що для успішного досягнення мети слід докласти вольових зусиль. Планує свої дії, передбачає результати діяльності, співвідносить їх з очікуваннями рідних та близьких, оцінює їх значення для себе та інших. Проявляє наполегливість, без потреби не звертається за допомогою до дорослого, здійснює елементарний самоконтроль та саморегуляцію поведінки. Координує поведінку, узгоджує її з вимогами, умовами, власними інтересами. Поважає себе за силу волі, здатність долати труднощі, довести розпочате до кінця, гідно вигравати і програвати, виявити витривалість, рішучість. Володіє елементарними навичками впевненої поведінки, самопідтримки, самовладання. Радіє успіхам, відчуває гордість за досягнення, домагається їх визнання авторитетними людьми. Може утриматися від недоцільних дій, деструктивних бажань. Стримує себе, намагається свідомо управляти своїми настроями і станами.
Усвідомлює свою відповідальність за задумане та вчинене. Використовує особистий час для занять улюбленою справою.
У ставленні до природи, оточуючих людей, предметів вжитку, витворів мистецтва, самої себе враховує їх особливості, закономірності, взаємозв’язки. Усвідомлює важливість зваженого, розсудливого ставлення до явищ, подій життя, вчинків людей. Розмірковує, перш ніж починає діяти. Намагається зрозуміти смисл пред’явлених вимог, завдань, доручень. Перепитує, уточнює, висловлює власну думку, виявляє зацікавлене ставлення до зроблених їй пропозицій.
Має елементарне цілісне уявлення про світ та себе. Знає про існування різних (буденного, наукового та релігійного) поглядів людей на життя та його смисл. З допомогою дорослого пояснює свій погляд на світ та власне ”Я” не лише на буденній, а й науково обґрунтованій інформації. Намагається визначитися зі своїм місцем у довкіллі. Сформовані основи активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції як системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, власного “Я”. Має певні ідеали, пов’язує їх не лише з матеріальними, а й з морально - духовними цінностями. Диференціює добро і зло. Якщо впевнена у своїй правоті, намагається переконати в ній інших, відстояти свою позицію.
Може подивитись на себе збоку, зробити себе предметом уваги, аналізу, оцінки. Володіє певною системою знань про саму себе, первинним Я-образом; орієнтується у власних чеснотах і вадах, приймає і поважає себе; за присутності та відсутності поряд дорослого намагається контролювати та регулювати власну поведінку та діяльність, утримуватися від недоцільних слів, дій, вчинків.
Оперує займенником “Я”. Знає, що займенником “моє” позначається все, що вважає своїм. Соціально прийнятними способами відстоює право на “своє місце”. Усвідомлює свою значущість для рідних та близьких людей, поводиться щиро, прагне бути самою собою, самовиражається, презентує іншим свої здібності та вміння. Має певну думку щодо себе, може сформулювати узагальнене судження з приводу своїх досягнень та якостей. Визнає право рідних, близьких, товаришів на простір їхнього “Я”, особисті інтереси, незалежність. Намагається поставити себе на їхнє місце. Розпоряджається особистим часом, на власний розсуд обирає заняття, не сумує наодинці з собою.
Розуміє, що власне ім’я вказує на її індивідуальність, статеву та національну належність. Радіє своєму імені, знає свої ласкаві прізвиська, розуміє, що вони підкреслюють її відмінність від інших, засвідчують позитивне ставлення рідних, близьких, друзів. Усвідомлює, що прізвище та по батькові засвідчують її належність до роду, родини, її традицій і звичаїв. Відчуває гордість за це і свою захищеність сім’єю.
Висловлює елементарні судження щодо себе - зовнішності, умінь, досягнень, вчинків, якостей; може схарактеризувати свої думки, почуття, мрії, елементарні плани, сподівання, об’єктивно оцінити продукти своєї діяльності. Усвідомлює зв’язок самооцінки з якісно-кількісними характеристиками кінцевого результату праці, вкладеними в неї особистими зусиллями та оцінками авторитетних дорослих. Не погоджується з несправедливою оцінкою своєї роботи іншими людьми, намагається це обґрунтувати.
Домагається визнання авторитетними людьми своїх досягнень, переживає їх відповідність-невідповідність моральним нормам. Порівнює себе з іншими, виявляє критичність і самокритичність. Визнає, що вона щось уміє краще, а щось – гірше за інших. Орієнтується у сподіваннях на свою адресу рідних, близьких, однолітків; бере їх до уваги; будує свою поведінку з урахуванням їхніх можливих реакцій. Співвідносить домагання зі своїми можливостями та соціальними вимогами. Переживає оцінки дорослими та однолітками своїх дій та вчинків. Розуміє, чим викликане позитивне і негативне судження про неї. Може відмовитися від незаслуженої високої оцінки. Розуміє, що самовихваляння та егоїзм – негативні прояви, які зачіпають гідність інших людей..
Позитивно ставиться до своєї статевої належності, радіє їй, знає її переваги, усвідомлює її незмінність з віком. Орієнтується в особливостях поведінки дівчинки і хлопчика, чоловіка і жінки.. Усвідомлює зміст понять “жіноче" та “чоловіче”, диференціює їх, може перелічити, використовує назви типових для представників різних статевих груп відмінностей, якостей, занять. Знає особливості та призначення жінки і чоловіка. Намагається поводитися відповідно до соціальних статеворольових стандартів. Володіє елементарною культурою статевої поведінки.
Має уявлення про те, що життєвий шлях людини складається з її минулого, теперішнього і майбутнього. Цікавиться і переживає своє минуле і сьогодення, орієнтується в ймовірному майбутньому, пов’язує з ним свої найкращі бажання й наміри. Зображує себе минулого, теперішнього, майбутнього в іграх, розповідях, художній діяльності. Схематично перелічує атрибути різних вікових періодів (дитинства, юності, зрілості, старості). Знає, що минуле, сьогодення і майбутнє залежать від рідних дорослих, життєвих обставин, власної активності, здатності допомагати собі. Має оптимістичні очікування стосовно свого сьогодення і майбутнього.
Знає, що повноцінне життя людини передбачає реалізацію нею своїх прав та виконання обов”язків. Орієнтується у своїх основних правах та обов’язках, усвідомлює їх значення та відмінності. Називає свої елементарні права, прагне їх задовольнити. Усвідомлює зв’язок слів “право”, “правило”, “честь”. Перелічує й виконує свої основні обов’язки. Усвідомлює, що для досягнення життєвого успіху важливе поєднання реалізації своїх прав з виконанням основних обов’язків.
|
| ОСОБИСТІСНО-ОЦІННА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність дитини з образом самої себе, своїм «Я», її місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, в різних видах діяльності); здатність до адекватної самооцінки, довільної регуляції своєї поведінки в різних життєвих ситуаціях, позитивного ставлення до свого внутрішнього світу (мотиви, ціннісні орієнтації, бажання і мрії, почуття, самосвідомість і т. ін.), оптимістичного світовідчуття, щодо свого сьогодення і майбутнього.
|
| «Я – СОЦІАЛЬНЕ»
Соціалізація
Відчуття причетності до широкого людського загалу
Орієнтація на моральні цінності
Статус
у колі однолітків
Розуміння думки інших
Регуляція
спільної діяльності та спілкування
Визнання авторитету
Ставлення до асоціальної поведінки
Розв’язання суперечливих питань
Совість як внутрішня етична інстанція
| Досить швидко пристосовується до життя у нових умовах, усвідомлює свої нові ролі. З розумінням ставиться до необхідності відвідувати дошкільний заклад, поки батьки працюють. Орієнтується в новій обстановці, може дати собі раду. Виділяє головне і другорядне, порівнює звичне з незнайомим, демонструє дорослим та одноліткам свої вміння та здібності, виявляє приязне ставлення до інших, звертається до них за допомогою. Розуміє відмінності між існуванням у сім’ї і дошкільному закладі, орієнтується в перевагах обох виховних інститутів, виявляє зацікавлене ставлення до життя в дошкільному закладі. Усвідомлює себе членом дитячого колективу. Розуміє, що для гармонійного входження в нього слід навчитись узгоджувати особисті інтереси з колективними, володіти певними знаннями, дотримуватися норм поведінки. Орієнтується в основних моральних правилах і вимогах, керується ними. Диференціює соціально схвалювану, прийнятну та несхвалювану поведінку.
Розуміє необхідність спілкування з дорослими (знайомими, незнайомими); виявляє до них інтерес як до джерела інформації. Відкрита для контактів з людьми різного віку, статі, національності, соціального статусу. Приязна, привітна, щира, співчутлива, безкорислива, вдячна, ввічлива, миролюбна. Поводиться з чужими людьми культурно. Прагне надати їм посильну допомогу, виявляє тактовність у взаєминах. Усвідомлює, що поведінка з незнайомими має бути стриманішою, обережнішою, не такою довірливою й щирою, як з рідними людьми. Тримає дистанцію, визнає і поважає думки і пропозиції інших. Обирає відповідний стиль спілкування, долає сором’язливість, може знайти спільні теми для бесід, спроможна протистояти негативним впливам незнайомців.
У різних сферах життя та умовах організації діяльності гармонійно поєднує уміння проявити свою індивідуальність, відстояти власні інтереси з успішною роботою у команді, вмінням налагоджувати конструктивну взаємодію з різними людьми.
Прагне бути схожою на рідних та авторитетних дорослих. Намагається самоствердитися, беручись за виконання суспільно значущої діяльності. Аналізує та оцінює поведінку однолітків. Може відмовитися від привабливої гри заради суспільно корисної справи. Знає основні моральні норми і правила, прагне їх дотримуватися, намагається утвердитись у своїх моральних якостях, відчуває задоволення від морального вчинку. Прагне бути гідною самоповаги та поваги оточуючих. Аналізує наслідки своїх вчинків, буває незадоволена собою, хоче стати кращою. Орієнтується на ввічливість як моральну цінність. Утримується від демонстративних та агресивних дій, роздратованості, жадібності, заздрості, злобливості. Володіє прийнятними формами вираження своїх переживань за допомогою погляду, усмішки, міміки, жестів, поз, рухів, інтонації голосу.
Прагне посісти в групі однолітків відповідне місце, здобути їхнє визнання, повагу, симпатію. Намагається відповідати вимогам своєї групи, змінює негативні прояви на позитивні відповідно до її норм. Переживає ставлення до себе значущих однолітків, порівнює себе з ними, виявляє готовність удосконалювати себе. Рахується з виборами товаришів, пов’язує їх з конкретними якостями, здібностями, вміннями, ставленням. Узгоджує здебільшого особисті інтереси з колективними, прагне бути приємною і корисною іншим.
Усвідомлює, що інша людина може інакше оцінювати події, явища, вчинки, якості. Бере до уваги інтереси та потреби інших, рахується з відмінним від свого погляду, визнає право дорослих та однолітків бути на неї несхожою. Здатна стати на місце іншого, з допомогою дорослого подивитися на проблему з різних боків. Виявляє тактовність, делікатність, толерантність під час зіткнення з протилежними думками. Може виділити і назвати почуття іншої людини, розуміє її стан, уміє на нього відгукнутися, виявити співчуття.
Охоче об’єднується з іншими дітьми заради спільної діяльності та спілкування. Розуміє необхідність у чомусь себе обмежити. Справедливо розподіляє ролі та обсяг роботи, узгоджує з товаришами свої рішення і дії заради досягнення спільного успіху. Прагне налагодити стосунки, дійти згоди, порозумітись. Йде назустріч готовності партнерів діяти разом, обходитися без докорів та образ. Не нав’язує власної думки, розробляє спільні варіанти розв’язання задачі, цінує внесок у спільний продукт кожного. Зіставляє пропозиції партнерів зі своїми, прагне владнати непорозуміння. Охоче ділиться з однолітками інформацією, підтримує і використовує їхні пропозиції, справедливо оцінює вдалі дії. Не перебільшує власної ролі, утримується від хвалькуватості, егоїстичних проявів, непродуктивної змагальності. Радіє спільним досягненням, цінує і намагається берегти прихильне ставлення до себе, друзів.
Орієнтується у змісті поняття “авторитет”, може пояснити його простими словами, назвати якості людини, яку називають авторитетною. Пов’язує поняття з моральними чеснотами, відповідністю поведінки високим соціальним стандартам, компетентністю людини. Прагне бути авторитетною для значущого кола однолітків. Диференціює справжній та вдаваний авторитети, пов’язує останній із соціально несхвалюваними діями та вчинками.
Розрізняє соціально прийнятну і асоціальну поведінку. Пов’язує першу – з позитивними, а другу — з негативними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідками для оточуючих. Знає причини, що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Диференціює поняття “навмисно” і “випадково”, керується в оцінці вчинків моральними нормами. Прагне впливати на порушників правил, утримується від агресивності та руйнівних дій. Відчуває межу припустимої поведінки, може своєчасно зупинитися.
Уникає гострих суперечок, намагається порозумітись у мирний спосіб. Уміє конструктивно розв’язати конфлікт, знайти компроміс. Передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення непорозумінь, вміє заспокоїти себе та іншого. В суперечці прагне відстояти істину; може визнати свою провину, поступитися власними інтересами заради загального благополуччя. Володіє елементарними навичками дипломатичної поведінки. Знає та використовує слова - пояснення, виправдання, вибачення.
Має уявлення про совість. Пов’язує з нею своє уміння поводитися справедливо, чесно, відповідально. Намагається бути совістливою, докладає для цього особистих зусиль. Диференціює поняття “добро” і “зло”; може схарактеризувати свої відповідні вчинки, визначити їх причини, схвалити або засудити їх. Розрізняє поняття “совісний” та “безсовісний”, може пояснити їх відмінність, проілюструвати прикладами з життя. За відсутності контролю, стимулювання та заохочення дорослого здатна самостійно контролювати відповідність своєї поведінки соціально-моральним нормам, визнавати свою провину, утримуватися від хитрощів й нечесних вчинків. Намагається в різних життєвих ситуаціях не порушувати моральних норм, поводитися гідно.
|
| МОРАЛЬНО-ЕТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ
| Обізнаність з усталеними в суспільстві морально-етичними нормами поведінки в різних життєвих ситуаціях, їх усвідомлення і дотримування у процесі спілкування з рідними, близькими, знайомими і незнайомими дорослими людьми та їхніми однолітками; здатність узгоджувати свої дії, рішення з іншими заради досягнення спільного успіху; здатність співпереживати, співчувати, допомагати іншим; виявляти в межах віку культуру морально-етичної поведінки.
|
2015-07-03
581
