Одяг птахів

На нашій планеті живе більш, ніж 1,5 мільйона видів тварин, та серед них лише птахи мають пір’я. Тому їх називають пернатими. Пір’я складається з рогової речовини. Щоб упевнитися в цьому, спаліть спершу пір’їну, а потім шматочок ратиці чи рога. Пахтітиме однаково.

Розрізняють два основних типи пер: контурні і пухові. Контурне перо має порожнистий стрижень, обабіч якого розташовано пір’яні промені. Кожен такий промінь з’єднано з сусіднім за допомогою мініатюрних гачків. Така пір’їна утворює суцільну пружну пластинку. Вона міцна й пластична. Саме така потрібна для польоту.

Пухове перо не менш потрібне птахові, ніж контурне: шкіра у птахів суха, тонка, на ній немає сальних і потових залоз, і пухові пера створюють ту малу теплопровідність, яка рятує птахів від холоду (З журналу).

№ 6. Знайдіть у наведеному тексті основні риси публіцистичного стилю (правильність, точність, доступність, змістовність мовлення. поєднання логічності з образністю, використання спеціальної лексики, використання риторичних питань, вигуків, повторів тощо).

КОМПЛІМЕНТ ЯК СКЛАДНИК УСПІХУ

Одним із найпростіших і водночас найскладніших чин­ників, що серйозно впливають на успіх, є... комплімент. Компліменти допомагають навести контакт, добрі стосун­ки з людьми, отже, вони важливі. А ще — приємні! Зрозу­міло, якщо це комплімент, зроблений уміло, доречно і най­важливіше — щиро.

У розвинутих країнах, де бізнес не означає човникові поїздки до Туреччини та створення шахрайських акціонерних товариств, ділове спілкування є філософською дисципліною зі значною домішкою психології. Історія знає приклади створення величезних корпорацій на основі оп­тимізму й уміння спілкуватися з людьми засновників цих корпорацій. Найцинічніший «грошовий мішок» подивиться на вас як на загубленого в дитинстві брата, якщо ви зумієте просто, по-людському привернути його до себе. Як це зробити? Найпростіший спосіб — вміло наголосити на якійсь перевазі свого співрозмовника. Тут і надалі ми заявляємо: вміння зробити комплімент (а не грубо підлеститися), що торкнеться прихованих струн душі адресата, — половина успіху.

Ось кілька простих правил.

По-перше, комплімент має бути гранично конкретним. Потрібно цілком чітко уявляти, що саме вам сподобалося в цій людині: розріз очей, поєднання кольору волосся з но­вим костюмом, удало накладена косметика чи характер. Інакше ваш «психологічний фокус» буде шитий білими нитками і перетвориться на ті ж таки небажані лестощі. Щоб попрактикуватися, спробуйте використати словосполучення «тому що». Воно допоможе вам конкретизувати ваші думки і, головне, глибше зосередитися на співрозмовникові. Наприклад: «Лізо, ви розумна жінка, тому що завжди вмієте розподілити свій робочий час так ефективно».

Зауважте, комплімент перестав бути безпідставним, а Ліза зашарілася, тоді як просто констатація її розуму не справила б і наполовину такого враження. Роблячи такий щирий комплімент, ви не тільки допомагаєте людині відчути вашу повагу, а й (сюрприз!) самі розумієте, чому її поважаєте, і це дасть вам змогу відчувати щирість сказаного. А це дуже важливо. Нещирість завжди помітна й неприємна.

По-друге, уникайте зосереджувати увагу тільки на очевидному, звертайте увагу на приховані риси. «Ви так чудово виступили! Дивовижно, як ви змогли в п'ятихвилинній доповіді так вичерпно розкрити цю тему! Наш відділ б'єть­ся над нею третій тиждень».

Пригадайте, чи був у вашому житті випадок, коли ви відчувалися особливо потішеним? Напевно, це було тоді, коли хтось примудрявся помітити у вас якийсь прихований талант.

Ну, і, нарешті, попрактикуйте з тиждень, роблячи компліменти всім поспіль: секретарці, офіціантові, двірнику, нетямущому колезі, клієнтам, кому завгодно. Після тижневого досвіду можна спробувати зробити його й начальнику. І, продовжуючи сіяти компліменти, ви на собі відчуєте дію відомого принципу: «Добро повертається сторицею» (Із газети).

№ 7. Доведіть, що наведений уривок належить до офіційно-ділового стилю (його основні риси – офіційність, точність, документальність, стислість, стандартизованість вислову, використання нейтральних мовних засобів, стандартної канцелярської лексики тощо).

Закон України про освіту Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1.Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти. Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

2.Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах

Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та закону України.

№ 8. Порівняйте наведені тексти. Визначтеи тему, стиль та підстиль кожного з них. Схарактеризуйте особливості добору та використання мовних засобів у кожному з текстів. Визначте, яким завданням підпорядковується добір мовних засобів у цих текстах

I. Дуб звичайний – однодомна рослина родини букових. Дерево 20-25- м заввишки, з широкою неправильною кроною. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Кора на стовбурі і багаторічних гілках темно-сіра. Листки чергові коротко черешкові, видовженооберненояйцеподібні, перистолопатеві, біля основи – з вушками. Квітки – одностатеві, тичинкові, в пониклих сережках і складаються з 6-8-роздільної зеленуватої оцвітини, по 1-3 в пазухах верхніх листків, ніжки суцвіття біля плодів довші за черешок листка. Плід – горіх (жолудь). Цвіте протягом квітня-травня; плодоносить у вересні-жовтні.

Утворює чисті насадження або росте в суміші з іншими породами майже по всій території України (у степу – переважно по долинах річок) (Із енциклопедичного довідника).

II. У багатьох чудових українських народних піснях оспівано зеленого патріарха лісів. У багатьох віршах постає він як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття!

Дуб справді живе надзвичайно довго. В селі Верхня Хортиця, яке нині перетворилося на передмістя Запоріжжя, височить старезний дуб-велетень, вік якого – понад вісімсот років. Ще за часів Київської Русі з брунатного жолудя проклюнувся паросток, і, набираючи сили, згодом перетворився на могутнє розлоге дерево. Під ним проходили слов’янські племена, мешканці південних степів, у його затінку відпочивали, ховалися від дощу та від пекучого сонця. Нині над дубом-велетнем мчать реактивні лайнери, пролітають штучні супутники Землі, а він, як і колись, живе, зеленіє, задумливо шумить серед безкраїх рідних обширів.

Колись, багато віків тому, твердять учені, усе південне Придніпров’я вкривали дубові гаї. З часом діброви відступили перед натиском безкрайнього степу, серед якого і лишився, наче на згадку, цей один-єдиний дуб-довгожитель (С.Івченко).

III. Дуби ростуть поволі, неквапливо;

Хто садить дуба, - той його, можливо,

І не побачить вищим, аніж сам,

Це – дар майбутнім, скажемо, літам,

Привіт іще не знаним поколінням,

Весна, в тумані схована осіннім.

(М.Рильський)

№ 9. Доберіть до поданих розмовно-просторічних, суржикових слів нейтральні та, де можливо, книжні відповідники.

Дебелий, всякий, протиречивий, деколи, немаловаж­ний, співпадати, нерадивий, міроприємство, відмічати, оторопіти, фальшивка, завидний, семидесяти, гепнутися, хлопчина, секретарка, головиха, харашо, канєшно, двор­няга, багаточисленний, грузовик, нагрузка, співставляти, останній (час), морковний, всезагальний, поставщик, холостяк.

№ 10. Поясніть помилки у вживанні виділених слів, виправте їх. Виправлені варіанти запишіть.

1. У брудних м'ятих шатах він ішов вулицею міста. 2. До мене сьогодні мають прибути гості зі Львова. 3. Ми відзначили, що відра стояли неповні. 4. Пісня звучала гарно, але не підходила до амплуа співака. 5. Здалеку бу­ло видно, що в полі трудилися люди. 6. Наша подорож пройшла на високому рівні. 7. В Індії водиться рослина калір-канда, з'ївши один-два листочки якої, людина по­чуває ситість протягом тижня, попри те, що в них нема жодних поживних речовин. 8. Щороку в цьому краю го­лубих озер відпочиває багато трудящих. 9. Вік гірської місцевості довкруж Байкалу становить приблизно 2 млрд років. 10. Велосипед брата перейшов у моє розпорядження. 11. Щоб не повторився сердечний приступ, він прийняв лікарство, яке приписав лікар. 12. Наша група розпочала роботу в напрямі підготовки до «Дебюту першокурсників». 13. Значить, це, я дозволю собі потратити, так би мовити, дві хвилини на моє пові­домлення про роботу нашої фірми. 14. На відпочинок ми потратили значну кількість часу. 15. Твоя основна функ­ція — прибирати в квартирі. 16. Сергійко і Петрик були запеклими друзями, з ними часто траплялися різні страшно веселі пригоди.

№ 11. Визначте функціональний стиль та його підстиль за переліком властивих їм ознак

I. Основна лексика – загальновживані слова, позбавлені емоційно-стилістичного забарвлення, стилістично-нейтральні, які вживаються лише в конкретно-логічному значенні. Вживання специфічної термінології, яка в інших стилях майже ніколи не використовується. можливі кліше і штампи мовлення. Вживання складних слів, утворених у різний спосіб, складноскорочених слів, абревіатур. Використання віддієслівних іменників, які нерідко є термінами. На позначення професій вживаються тільки іменники чоловічого роду. Займенники майже завжди замінюються іменниками. Переважають інфінітивні, неособові дієслівні форми. Поширені пасивні конструкції, похідні відіменні прийменники типу «у зв’язку», «внаслідок», «з метою», «у справі». Порядок слів, як правило, прямий. Речення найчастіше прості, але ускладнені. Підрядні речення можуть замінюватися прикметниковими і дієприслівниковвими зворотами. Часто використовується рубрикація. Досить часто присудок у реченнях – розщеплений.

II. Основна лексика – загальновживані слова. Використовуються також терміни різних галузей, іншомовні слова, емоційно-оцінна лексика, перифрази, багатозначні слова. Терміни можуть вживатися у переносному значенні. Активно використовуються різні типи питальних, окличних, спонукальних речень. Порядок слів у реченнях часто зворотній (інверсований). Більшість речень – ускладненого типу, часто при їх побудові використовуються повторювальні сполучники. Часто форма мовлення – діалогічна.

III. Інтонації мовлення – різноманітні, часто звуки розтягуються, слова розриваються на склади. Тон може різко підвищуватися або знижуватися. Активно використовуються емоційно забарвлені слова, фразеологізми, просторіччя, діалектизми, емоційно-оцінно забарвлені слова. Складні іменники зазвичай мають дієслівний компонент, типовим є вживання складноскорочених слів. У речення часто вводяться вигуки. Речення переважно прості, неускладнені, часто – перервані, незавершені.

IV. Загальний виклад – послідовний, чіткий, аргументований; наявність термінів, оперування абстрактними словами. Разом із тим, порядок слів у реченнях досить довільний, наявна велика кількість означень, у тому числі образних, емоційно забарвлених.

V.Лексика: У тексті багато термінів, серед них – складні терміни-словосполучення; у тексті багато абстрактної лексики, напр., зникнення, зріст, радіоактивний, активація, схожість; багато іменників; віддієслівних іменників – ріст, розподіл,...; прикметники – переважно відносні, їх невелика кількість; неузгоджені означення (клітини зародку, вміст білка).

Синтаксис:складнопідрядні речення – передусім підрядне означальне та причинне (що пов’язане з їх...), з’ясувальне (можна вважати, що в цей час...), безособове (можна вважати); присудки – складні, дієслова використовуються часто у пасивному стані. Речення часто складні. Означення неузгоджені, обставини – прислівники міри та ступеня, вставні слова –часто виражають наукові припущення (очевидно, можна вважати).