Висновки

Дослідження генези концепції природного права в ретроспективі світової та української філософії доводить, що концепція за своєю гуманістичною сутністю відображає глибинний духовний рух людства до усвідомлення самоцінності людини. Природне право за своєю сутністю відмінне від позитивного. По відношенню до останнього воно перебуває дещо зовні, складаючи джерелознавчу основу законодавства правової держави, але не замінюючи її повністю. Концепція природного права є, скоріше, моральним кодексом особистості й регулює стосунки громадянського суспільства та з моральної точки зору впливає на збереження правопорядку в суспільстві. Застосування принципів концепції природного права дозволяє відійти від розгляду права в його позитивно-нормативному розумінні та зосередитись на історико-філософському баченні категорій свободи, справедливості та рівності.

Головні принципи історико-філософської концепції природного права, такі як право людини на життя, свободу, правову рівність, справедливість, обов’язково присутні в суспільствах різного типу. Зокрема, у ліберальному, соціальному, технократичному, солідаристському суспільствах вони є фундуючими основами колективного життя людей. Нормальний баланс між ними та державно-силовими методами регулювання життя забезпечують соціальну стабільність та правопорядок у цих суспільствах.

Реалізація історико-філософської концепції природного права має стати основою для побудови української правової держави та громадянського суспільства, здатного забезпечити й реалізувати свободу людини. Вона може служити культурно-правовою парадигмою державотворення і духовного відродження нації через визначення смислових орієнтирів буття людей. Одвічні цінності концепції – право людини на життя, свободу, власність, право на повагу до себе та гідний спосіб життя – є чинниками формування морального кодексу особистості, її правової свідомості. Вони ж сприяють вирішенню проблем політичного, економічного та духовного життя суспільства, як і вирішенню проблеми соціальної стратифікації суспільства.

Розкриття й усвідомлення сутності ідеї розвиненого, потужного й незалежного громадянського суспільства, правової держави, в якій діє принцип верховенства права, позитивно впливає на процеси державотворення, суспільного будівництва, на життя людини та її залучення на рівноправній основі до системи соціально-політичних і культурних відносин в суспільстві.

Врахування особливостей перехідного періоду українського суспільства разом зі специфікою його національного розвитку дозволить успішно вирішувати проблеми становлення громадянського суспільства та правової держави. В системі всезагальних зв’язків та у єдності з моральними нормами вирішувати питання прав і свобод людини. При цьому, критерієм оцінки свободи може бути лише свобода усього суспільства, усіх соціальних груп та меншин, дійсне забезпечення прав кожного.