Цивілізаційна криза та криза ліберальної доктрини регулювання економіки (ринкового фундаменталізму)

ДЖОЗЕФ СТИГЛИЦ

ЛАУРЕАТ НОБЕЛЕВСКОЙ ПРЕМИИ

«Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после глобального кризиса»

Год

Сучасний розвиток суспільства характеризується:

- началом другої хвилі фінансово-економічної кризи;

- розбалансованістю національних та глобальної економік;

- збільшенням системного розриву між країнами;

- модифікацією механізмів циклічного розвитку;

- фінансизацією - перетворення фінансового капіталу в локомотив розвитку й відповідно в сферу зародження циклічних коливань;

- віртуалізацією – відрив пропозиції грошей, цін та валютних курсів від реальної основи. В 2008 році обсяги світових валютних операцій перевищували обсяги світової торгівлі в 77 разів, обсяг ринку фінансових деративів перевищив обсяги світового ВВП в 14 разів;

- посиленням значення неекономічних чинників у розвитку циклічної динаміки (політичних циклів, вплив асиметрії інформації, ментальності економічних субєктів, маніпулювання свідомістю);

- посиленням передавальних механізмів (зараження, синергії) локальних криз;

- зростанням ролі політико-культурного чинника у визначенні портрету світового порядку (Афганістан, Ірак, Югославія, Північна Африка, Палестина, Сирія…)

- впровадженням інноваційної економіки (впровадження п’ятого та шостого технологічного укладів);

- розбалансуванням (розщепленням) економічних потенціалів менш розвинених країн;

- посиленням координації глобальної антикризової політики.

Цивілізаційна криза та криза ліберальної доктрини регулювання економіки (ринкового фундаменталізму)

- фіаско мейнстриму (ринкового фундаменталізму) в регулюванні економіки

- провалами держави

- застосування міждисциплінарного (екуменічного) підходу

- криза глобалізації та її суперечливий вплив на національну

- економіку:

Висновок: сучасний світовий розвиток знаходиться в стані системної трансформації, що супроводжується періодом біфуркації, радикальних змін в технології, системі цінностей, етиці та культурі управління.

На зміну вузькоспеціалізованих лінійних економічних досліджень, активізувався попит на системні, а точніше, на міждисциплінарні дослідження, на використання екуменічного підходу до визначення діагнозу суспільства.

- системна трансформація суспільства затребувала інституційні, кейнсіанські та неокейнсіанські теорії;

- виявила неспроможність ринкового саморегулювання (провали ринку: обмеженість конкуренції, зовнішні ефекти, неповнота інформації, трагедія спільнот)

- неспроможність державного регулювання (провали держави: обмеженість інформації, недосконалість політичного процесу, бюрократизація державного управління, «ефект кобри»)

- нове державне управління (НДУ) в основі якого покладено концепцію клієнтської держави, а також принцип взаємного урівноваження (держава і ринок є двома лезами ножниць)

-

Світова криза виявила розбалансування економіки між:

- реальним та фінансовим сектором;

- продуктивним нагромадженням капіталу та споживанням (дивись К.Маркс)

- соціальним бідністю та багатством в середині країн та між країнами

Зовнішні та загально цивілізаційні чинники сучасного суспільного розвитку:

- настала друга хвиля світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 років;

- загострилась проблема ресурсного забезпечення світової економіки (за експертними розрахунками світових запасів енергетичних ресурсів вистачить ще на 12-17 років)

- перехід до інноваційного вектору, що передбачає необхідність структурних змін;

- як реакція на переосмислення сучасних процесів та пошуку рецептів виходу з кризи появилась низка нових напрямів наукових досліджень: переходу до міждисциплінарних досліджень, розробка марксистської доктрини, соціальної відповідальності корпоративного капіталу, теорії ірраціональної поведінки, економічної соціодинаміки, нового державного управління економікою тощо.