Методи опитування

Вивчення особової справи— тільки початковий етап вивчення особистості засудженого. Вивчення особистості засудженого необхідно продовжувати за шляхом проведення з ним індивідуальної бесіди.

Метод бесіди - це пізнання психолого-педагогічних явищ, особливостей та властивостей через безпосереднє спілкування з особою, яку дослідник вивчає в природних умовах.

Для вивчення засудженого можуть використовуватись два види бесід:

§ ознайомча, яка проводиться із знову прибулим засудженим;

§ поглиблена, яка проводиться повторно, через деякий час, для розширення та уточнення знаньпро засудженого.

Ефективність методу бесіди залежить від ряду умов:

1.Мета індивідуальної бесідиможе бути досягнута тільки в тому випадку, якщо між засудженим і особою, що проводить бесіду, буде встановлений психологічний контакт, якщо засуджений погодиться на відверту розмову.

2. Бесіда повинна носити характер простої і невимушеної розмови, протікати в спокійних тонах, без зайвих докорів, наставлянь і під час відсутності сторонніх осіб. Не можна вести її у формі допиту, тому що в цьому випадку, як показує практика, засуджений прагне уникнути відвертих відповідей.

3. Бесіда припускає постановку питань з боку не тільки співробітника, але і засудженого, що дає більше інформації про нього, ніж тільки відповіді на поставлені запитання.

4. Велике значення має уміння співробітника у ході бесіди одержувати необхідні дані непрямими прийомами та запитаннями.

5. Вибираючи час для бесіди, необхідно знати, які події в житті засудженого відбулися останнім часом, як вони відбилися на його поведінці та настрої. У ряді випадків краще перенести бесіду на інший, більш сприятливий час.

6. До бесіди співробітник повинен підготуватися, а саме:

§ попередньо вивчити особову справу;

§ установити події в житті засудженого останнім часом;

§ продумати мету бесіди;

§ скласти її план;

§ намітити контрольні запитання, щоб перевірити правильність інформації, що повідомляється засудженим.

7. Співробітник повинен знати, з ким він буде розмовляти: з уперше засудженим чи досвідченим злочинцем, з потайливою людиною, чи навпроти, відвертою. Для цього потрібно попередньо поговорити з представниками інших частин та служб установи.

Варто пам’ятати, що засуджений спроможний використовувати бесіду в особистих інтересах (щоб поскаржитися, довести свою невинність). Проте, бесіда в даному випадку є формою вивчення засудженого, за допомогою якої необхідно одержати максимум інформації про життя засудженого, психічний стан, враження, переживання, які недоступні іншим методам (спостереженню й експерименту), або вивченню особової справи.

З чого починати бесіду та в якій послідовності вона має проходити?

Єдиного рецепта тут бути не може.

Все залежить від конкретних обставин, при яких починається бесіда, і від індивідуальних особливостей як засудженого, так і співробітника.

Як правило, вона повинна розпочинатися з питань, що цікавлять засудженого, і які можуть знайти в нього відгук.

Як бути в тих випадках, коли засуджений повідомляє про себе неправильні дані і це знає співробітник?

У таких випадках не слід прагнути швидше викрити співрозмовника в неправді. Зайва квапливість може привести до того, що засуджений замкнеться і взагалі відмовиться розмовляти. Варіанти реакції на таку поведінку засудженого можуть бути різні. В одних випадках доцільно перервати бесіду, в інших — використати іронію, у третіх — наприкінці бесіди вказати на неправильність повідомлених їм даних.

Основними структурними елементами індивідуальної бесіди є:

§ підбір інформації стосовно особистості засудженого, його морально-вольових якостей, характеру, спрямованості тощо;

§ визнання теми бесіди, її мети та спрямованості, складання плану бесіди;

§ налагодження психологічного контакту з засудженим шляхом акцентування уваги останнього на позитивних рисах його особистості, вчинках тощо;

§ отримання додаткової інформації про особистість засудженого і спирання в процесі бесіди на його збережені позитивні соціальні зв’язки та стосунки; з’ясування життєвих планів засудженого, визначення перспектив;

§ аналіз отриманої від засудженого інформації і прогнозування та планування подальшої індивідуально-виховної роботи.

Вимоги щодо підготовки та проведення індивідуальних бесід.

1. Ретельно готуватися до проведення бесіди, обравши актуальну для засудженого тему.

2. Глибоко вивчити особистість засудженого, якого потрібно переконати, знати його погляди, інтереси, прагнення, схильності, індивідуально-психологічні властивості, спрямованість, риси характеру тощо.

3. Визначити конкретну та чітку мету бесіди. До проведення поставити перед собою питання: "Чи буде ця бесіда сприяти переконанню засудженого, формуванню його позитивних якостей?", "Чи примусить вона його замислитися над минулим і майбутнім?", ''Достатньо у мене впевненості, майстерності, аргументів для впливу на свідомість, почуття та волю засудженого?"

4. Розробити план бесіди, ретельно продумати питання й опорні моменти бесіди, перш за все, на що позитивне в особистості засудженого варто спиратися в процесі його переконання.

5. Продумати шляхи встановлення психологічного кон­такту, намітити засоби подолання психологічного бар'єру між вихователем та засудженим.

6. Проводити бесіду невимушене, не нав'язуючи своїх поглядів.

7. Враховувати такі психолого-педагогічні рекомендації, як: "Починайте з похвали та визнання позитивних якостей"; "Спочатку проявіть своє доброзичливе ставлення"; "Чесно спробуйте розглянути становище, що склалося, зі стороннього погляду"; "Замість того, щоб осуджувати людей, спробуйте зрозуміти їх"; "Прояв­ляйте співчуття до думок і побажань іншого"; "Існує лише один засіб переконати когось що-небудь зробити: це примусити його захотіти зробити саме це".

8. Акцентувати увагу засудженого на позитивних якостях його особистості, показати йому те, що заважає і від чого потрібно позбавлятися.

9. Вміти вислухати засудженого, надати йому можливість висловитися до кінця.

10. Активізувати мислення засудженого, вести його до са­мостійних висновків та узагальнень.

11. Для переконання засудженого використовувати порів­няння, зіставлення, різноманітні аргументи, конкретні факти, особливо такі, що можуть істотно вплинути на емоційно-почуттєву сферу психіки.

12. Вміти своєчасно змінювати хід бесіди в потрібному для начальника відділення СПС напряму.

13. Звертати увагу на міміку, жестикуляцію, вираз облич­чя, тон мови засудженого, тобто на все те, що сприяє візуальній діагностиці його психічних проявів; врахо­вувати його настрій, психічний стан.

14. Після проведення бесіди зробити психолого-педагогічні висновки, проаналізувати отриману інформацію, виз­начити ступінь досягнення поставленої мети.

Виконання цих вимог дозволяє значно підвищити результативність переконуючої бесіди та її виховного впливу на засудженого.

Найбільш складним елементом індивідуальної бесіди є встановлення психологічного контакту та подолання психологічних бар’єрів, які виникають в процесі бесіди.

Поширеними помилками при встановленні психологічного контакту з засудженими є:

§ співробітники відразу починають встановлювати мотиви скоєного правопорушення режиму;

§ спонукають засудженого розповісти причини розпаду соціально-корисних зв’язків, тобто починають бесіду з неприємної для засудженого інформації.

Це не тільки не сприяє налагодженню контакту, але й посилює бар'єри нерозуміння, не бажання сприймати ініціатора контакту. В такому випадку важко розраховувати на відвертість з боку засудженого для отримання достовірної додаткової інформації про його особистість. Тут необхідно враховувати, що за час перебування в місцях позбавлення волі у засудженого зростає відчуття емоційної ізоляції, що зумовлює нудьгу, тугу, апатію, фрустрацію.

Тому, співробітникам УВП в процесі бесіди необхідно намагатися, якщо не завойовувати довіру чи прихильність засудженого, то принаймні не викликати роздратованість у нього. В іншому випадку всі намагання проникнути у внутрішній світ засудженого приречені на поразку.

Різновидом бесіди є бесіда (листування) з родичами засудженого.

Бесіда і листування з родичами засудженого - важливий спосіб установлення інформації, що відносяться до його минулого, умов життя, характеру взаємин з рідними, кола знайомств, джерел негативного впливу на поведінку засудженого до скоєння злочину. Цим же методом можна одержати дані про характер засудженого, про його позитивні і негативні риси, нахили тощо.

Перед бесідою з родичами або відправленням їм листа співробітник повинен докладно поговорити із засудженими про характер його взаємин з рідними. Якщо в наявності ворожі відносини, взаємна недоброзичливість чи байдужість, треба з'ясувати причини цього і спробувати в інтересах виправлення засудженого змінити ці відносини. Відомості, отримані від засудженого і родичів, повинні перевірятися.