Метод спостереження

Метод спостереження – основний і найбільш розповсюджений метод психолого-педагогічного дослідження. За допомогою спостереження явища вивчаються в тих умовах, у яких вони виникають і виявляються без втручання дослідника.

Предметом спостереження може бути поведінка засудженого, його дії і вчинки в різних життєвих ситуаціях, у процесі праці, при виконанні їм доручення, в процесі спілкування тощо.

Отже, під методом спостереження розуміється спеціально організоване сприйняття вчинків і діяльності засудженого в умовах природної обстановки в житті, побуті, праці, при проведенні різних виховних заходів.

Ефективність спостереження багато в чому залежить від продуманості мети та завдань спостереження.

Так, наприклад, спостерігаючи за роботою засудженого можна з'ясувати не тільки відношення його до праці, сировини, матеріалів і інструментів, але і знайти такі риси характеру, як ініціативність, витримка, наполегливість, зосередженість, або навпаки протилежні.

Отже, співробітник повинен мати план спостереження і намітити, які якості особистості й особливості психіки та поведінки варто вивчити. Природно, що виконання такого плану в повному обсязі не під силу одній людині. З цією метою необхідно об'єднати сили всіх співробітників, які мають відношення до засудженого.

При спостереженні за засудженим варто звертати особливу увагу на факти, що найбільш ясно характеризують його особистість, і відрізняти випадкові дії і висловлення від основних, що об'єктивно характеризують засудженого.

Не можна бути тільки реєстратором фактів, необхідно розкривати і пояснювати їхнє походження.

Особливо важливо знати результати визначених виховних мір, з'ясовувати, як впливають вони на поведінку засудженого.

Співробітник повинен цікавитися, наприклад, як засуджений реагує на обговорення його поведінки в колективі.

Спостереження повинно відповідати наступним вимогам:

Цілеспрямованість.

Дослідник повинен чітко представляти і розуміти, що і для чого він буде вивчати, і проводити спостереження за визначеним планом (програмою). У противному випадку губиться основна лінія, упускається головне й істотне, вивчення перетворюється в збір випадкових, розрізнених фактів.

Систематичність.

Тільки, постійне, тривале, а не випадкове спостереження дає можливість установити тісні зв'язки між фактами, що спостерігаються, і явищами.

Репрезентативність.

Кількість спостережень, і число осіб, що спостерігаються, повинні бути достатніми для одержання правдоподібних результатів і дозволяти застосовувати методи математичної обробки даних.

Досліджуване явище варто спостерігати при різних, закономірно змінних умовах. Результати спостереження підлягають точній реєстрації шляхом ведення протоколу спостереження, магнітофонного запису, фото,- кінозйомки.

Спостереження може бути:

§ суцільним, коли фіксуються всі прояви психічної, розумової діяльності засудженого протягом визначеного часу;

§ вибірковим, коли реєструються тільки ті факти, що безпосередньо відносяться до досліджуваного питання.

§ об’єктивним, фіксується тільки побачена та почута інформація;

§ суб’єктивним, фіксується інтерпретована інформація.

Крім того, метод спостереження може застосовуватись в різних формах,і може бути:

§ безпосереднім,якщо спостереження проводить сам дослідник;

§ опосередкованим, при якому дослідник узагальнює дані, отримані від інших осіб, які проводили спостереження згідно інструкції дослідника.

Метод спостереження цінний тим, що він дозволяє вивчати досліджуване явище безпосередньо в його природних умовах, тому що воно протікає в дійсності.

Цей метод виключає використання яких-небудь прийомів, що могли б внести зміни в природний хід досліджуваних явищ. Завдяки цьому метод спостереження дозволяє пізнати досліджуване явище у всій повноті особливостей його прояву.

Недоліком цього методує те, що само по собі спостереження далеко не завжди дозволяє відокремлювати випадкові факти від закономірних, а тому тлумачення отриманих даних може бути суб'єктивним. Крім того, метод довготривалий, вимагає фіксації багатьох даних, врахування особливостей особистості засудженого (замкнутість, насторожене відношення до досліджень, прагнення одержати від дослідження визначені вигоди тощо).

На основі тільки одних спостережень не можна дати повного наукового пояснення досліджуваних явищ. Для цього організуються спеціальні психологічні досліди або експерименти.