2015-07-21
988
Початок земельно-кадастрових робіт на території Російської імперії, до складу якої входила частина України, відноситься до епохи царювання Івана Грозного. Ці роботи почали проводитися з метою оподаткування.
Одним з перших науковців дев’ятнадцятого століття, що розробили методику оцінювання землі, став російський вчений грунтознавець Васи́ль Васи́льович Докуча́єв (1 березня 1846 — 8 листопада 1903). Він заснував вчення про грунт, як особливе природне тіло, відкрив основні закономірності генези й географічного розташування грунтів. Виріс Василь Васильовия в сім’ї священника.
Талановиті праці науковця Докучаєва й сьогодні є базовими для аграріїв та землевпорядників. Саме на його честь назване містечко в Донецькій області та село на Кіровоградщині. Саме він запропонував класифікацію грунтів та їх оцінку за природними властивостями.
Розроблені ним два методи - природно-історичний і статистико-економічний поклали початок сучасній школі бонітування грунтів.
За першим методом – грунти поділяються на 8 класів і для їх оцінки застосовується 100-бальна шкала. Попередньо, для оцінки грунту і визначення його належності до певного класу, Докучаєв проводив лабораторні аналізи грунтів.
Другий метод полягав у визначенні чистого доходу від використання землі. При порівнянні бонітування з економічною оцінкою визначав дохідність землі.
Перша половина ХІХ сторіччя в економічному житті України позначилася значними змінами як у розвитку сільського господарства, так і в розвитку промисловості. Перш за все це були прояви достатньо гострої кризи феодального господарства як у західних регіонах, що входили до Австро-Угорської імперії, так і в східних, які були складовою Російської імперії. Австрійський уряд у 1817 році приймає рішення про тимчасове використання йосифіканського земельного кадастру, який був впроваджений у 1788 році. Цей кадастр дістає назву провізорного францисканського кадастру.
У 1828 році в Галиччині було введено новий земельний кадастр під назвою «дефінітіум». Він проіснував до 1939 року. За ним оцінка земель проводилася за чистим доходом (за 15 років). Було виділено 5 класів земель, серед яких рілля відносилася до 3, 4, 5 класів.
У 1935 році у Польщі створюється польський кадастр, заснований на австро-угорській методиці. Тут виділяють вже 6 видів земельних угідь, серед ознак віднесення до класів враховується механічний склад грунту, кліматичні умови, водний режим, середня урожайність провідної культури. Всі ці параметри оцінювалися пунктами (балами) через це цей метод здобув назву «пунктового».
