Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші)

1028,3 1,7       Води (території, що покриті поверхневими водами) 2423,5 4,0       Разом (територія України) 60354,8 100,0

За п’ять років, починаючи з 1 січня 2006 року, структура земельного фонду змінилася по основних видах угідь, зокрема, площа сільськогосподарських земель зменшилася на 150,8 тис. гектарів; позитивну динаміку мають ліси та лісовкриті території, площа яких протягом зазначеного періоду збільшилася на 97,4 тис. га; забудованих земель стало на 45,0 тис. га більше; відкритих заболочених – на 13,9 тис. га; площа територій, вкритих поверхневими водами, збільшилася на 6,6 тис. гектарів.

Протягом 2010 року площа сільгоспземель зменшилася на 21,9 тис. га, причому, площа ріллі стала меншою лише на 1,9 тис. га, а от площі перелогів і пасовищ зазнали більш значних змін і зменшилися відповідно на 10,6 тис. і 7,8 тис. гектарів. Забудованих земель навпаки стало більше на 13,4 тис. га, левова частка з них знаходиться під житловою забудовою, за рік площа таких земель збільшилася на 8,1 тис. га. Лісів та лісовкритих площ стало більше на 9,2 тис. гектарів.

На діаграмах можна побачити динаміку змін структури земельного фонду України по основних видах угідь та економічної діяльності станом на 1 січня 2011 року порівняно з даними на 1 січня 2006 року (діаграма 1) і з даними на 1 січня 2010 року (діаграма 2).

Діаграма 1

	-	Сільськогосподарські землі;
	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
	-	Забудовані землі;
	-	Відкриті заболочені землі;
	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

Діаграма 2

	-	Сільськогосподарські землі;
	-	Ліси та інші лісовкриті площі;
	-	Забудовані землі;
	-	Відкриті заболочені землі;
	-	Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом;
	-	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (кам'янисті місця, піски, яри інші);
	-	Води (території, що покриті поверхневими водами).

Територія України, як об'єкт державного земельного кадастру, поділяється на окремі кадастрові одиниці, що забезпечує досить ефективне ведення земельно-кадастрової діяльності в цілому та виконання окремих кадастрових робіт.

Система поділу території на земельно-кадастрові облікові одиниці відповідає існуючій системі адміністративно-територіального устрою. Основними кадастровими одиницями цієї системи є —

· об'єкт нерухомого майна,

· земельна ділянка,

· кадастровий квар­тал,

· кадастрова зона,

· адміністративно-територіальна одини­ця (кадастровий регіон).

Кадастровий регіон (об'єкт адміністративно-територіального устрою); використовується тільки один раз для визначення зовнішніх меж земель населеного пункту чи земель сільської (селищної) ради, після чого означена територія поділяється на кадастрові зони, кадастрові квартали і так далі.

У земельно-кадастрових пра­вовідносинах земельна ділянка розглядається як частина зем­ної поверхні, яка має фіксовані геометричні та юридичні ме­жі і є базовою одиницею кадастрового реєстру земель.:

Земельна ділянка з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними правами щодо неї та унікальним кадастровим номером є основною одиницею даної системи поділу території на кадастрові одиниці.

Таким чином, земельний кадастр базується на первинному обліку земельних ділянок із зазначенням їх кадастрових номерів, а вся інша інформація в т. ч. і статистична звітність, є похідною від кадастрової інформації первинного обліку.

Землекористування - це територія земель, яка нада­на в користування сільськогосподарським, лісо­господар­сь­ким, водогосподарським та іншим несільсько­господар­ським підприємствам або іншій юридичній або фізичній особі (громадянину) для неконкретних цілей і яка має певну площу, фіксоване місце розташування і точні границі (межі).

Землеволодіння - це земельні ділянки, які надані фізичним або юридичним особам на визначених право­вих основах приватної власності, що обумовлюють від­по­відальність, права і обов'язки для наступних цілей: ве­ден­ня особистих селянських господарств, фермерських господарств, житлового, дачного, гаражного будів­ницт­ва, садівництва, ведення підприємницької діяль­но­сті, ведення товарного сільськогосподарського вироб­ництва.

Землекористування та землеволодіння розрізняють:

1) за формою:

а) індивідуальне;

б) громадське.

Індивідуальне базується всіх формах власності на землю (приватна, комунальна, державна). Землі переда­ються громадянам в приватну власність або в оренду із земель будь-якої форми власності.

Громадське землеволодіння і землекористування при­зна­чене для ведення сільського, лісового, водного господар­ства, здійснення підприємницької діяльності, про­мис­ло­вого виробництва, транспортного обслуго­ву­ван­ня тощо.

На приватній формі власності - підприємства (як сільсько­господар­ські, так і несільськогосподарські), які сфор­му­вались на засадах приватної власності, але мають колективну форму господарювання.

На комунальній формі - комунальні підприємства різ­ної відомчої приналежності, які обслуговують інтереси меш­канців територіальної громади.

На державній формі - державні сільськогосподар­сь­кі, лісо-, водогосподарські підприємст­ва, науково-дослідні, навчальні та інші державні установи і організації, підприємства промисловості, транспорту, зв'язку, оборо­ни та інші несільськогосподарські державні установи і організації.

2) за цільовим призначенням (відповідають категоріям земель за цільовим призначенням):

а) сільськогосподарські;

б) лісогосподарські;

в) водогосподарські;

г) промисловості;

д) транспорту;

є) зв'язку;

є) енергетики;

ж) оборони;

з) природоохоронного призначення;

и) рекреаційного призначення;