Зміст курсу

Питання програми

1. Побудова креслень деталей одягу - один з основних етапів конструювання одягу. Загальні принципи побудови розгорнень геометричних і топографічних поверхонь одягу на площині.

2. Класифікація методів побудови розгорнень.

3. Наближені методи конструювання.

Зміст курсу

Одяг у цілому і її окремі частини (деталі) утворять у готовому виді об'ємну, просторову поверхню. Викроюють деталі одягу із плоских матеріалів, наприклад, із тканини, трикотажу, нетканих матеріалів. Тому однієї з основних завдань конструювання одягу є одержання із плоского матеріалу оболонок тіл просторової форми й рішення зворотного завдання, тобто згинання (випрямлення) частин поверхні, одягу на площину, - побудова розгорнень деталей одягу. Розгорнення поверхні - це геометрична фігура, отримане на площині.

Для того щоб розгорнути будь-яку об'ємну поверхню на площині, необхідно знати форму поверхні й вихідні умови розгортання. До умов розгортання ставляться: а) визначення вихідних ліній розгортання на кожній деталі; б) принципова схема членування; в) тип членування.

Для одержання розгорнень деталей одягу РДО розроблені, вивчені й прийняті в практиці конструювання швейних і трикотажних виробів різні методи конструювання. Залежно від характеру вихідної інформації всі відомі методи конструювання одягу можна розділити на два класи (таблиця 2):

- методи, що базуються на дискретних вимірах фігур типової статури, припусках, даних про типове членування деталей і спосіб їхнього формоутворення {методи 1-го класу розрахункова - аналітичний),

- так називані інженерні методи з вільним алгоритмом, що допускає вибір з безлічі варіантів рішень оптимального. Методи засновані на прямих вимірах оболонки розгортає поверхні, що, зразка-еталона одягу {методи 2-го класу).

Таблиця 2 - Методи конструювання розгорнень деталей одягу РДО

	Наближені методи
1.1	Муляжний
1.2	Метод приміряння
1.3	Розрахунково-аналітичні методи
	Інженерні методи
2.1	Тріангуляції (А-ков)
2.2	Січних площин
2.2. а	графічний
2.2. 6	аналітичний
2.3.	Геодезичних ліній
2.4.	Метод ЛР (побудова розгорнень оболонок з використанням допоміжних ліній розгортання)
2.5.	Твердих оболонок
2.6.	Комп'ютерне проектування (тривимірне)
2.7.	Методи розрахунку оболонок у чебишевских мережах
2.7. 1	Графічний
2.7. 2	З застосуванням допоміжної сітки-канви
2.7. 3	Метод плоских відображень (укладань)
2.7. 4	Аналітичний
2.7. 5	Комбінований (аналітичним розрахунком координат окремих контрольних крапок і допоміжної сітки-канви)
2.7. 6	Проектування цільнотканих конструкцій

Деякі з методів не можна віднести ні до методів 1-го класу, ні до методів 2-го класу. Вони дозволяють лише приблизно знаходити положення основних конструктивних крапок деталей одягу, тому їх разом з методами 1-го класу умовно називають наближеними.

Високій точності й технологічності конструювання розгорнень деталей одягу, що відповідають сучасним вимогам, жодним наближеним способом досягти неможливо. Тому вже давно були початі пошуки більше доконаних інженерних методів конструювання розгорнень деталей одягу по заданій її поверхні (методів 2-го класу).

Найстаршим методом конструювання одягу, успішно використовуваним протягом багатьох століть, є муляжний метод (муляж від франц. moulage - зліпок, що точно передає форму предметів). Метод муляжировання швейних виробів зустрічається також під назвами методу наколки або макетування.

Методыконструирования можно разделить на:

- приближенные (муляжный, расчетно-графический и геометрический методы),

- инженерные (Методы триангуляции, секущих плоскостей, конструктивных полос и поясов и геодезических линий).

ПРИБЛИЖЕННЫЕ МЕТОДЫ:

Муляжный метод появился много веков назад и до сих пор не утратил своей актуальности. Создание модели одежды и получение разверток ее деталей в соответствии с художественным замыслом осуществляется путем макетирования (муляжирования) изделия на фигуре человека или на манекене. Экспериментальный путь проектирования изделия в «мягкой скульптуре» позволяет достаточно полно учитывать антропоморфные особенности фигуры человека и естественную способность ткани к формообразованию. Однако это достаточно «затратный» метод, поскольку приходится работать с целым куском ткани, постепенно отрезая все лишнее, и для примерок потребуется не один день.