Фізіологічні основи зрошення

Одним з найкращих способів боротьби з посухою є зрошення, але потрібно вірно його застосовувати, враховуючи терміни, норми, методи поливу, вид рослини, тип ґрунту тощо.

Недоліки надлишкового зрошення. Надлишкова кількість води в ґрунті ущільнює його аж до заболочення, що зменшує аерацію. Все це сповільнює інтенсивність дихання клітин кореня і призводить до його загнивання. Крім того, при зниженні аерації ґрунту в ньому накопичуються і отруюють рослину токсичні продукти напівокиснення. Вода, проникаючи в нижні горизонти ґрунту, розчиняє солі, які дифундують в поверхневі шари ґрунту, в результаті чого ґрунти засолюються.

Недоліки нерівномірного зрошування. У такому випадку рослина періодично отримує велику кількість вологи. У цей період вона розвиває велику вегетативну масу, яка починає хворіти в період нестачі вологи. Такі рослини дають менші врожаї, ніж ті, зрошення яких менш інтенсивне, але рівномірне.

Способи зрошення: дощування, краплинне зрошування, підземне зрошування, прикореневе тощо.

При зрошуванні необхідно враховувати (показники зрошення): вид рослини, тип ґрунту, спосіб зрошення, ступінь відкритості продихів, вміст води в листкових пластинках, інтенсивність транспірації, величину всисної сили.

При вирощуванні посухостійких рослин селекціонери враховують вказані показники зрошення. Паралельно, з селекційною роботою в даний час запропоновані методи допосівного загартування рослин. Було помічено, що рослини, які пережили посуху стають більш стійкими до зневоднення. У зв’язку з цим Генкель запропонував підсушувати намочене насіння перед висіванням. З такого насіння виростають рослини більш стійкі до посухи. Певне, при підсушуванні білки-ферменти перебудовуються і стають менш чутливими до втрати води. Крім того, такі рослини мають більш виражену ксероморфну структуру, а, отже, більш стійкі до посухи.