Історія української літератури (новітня)

І. «Мала» проза В. Винниченка: теми, жанри, особливості стилю, засоби психологічного зображення (оповідання «Федько-халамидник», «Студент», «Кумедія з Костем», «Раб краси», «Краса і сила», «Віють вітри, віють буйні...». Романи В.Винниченка: новаторство проблематики, новий тип героя, концепція «чесності з собою» та її еволюція до концепції конкордизму та колектократії («Записки Кирпатого Мефістофеля», «Лепрозорій», «Слово за тобою, Сталіне!» та ін.). Роман-утопія – антиутопія – пантопія («Сонячна машина»). Драматургія В. Винниченка: модерністичні засади, тип жінки («Брехня», «Гріх», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»).

Літературна боротьба 20-х років: літературні організації, їх програми й художня діяльність; літературна дискусія, роль М.Хвильового в її розгорненні; вплив більшовицької ідеології на літературу. Драматургія 20-30-х років (М. Куліш («Народний Малахій», «Патетична соната», «Мина Мазайло»), І. Кочерга («Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий»), І. Микитенко («Соло на флейті»)). Кларнетизм П.Тичини: збірка поезій «Сонячні кларнети». Відтворення трагізму доби в поезіях П.Тичини 1917 – 1922 рр. (зб. «Замість сонетів і октав»). Символ і реалії в поемі «Золотий гомін» П.Тичини. «Похорон друга», «Я утверждаюсь» П. Тичини утвердження сили народу. Естетичні засади творчості неокласиків. Жанр сонета у творчості М.Зерова (вірші «Kosmos», «Діва», «Скорпіон», «Близнята», «Водник»), концепція Києва («Київ навесні ввечері», «Київ. Традиція», «Київ з лівого берега»). Поезія М.Драй-Хмари: мотиви, образи, особливості стилю, концепція поета («Поетові», «Лебеді», «По клітці кованій») світ природи і засоби його зображення («Я світ увесь сприймаю оком», «Під блакиттю весняною», «Я полюбив тебе на пяту», «Ласкавий серпень», «Я славлю злотокосу осінь», «Перед грозою»), тема історичної памяті («Поділ», «Чудо», «Чернігів», «На Хортиці», «Касянець»), концепція родини («Маленькій Оксані», «Лист до Оксани»). Модель міста у збірці «Простір» П. Филиповича: («Вмовляє ніч вогні біляві», «Це призначив тоскний невблаганий»). Мотив матеревбивства в новелістиці М. Хвильового «Я (романтика)», «Мати». Образ радянського буржуа: «Іван Іванович». Повість М. Хвильового «Санаторійна зона»: проблема «зайвих людей». Роман «Невеличка драма» В. Підмогильного: дилема почуття і розуму, типи персонажів. Проблема міста в романі В. Підмогильного «Місто»: взаємовідносини героя та міста. Екзистенційний дискурс в «малій» прозі В. Підмогильного: специфіка вираження трагічного («Гайдамака», «Добрий бог», «Військовий літун»). Повість «Третя революція»: специфіка конфлікту. Імпресіонізм новелістики Г. Косинки («На золотих богів», «За земельку», «На буряках»), мотив дисгармоній світу («Політика»).

ІІ. Література 30-50-ті роки ХХ ст.

Заблокованість літератури. Відтворення дійсності в аспекті трагічного в поезії Є. Плужника («Сідало сонце», «Впало-ставай до стінки», «Косивши дядько на узліссі жито», «Вже одспівали по дорогах гарби», «І ось лежу – родючий гній»). Поема «Галілей» Є. Плужника. Пейзажна лірика М. Рильського 20-х років: своєрідність вираження почуття («На білу гречку впали роси…», «Яблука доспілі…», «Вже червоніють помідори…»). Ідеал краси М.Рильського та його втілення у збірці «Троянди й виноград». Специфіка творення образу України в оді «Слово про рідну матір» М. Рильського. В. Сосюра про «двоїстість» власної душі («Два Володьки»). Вияв її у творчості поета 20-30-х років («Дніпрельстан», «Відповідь», «Нальотчиця», вступ до поеми «Мазепа»). Образ України у творчості В.Сосюри («Любіть Україну», поема «Мазепа. Інтимна лірика В.Сосюри (вірші «Так ніхто не кохав», «Тебе любив, як вітер небо», «Марія (Зеленіють жита і любов одцвіта…)», «Коли потяг удаль загуркоче»). Інтерпретація образу Каїна в однойменній поемі В. Сосюри. Неоромантична новелістика Ю. Яновського: новела «Поворот» (риси сюрреалізму). Роман «Чотири шаблі»: поетика назви твору, особливості композиції, образна система роману (образи побратимів, особливості їх зображення, образи-символи, їх концептуальність і функціональність). Одеський кінороман Ю.Яновського «Майстер корабля» (авторська філософія культури, реальна основа тексту роману). Роман «Жива вода» і його драматична історія. Новелістика О.Довженка: ідея волі до життя, характер її осмислення в новелах «Воля до життя», «На колючому дроті». Трагічний пафос новел «Незабутнє», «Мати», «Тризна» О. Довженка: своєрідність його вираження. Образ України в кіноповістях «Україна в огні», «Повість полум’яних літ» О.Довженка. Жанрово-стильові ознаки кіноповісті «Україна в огні». Тема роду в кіноповістях «Україна в огні» та «Зачарована Десна». Національні типи в кіноповісті «Україна в огні». Осмислення «великої правди про війну» в кіноповісті, реакція влади на її зміст.

ІІІ. Сатиричні й філософські поеми М. Бажана 20-х – поч. 30-х рр. («Будівлі», «Гофманова ніч», «Смерть Гамлета») Мотив надії, опозиції безнадія – надія, смерть – безсмертя, любов - ненависть в «Чотирьох оповіданнях про надію» М. Бажана. Цикл поезій «Нічні концерти» М.Бажана: образ митця, інтермедіальність. Образ матері в поезії А. Малишка. Образ Часу («Не будуй, мій віку, тюрем за гратами», «Реквієм», «Що твої літа»), образ Дороги («Знов лягли дороги», «А ти все та ж, як мати у надії»). Образ рідного краю в циклах поезій «Україно моя» та «Сонети обухівської дороги» зі збірок «Рута» («Я з тих країв, де в сині оболоні…», «Я з тих країв, де в полум’ї зорі…», «Я з тих країв, де вересневі ночі…», «Я з тих країв, де за Дніпром кургани…»,), «Під яворами» («Привіт тобі, обухівська дорого…», «Пам’ятаєш», «Тінь», «Світанок», «Ти приходиш до мене…», «У камені, в колії добрій…») А.Малишка. Образи обухівської дороги й дороги під яворами як символи рідної землі у названих циклах А. Малишка. Авторська інтерпретація теми щастя, почуття кохання, своєрідність художнього вираження: триптих О. Гончара про кохання («Модри Камень», «За мить щастя», «Плацдарм»). Еволюція теми війни у творчості Олеся Гончара («Прапороносці», «Людина і зброя», «Циклон», «Щоденник» як свідчення «двоїстості» письменника). Образ собору як втілення духовності народу, «Собор» і полеміка навколо нього. Своєрідність жанру роману «Тронка». Система образів-символів у романі «Тронка», їх концептуальність і функціональність. Образ Софії Київської в романі «Диво» П. Загребельного як уособлення самобутності й могутності держави (специфіка художнього розкриття змісту образу, опозиція візантійства й українського начала в будівництві собору). «Порожні душі» сучасників у зображенні П.Загребельного («Південний комфорт», «Гола душа», «Брухт»). Концепція катастрофізму в повісті «Покорчене озеро» П.Загребельного. Образ України в збірці «Любов і ненависть» Д. Павличка («У дитячому серці жила Україна», «Я син простого лісоруба», «Там, де Лючка круто в’ється…», «У тіні верб на оболоні», «Сковорода», «Марія Заньковецька», «Іван Франко», «Кривоніс», «Якби я втратив очі, Україно…», «О рідне слово, що без тебе я…», «Ти зрікся мови рідної…», «Любов моя»). Викриття тоталітаризму у віршах «Коли умер кривавий Торквемада», «Жест Нерона». Жанр сонета в Д. Павличка.

ІV. «Шістдесятництво» як літературне явище постсталінського періоду.

Своєрідність вираження концепції людини і світу в поезії В.Симоненка («Можна», «Люди ‑ прекрасні», «Світ який – мереживо казкове», «Перший», «Піч», «Дід умер», «Баба Онися», «Україні», «Скільки в тебе очей»), образ матері («Матері», «Скільки б не судилося страждати», «Лебеді материнства»). Світ у поетичній свідомості М.Вінграновського («Червоною задуманою лінією», «Сама собою річка ця тече», «Ластівка біля вікна», «Привіт тобі, ріко моєї долі», «Останній лист проплив у далині» («Український прелюд»), «Київ», «Що робить сонце уночі», «Ні! Цей народ із крові і землі»). Тюремні поезії І.Світличного і В.Стуса (цикли «Гратовані сонети» І.Світличного і «Палімпсести» («Гойдається вечора зламана віть», «Сто дзеркал спрямовано на мене», «Світання, мов яйця пташині», «І що кигиче в мертвій цій пустелі…») В.Стуса): мотиви самоти, трагізму боротьби за національну ідею, минулого і сучасного України, волі-неволі, смерті). Цикл поезій «За ґратами» М.Руденка: засоби вираження мотиву неволі. Поезія Ліни Костенко (джерела творчості; тема війни; пейзажна лірика; філософські мотиви; концепція поета; Час (мить і вічність); жанрове розмаїття; тема історичної пам’яті). Проблема історичної пам’яті в драматичній поемі «Дума про братів неазовських». Інтерпретація образу Марусі Чурай в однойменному віршованому романі Л. Костенко. Жанр віршованого роману в поезії Л. Костенко. Інтерпретація теми поразки в романі у віршах «Берестечко» Л. Костенко. Шлях І.Драча від поеми-феєрії «Ніж у сонці», «Балад буднів» до «Чорнобильської мадонни». Образ сонця, «космізм» у ліриці І.Драча («Балада про соняшник», «Не будьте самовбивцями», «Протуберанці серця», «Сонячний етюд»). Система образів-символів в поемі І. Драча «Смерть Шевченка», їх концептуальність та функціональність. Відчуття трагічного і засоби його вираження в поемі «Чорнобильська Мадонна». Концепція людини в новелах Гр. Тютюнника, специфіка її художнього розкриття («Дивак», «Оддавали Катрю», «Смерть кавалера», «Три зозулі з поклоном», «Три плачі над Степаном»). Герой і світ в умовах війни в художньому сприйнятті Гр. Тютюнника «Климко», «Вогник далеко в степу». Проза Валерія Шевчука. Жанри. Мотиви екзистенціалізму (абсурд світу, втеча від самотності в книзі «Стежка в траві»). Поєднання екзистенційного й барокового в повісті «Жінка-змія» В.Шевчука. Тема Чорнобиля в українській літературі 80-з років ХХ ст. (поема «Вибух», повість «Жінка у зоні» С.Йовенко, поеми «Чорнобильська Мадонна» І.Драча, «Сім» Б.Олійника, романи «Марія з полином у кінці століття» В.Яворівського, «Чорнобиль» В. Щербака). Феміністичні мотиви у «Казці про калинову сопілку» О.Забужко: феміністичний аспект зображення Ганни-панни як «нової героїні» (шляхи особистісної самореалізації в чужому світі; уособлення жіночої влади, структурованого «світу українського еросу» (Т. Гундорова), філософії тілесності («діалектики чоловічого і жіночого»); вибір шляху бунту; материнсько-дочківський архетип).

Перелік рекомендованої літератури

1. Агеєва В. Українська імпресіоністична проза. – К., 1994.

2. Антологія української поезії: В 6 т. – К.: Дніпро, 1984. – 454 с.

3. Астаф’єв О. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. – К.: Смолоскип, 1998. – 314 с.

4. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики: спроба літературно-наукової методології. – Т.1. – Прага, 1925.

5. Білецький О. Українська проза першої половини Х1Х ст. (Від видання Г.Квітки до прози “Основи”) // Від давнини до сучасності: У 2-х т. – К., 1960. – Т.1.

6. Бовсунівська Т. Феномен українського романтизму. – К., 1997.

7. Возняк М.С. Історія української літератури: у двох книгах: Навч. вид. – Львів: Світ, 1994. – Кн. 1- 2.

8. Волинський П.К. Український романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах // Волинський П. З творчого доробку. – К., 1973.

9. Галич О.А., Назарець В.М., Васильєв Є.М. Загальне літературознавство: Навчальний посібник для вузів. – Рівне, 1997.

10. Гнатюк М. Літературознавчі концепції в Україні другої половини ХІХ – поч. ХХ ст. – Львів, 2000. – 207 с.

11. Гончар О.І. Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри та стилі. – К., 1989.

12. Грабочич Г. У пошуках великої літератури. – К., 1993.

13. Гречанюк С. На тлі ХХ століття. – К., 1990.

14. Грицай М. Українська драматургія ХУІІ – ХУІІІ ст. – К., 1974. – с. 157 – 187.

15. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. – К.: ВШ, 1983. – 360с.

16. Грицай М.С., Микитась К.Л., Шолом Ф.Я. Давня українська література. – К.: Рад. шк., 1978. – 415 с.

17. Гроно нездоланих співців: Літературні портрети українських письменників ХХ століття, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм. – К.: Рад. письменник, 1997. – С. 34-50.

18. Грушевський М. Історія української літератури. – К., 1993. – Т.1. – С. 53 – 59.

19. Давидюк В.Ф. Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі). – Луцьк. – ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. – 436с.

20. Давня українська література: Хрестоматія / Упоряд. М.М.Сулима. – К.: Рад. шк., 1991. – 576 с.

21. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози Х1Х – початку ХХ ст. – К., 1981.

22. Діалектика художнього пошуку. – К., 1985.

23. Дорошкевич О.К. Реалізм і народність української літератури Х1Х ст. – К., 1986.

24. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2-х т. – К., 1970.

25. Єфремов С. Історія українського письменства. – К.: “Femina”, 1995.

26. Жулинський М. Із забуття – у безсмерття: Сторінки призабутої спадщини. – К., 1990.

27. Забужко О.С. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1992.

28. Зеров М. Українське письменство Х1Х ст. // Зеров М. Твори: У 2-х т. – К., 1990. – Т.2.

29. Івашків В.М. Українська романтична драма 30-80-х років Х1Х ст. – К., 1990.

30. Іларіон Митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. – Вінніпег, 1981. – 424 с.

31. Ільєнко І. У жорнах репресій. – К., 1995.

32. Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. – К., 1993, 1994.

33. Історія української літератури (перша половина Х1Х століття) / За ред. І.П.Скрипника. – К., 1980.

34. Історія української літератури Х1Х століття: У 3-х кн. / За ред. М.Яценка. – К., 1995- 1997.

35. Історія української літератури ХІХ ст.: У 3-х кн. – К., 1996. – Кн.2; 1997. – Кн. 3.

36. Історія української літератури ХХ ст. Книга друга. Частина друга (1960 – 1990-ті роки). – К., 1995.

37. Історія української літератури ХХ ст. Книга друга. Частина перша (1940-ві – 1950-ті роки). За редакцією чл.-кор. НАН України В.Г.Дончика. – К., 1994.

38. Історія української літератури: перші десятиріччя Х1Х століття / За ред. П.П.Хропка. – К., 1992.

39. Історія української літератури: У 2 т. – К.: Наук. думка, 1987. – Т. 1. – 630 с.