Асортимент алкогольних напоїв

Спирт - сировина для виробництва алкогольних напоїв, використовується в медицині.

Асортимент алкогольних напоїв, що надходять на ринок України досить широкий і включає декілька груп: горілки, настоянки, наливки, лікери, коньяки, ром, бренді, віскі, виноградні та плодово-ягідні вина.

Горілка - це суміш етилового ректифікованого спирту вищого очищення або спирту екстра з водою, яка пропущена через активоване вугілля, кварцовий пісок з додаванням пом'якшувачів: соди, меду, цукру і профільтрована.

Настоянки - це алкогольні напої, які одержують шляхом купажування різноманітної сировини. За вмістом спирту і цукру їх поділяють на гіркі, напівсолодкі і солодкі (табл. 2.40).

Таблиця 2.40 Класифікація лікеро-горілчаних виробів

Групи виробів	Міцність, % об.	Концентрація, г/100 мл
загального екстракту	цукру
Настоянки гіркі	30-60	0-8	0-7
Настоянки гіркі маломіцні	25-28	-	-
Настоянки солодкі	16-25	9-30	16-30
Настоянки напівсолодкі	0-40	10-12	2-Ю
Наливки	18-30	26-27	25-40
Лікери міцні	35-45	25-50	25-50
Лікери десертні	25-30	35-50	35-50
Креми	20-23	50-60	50-60
Напої десертні	12-16	15-32	14-30

Гіркі настоянки готують на настоях трав, насіння з додаванням ароматичних спиртів, інколи ефірних олій та інших ароматичних речовин. Вони містять 30-60% об. спирту, мають гіркуватий, гіркувато-пряний або пекучий присмак. Цукор при виробництві гірких настоянок, як правило, не використовують, але для пом'якшення смаку деяких настоянок можуть додавати до 1% цукру. Винятком є гірка настоянка «Мисливська», цукристість якої (до 20%) обумовлено на додаванням білого портвейну.

Джин - гірка настойка із морсу ягід ялівця (можжевелових). Міцність 40 - 45%.

Відрізняються вмістом цукру (0 - 50г/см), спирту (12-45%), складом купажу. Оцінка якості - за 10-ти бальною системою: смак-4б., запах - 46., колір - 26.

Асортимент гірких настоянок: Старка, Зубрівка, Лимонна, Звіробій, Українська горілка з перцем.

Джин радянський виготовляють з настою дубової стружки і ароматичних спиртів ягоди ялівцю і малини, а також використовують однорічний коньячний спирт.

Віскі - напій, одержаний витримкою зернового спирту в дубових обвуглених із середини бочках 5 років. Смак смолистий.

Бальзами виготовляють із спиртових настоїв різноманітних трав з додаванням меду, цукрового сиропу, коньяку, карамелену тощо.

Солодкі настоянки одержують шляхом купажування плодово-ягідних морсів і соків, ароматичних спиртів, цукрового сиропу г води. Солодкі настоянки містять від 16 до 25 г/100 мл цукру і від 16 до 30% об. спирту. Асортимент солодких настоянок: Вишнева, Горобина на коньяку, Ювілейна, Дарунок осені тощо.

Напівсоподю настоянки виготовляють з тих же компонентів, що і солодкі настоянки, але вони містять 30-40% об. спирту і 2-Ю г/100 мл цукру.

Наливки виготовляють, як правило, із спиртованих соків і морсів. Вони містять близько 30% об. спирту і 25-40 г/100 мл цукру. Назва наливки відповідає назві того соку або морсу, що переважає в ку-пажній суміші.

Лікери відрізняються від інших видів лікеро-горілчаних виробів підвищеною екстрактивністю і ароматом. Залежно від вмісту цукру і спирту лікери поділяють на міцні, десертні і креми.

Міцні лікери виготовляють з використанням ароматних спиртів і настоїв із ефіроолійної сировини. Вони містять 35-45% об. спирту і 32-50 г/100 мл цукру.

Десертні лікери виготовляють переважно на плодово-ягідних соках і морсах, а також частково використовують ефіроолійну сировину. Вони містять 25-30% об. спирту і 35-50 г/100 мл цукру.

Креми - це різновид десертних лікерів. Вони мають невисоку спіртуозність (20-23% об.) і підвищену цукристість (50-60 г/100 мл).

Ром- це міцний алкогольний напій, виготовлений із ромового спирту, який одержують перегонкою бражки з тростинної цукрової патоки або інших продуктів переробки тростинного цукру (меляси), і витриманий в дубових бочках не менше 3-х років. Він містить до 45% об. спирту і близько 2 г/100 мл цукру.

Коньяк - міцний алкогольний напій, що має специфічний букет і смак, виготовлений з коньячного спирту, одержаного в процесі перегонки молодого виноградного вина з нподальшою довгочасною витримкою цього спирту у дубових бочках.

Відповідно до законодавства Міжнародної організації виноробства та виноградарства (МОВВ) про контроль найменувань за походженням коньяком називаються міцні напої із спирту, одержаного при перегонці виноградних вин, що виробляються у департаменті Шаранта у Франції. Напій, що виробляється в Україні за схожою технологією, на експорт повинен надходити під назвою «бренді». Відповідно до міждержавного узгодження в Україні і країнах СНД назва «коньяк» зберігається для напоїв, що надходять на внутрішній ринок, експортуються у країни СНД та імпортуються з них.

Залежно від термінів витримки та якості коньяки поділяють на ординарні та марочні.

Ординарні коньяки виготовляють з коньячного спирту, який витримується три, чотири або п'ять років. Ці коньяки розрізняються за кількістю зірочок (три, чотири або п'ять).

Марочні коньяки виготовляють з коньячних спиртів, що витримувалися у дубових бочках не менше шести років. їх поділяють на такі групи:

- «KB» - коньяк витриманий (коньячний спирт, витриманий не менше шести років);

- «КВВЯ» - коньяк витриманий вищої якості (коньячний спирт, витриманий не менше восьми років);

- «КС» - коньяк старий (коньячний спирт, витриманий не менше десяти років);

- «ДС» - коньяк дуже старий (коньячний спирт, витриманий не менше п'ятнадцяти років).

На маркуванні французьких коньяків використовують букви латинського алфавіту - початкові букви відповідних англійських слів:

- Е - «спеціальний»;

- F - «чудовий»;

- V- «дуже»;

- О-«старий»;

- S - «прекрасний»;

- Р-«блідий»;

- X- «екстра».

Наприклад, поєднання букв VS на пляшці з коньяком є свідченням того, що ви маєте справу з «дуже прекрасним» коньяком.

Бренді - міцний алкогольний напій, виготовлений з дистиляту виноградного вина або зброджених плодово-ягідних соків.

За способом виготовлення і міцністю розрізняють три різновиди бренді:

- міцний бренді (80-90% об.), одержаний дистиляцією зброджених соків, використовується для виготовлення міцних вин;

- граппа (70-80% об.) виробляється дворазовою дистиляцією пресованої мезги після її збродження;

- бренді (57-72% об.), виготовлений тільки з вина і збродже-них соків і витриманий певний час.

Віскі - міцний алкогольний напій, що виготовляють із сирого спирту, одержаного при перегонці збродженого зернового сусла і витриманого у дубових обпалених всередині бочках більше чотирьох років. Міцність цього напою 45% об.

Вина - це алкогольні напої, одержані внаслідок спиртового бродіння виноградного або плодово-ягідного соку. Вони суттєво відрізняються від інших алкогольних напоїв. Перш за все натуральним хімічним складом, який обумовлений складом сировини (винограду, плодів та ягід). Крім того, вина містять значно менше алкоголю (10-20% об.).

Асортимент виноградних вин досить широкий. Вина, що надходять на ринок України, поділяють на групи за різними ознаками.

Столові	Кріплені	Ароматизовані	Ігристі	Шипучі
сухі, напівсолодкі	напівсолодкі, солодкі, лікерні, міцні	десертні, міцні	брют (до 1% цукру), сухі (3-3,5% цукру), напівсухі (6-5,5%), напівсолодкі (8-8,5%), солодкі (10-10,5%)

За однорідністю сировини вина можуть бути:

- сортові (виготовляють з одного ампілографічного сорту винограду);

- купажні (виготовляють із суміші ампілографічних сортів винограду - сепаж, або із суміші виноматеріалів - купаж).

Залежно від ступеня насиченості вуглекислотою виноградні вина поділяють:

- на тихі (не містять надлишку вуглекислоти);

- ігристі (містять надлишок вуглекислоти, що накопичується природним шляхом у процесі вторинного бродіння виноматеріалів у герметично закритій тарі);

- шипучі або газовані (штучно насичені вуглекислотою шляхом сатурації)

Залежно від кольору вина бувають:

- -білі;

- рожеві;

- -червоні.

Залежно від технології виготовлення вина поділяють на п'ять груп:

· столові;

· кріплені;

· ароматизовані;

· ігристі;

· -шипучі.

У межах кожної групи виділені підгрупи вин, що відрізняються між собою вмістом спирту та цукру: Таблиця 2.41 Класифікація виноградних вин

Група вина	Вміст
Спирту, % об. | Цукру, г/100 мл
Вина, що не містять надлишку вуглекислоти
Столові:
Сухі	9-14	До 0,3
Напівсухі	9-14	0,5-2,5
Напівсолодкі	9-12	3-8
Кріплені
Міцні	17-20	0,2-12
Десертні напівсолодкі	14-16	5-12
Десертні солодкі	15-17	14-20
Десертні лікерні	12-16	21-35
Ароматизовані
Міцні	16—18	6-Ю
Десертні
Вина, що містять надлишок вуглекислоти
Насичені природним шляхом
Шампанське	10,5-12,5	0,1-10,5
Ігристі вина	10,5-13,5	3-12
Натуральні напівсолодкі ігристі	9-12	3-8
Насичені вуглекислотою штучно
Шипучі, газовані	9-13	3-5

Залежно від якості й термінів витримки тихі вина поділяють на:

- ординарні;

- марочні;

- колекційні.

Ординарними є вина, що надходять у реалізацію не раніше ніж через 3 місяці після виробництва.

Ординарне вино не може бути марочним навіть після тривалої витримки.

Марочні - це високоякісні вина, що з року в рік зберігають якість, відповідно до прийнятого для даної марки еталона і витримані у підвалах більше одного року. Виробляють їх з кращих сортів винограду в окремих виноробних районах або мікрорайонах за спеціальними технологіями.

Терміни витримки марочних вин:

- сухі столові - не менше 1,5 року (рахуючи з 1 січня наступного за врожаєм року);

- міцні й десертні - не менше 2 років (вина з мускатних сортів винограду витримують не менше 1,5 року).

Колекційними називають марочні вина найбільш високої якості, додатково витримані не менше 3 років у пляшках.

Асортиментна фальсифікація алкогольних напоїв частіше за все відбувається за рахунок підміни високоякісних витриманих марочних видів більш дешевими ординарними.

Оцінка якості вин і коньяків здійснюється за 10-ти бальною шкалою: смак -5 балів, букет - 3 бали, типовість - 1 бал, прозорість - 0,5 бала, колір - 0,5 бала.

Зберігають вина в горизонтальному положенні 3-6 місяців.

В умовах сьогодення алкогольні напої належать до товарів, які найбільш часто фальсифікуються. Це пов'язано з тим, що реалізація цих товарів приносить великі доходи і виробникам, і реалізаторам, тому спокуса підробити і тим самим збільшити обсяги реалізації цієї продукції шляхом розведення водою або технічним спиртом завжди має місце. При цьому моральний бік справи «виконавців» таких підробок не хвилює. Випадки отруєння недоброякісними алкогольними напоями зі смертельним кінцем і тяжкими наслідками для здоров'я людини фіксуються дуже часто в багатьох регіонах країни. Основної шкоди життю і здоров'ю людини завдає фальсифікація алкогольних напоїв шляхом часткової або повної заміни етилового спирту технічним, який містить у своєму складі підвищену кількість сивушних масел, метилового спирту, альдегідів, кетонів, фурфуролу, що викликають отруєння різного ступеня тяжкості і навіть смерть. Крім того, при вживанні метилового спирту можлива часткова або повна втрата зору.

Фальсифікація якості алкогольних напоїв відбувається за рахунок розведення водою, внесення добавок, що не передбачені рецептурою, повною або частковою заміною етилового спирту теіцним тощо.

Щодо лікеро-горілчаних виробів зустрічається технологічна фальсифікація напоїв шляхом заміни натуральної сировини (Спиртованих морсів, соків, настоїв трав) синтетичними ароматизаторами, підсолоджуючими речовинами та барвниками, гліцерином. Деякі з цих замінників належать до харчових добавок і, якщо їх кількість не перевищує гранично допустимі норми, то вони не можуть заїдати шкоди організму. Але при цьому споживачі мають справу не тільки з фальсифікацією якості, але й з інформаційною фальсифікацією, оскільки одержують за свої гроші не той продукт, який хотіли Придбати, а товар з іншими властивостями.

Про спосіб визначення штучних барвників, заснований на зміні рН середовища, вже йшлося в розділі «Безалкогольні напої».

Якщо синтетичні ароматизатори виготовлені на жирових розчинниках, то їх можна визначити шляхом розтирання декількох краплин напою між пальцями. При цьому під кінець розтирання, Коли спирт і вода випаровуються, залишиться відчуття маслянистості На пальцях. Але такий спосіб не дасть бажаних результатів, якщо ароматизатори виготовлені на спиртових розчинах.

Фальсифікацію горілки можна виявити навіть при зовнішньому огляді пляшки. ЇЇ ознаками можуть бути: нечітка, невиразна матова етикетка на неякісному папері, нещільна закупорка, невідповідність першої літери, що виштампувана на ковпачку, її напису на етикетці, нечітка штамповка на ковпачку, наявність сторонніх домішок що видно неозброєним оком.

Ковпачок з гвинтовою нарізкою не повинен прокручуватися навколо своєї осі. На заводax-виробниках такі пляшки відбраковуються.

При огляді алюмінієвого ковпачка «алка» з «язичком» необхідно звертати увагу на те, наскільки щільно краї такого ковпачка полягають до скла пляшки. У фальсифікованому напої краї ковпачка прилягають нещільно з дрібними «хвильками». У пляшках, що закупорені в умовах виробничого підприємства, нижні краї ковпачка гладенькі і добре прилягають до скла пляшки.

Розглядаючи етикетку із зворотного боку на заводській етикетці чітко видно або декілька рівних смужок клею, або клей утворює рівне суцільне покриття. При виробництві горілки на підпільних підприємствах клей частіше за все наносять щіточкою, і тому на зворотному боці етикетки видно сліди від щіточки.

Ознакою фальсифікації горілки може бути і наявність «кільця жорсткості» на внутрішній поверхні пляшки. Такий недолік може з'являтися у горілці, для виробництва якої використовувалася звичайна, не пом'якшена вода.

Розведення алкогольних напоїв водою можна встановити органолептичним методом (при наявності води більше 30%). При додаванні меншої кількості води встановити таку фальсифікацію органолептичним методом досить важко. У цьому випадку можна використати простий фізичний метод визначення густини водно-спиртового розчину за допомогою ареометра. У табл. 2.42 наведено дані щодо густини водних розчинів етилового спирту і відповідний цим даним вміст спирту за масою і об'ємом.

Таблиця 2.42 Густина водних розчинів етилового спирту (при 15°С)

Густина, г/см3	Вміст спирту, %
за об'ємом	за масою
0,9792
0,9752		16,3
0,9712		19,6
0,9647	"ЗО	24,7
0,9571		29,9
0,9512		33,4
0,9448
0,9339		42,5
0,9259		46,3
0,9131		52,2

Заміну високоякісного спирту низькоякісним або технічним можна визначити за масовою часткою ефірів, сивушних масел і вільних кислот.

З найбільшою імовірністю і точністю наявність будь-яких домішок у горілці, вині і лікеро-горілчаних виробах можна визначити методами хроматографії, яка дозволяє ідентифікувати понад декілька десятків різних сторонніх домішок в алкогольних напоях. Газорідинні хроматографи і хромато-масспектрометри, обладнані комп'ютерними системами і банком мас-спектральних даних, дозволяють за декілька хвилин провести повний якісний і кількісний аналіз напою з метою визначення в ньому різних органічних домішок. Але проведення такого аналізу можливе лише в спеціалізованих лабораторіях, де є спеціальне дороге обладнання і висококваліфікований персонал. Цей метод існує у діючих стандартах визначення якості алкогольних напоїв.

Разом з тим існує цілий ряд простих методів, які дозволяють визначити в алкогольних напоях сивушні масла, фурфурол, альдегіди, кетони в звичайних хімічних лабораторіях і навіть у домашніх умовах при наявності відповідних хімічних реактивів.

інколи досить провести якісну реакцію на наявність небажаних домішок, щоб захистити споживача від придбання фальсифікованої продукції.

Визначити в горілці фурфурол можна у такий спосіб. Налити в склянку 20 мл проби горілки, додати 3 краплі концентрованої соляної кислоти і перемішати скляною паличкою. Потім у цю суміш додати 10 крапель безбарвного аніліну. Якщо розчин набуває яскраво-червоного кольору, який за кольором нагадує малиновий сироп, проба містить фурфурол у великій кількості.

Сивушні масла мають специфічний запах, який набуває і напій, якщо в ньому міститься більше ніж 0,1% об. цих речовин. Визначити ці домішки можна легко - досить декілька крапель горілки розтерти долонями; поява специфічного запаху свідчить про наявність сивушних масел. Чиста горілка, в якій сивушні масла відсутні, такого запаху немає.

Метод Готфруа якісного визначення сивушних масел використовується досить часто.

У чисту скляну пробірку налити до половини її об'єму досліджуваний безбарвний алкогольний напій, додати 2-3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і стільки ж бензолу. Суміш обережно треба нагріти до появи ознак кипіння, потім повільно охолодити. Якщо зразок не містить сивушних масел, то суміш набуває жовтуватого забарвлення. У тому випадку, коли суміш забарвлюється в темно-бурий колір із зеленуватим відтінком, можна робити обґрунтований висновок- напій має у своєму складі сивушні масла.

В основі стандартного методу визначення сивушних масел (ГОСТ 5964-82 «Спирт этиловый. Правила приемки и методы анализа») реакція, що відбувається між сивушними маслами, розчином саліцилового альдегіду і сірчаною кислотою. Внаслідок цієї реакції утворюються забарвлені речовини.

У дві пробірки об'ємом по 45 мл налити по 10 мл особливо чистої сірчаної кислоти і обережно по стінках долити декілька крапель (3-4) 1% розчину у безсивушному і безальдегідному спирті саліцилового альдегіду. Потім в одну пробірку долити 5 мл досліджуваного спирту, а в другу - 5 мл типового розчину суміші вищих спиртів (амілового, бутилового, пропілового, гексилового). Пробірки закрити корками, суміш перемішати і залишити при температурі 20°С на 20 хв. Після цього візуально порівняти забарвлення контрольногоі дослідного зразків на білому фоні. Забарвлення дослідного зразка при відсутності в ньому сивушних масел повинно бути менш інтенсивним, ніж забарвлення контрольного зразку. Порівняти інтенсивність забарвлення розчинів можна за допомогою фотоелектроколориметра в зеленому світлі. При такому noрівнянні можна визначити і кількість сивушних масел. Виявлення альдегідів і кетонів у складі горілки засновано на їхній здатності забарвлювати знебарвлений сірчистою кислотою розчин фуксину. Для приготування знебарвлене го розчину фуксину 0,22 г основного фуксину розтирають у ступці з невеликою кількістю (5-6 крапель) дистильованої води, суміш без втрат переносять у мірну колбу і додають 150 см3 дистильованої води з температурою 95-98°С. Для повнога_розчинення фуксину колб у ставлять на водяну баню (95-98°С) на 1 год. Розчин охолоджують да 20°С, переносять у склянку із темного скла, доводять об'єм до позначки 400 см3, додають 20 см3 розчину сірчистого натру з густиною1,29Ог/см3іЗсм3 концентрованої сірчаної кислоти густиною 1,83 0 г/см3. Цей розчин витримують 12 год при температурі 8-10°С, а потім використовують для проведення аналізів.

При визначенні наявності альдегідів водно-спиртовий розчин повинен мати не більше 40% спирту. Тому якщо досліджується горілка міцністю 40%, то її водою не розводять.

20 см3 досліджуваної горілки наливають у пробірку, додають 1 см3 виготовленого раніше фуксинсірчаного розчину з ма зовою часткою оцтової кислоти 2%. Пробірку закривають пришліфованою пробкою, перемішують, потім додають ще 2 см3 фуксинсірчгного реактиву,

знову перемішують і ставлять на водяну баню з температурою 20°С на 30 хв. Внаслідок реакції утворюється комплексна сполука, що має червоно-фіолетове забарвлення, інтенсивність якого може бути використана для кількісної оцінки вмісту альдегідів-за допомогою спектрофотометра при довжині хвилі 536 см.

Існують декілька способів встановлення підробки горілки.

Перший спосіб: налийте невелику кількість1 горілки у кришечку від склянки і підпаліть її. Нормальна горілка міцністю 40% об. горить слабким голубуватим полум'ям. Якщо горілка не буде горіти або спалахує як бензин - треба звернути увагу на якість такої горілки.

Другий спосіб, перебовтати горілку у склянці. Якщо горілка дуже розбавлена водою, то пузирчики у склянці будуть великими, а в натуральній горілці при перебовтуванні утворюється «змійка» з дрібних бульбочок.

Третій спосіб: після відкупорювання пляшки з горілкою треба глибоко вдихнути з неї. Якщо відчувається різкий неприємний «не-горілчаний» запах, то вживати такий калій небезпечно. Запах ацетону є ознакою того, що горілка виготовлена із синтетичного спирту, підвищений вміст кротонового альдегіду та сірчаних сполук буває в горілці, що виготовлена з технічного гідролізного спирту.

Четвертий спосіб: треба звернути увагу на наявність етикеток на пляшці з горілкою. На пляшці повинно бути три етикетки - одна на шийці, а дві - на самій пляшці - одна проти одної.

Виноградні вина - це продукт, який дуже часто піддається фальсифікації. Це пов'язано з тим, що якість вина залежить від багатьох факторів, що дуже важко постійно мати сировину із заданими технологічними властивостями. Тому винороби в усі часи намагалися знайти методи «виправлення» кислих, низькоякісних вин, щоб приховати їхні недоліки і зробити придатними для вживання. Можна виділити такі основні види фальсифікації виноградних вин.

Фальсифікація виноградного вина малоцінними продуктами. Це досить розповсюджений спосіб фальсифікації вина як при виробництві, так і під час реалізації. Внаслідок такої фальсифікації змінюється інтенсивність кольору, насиченість букета, міцність вина. У процесі такої фальсифікації намагаються виправити фальсифіковані вина додаванням різних хімічних компонентів (спирту, частіше -технічного, цукрозамінників, синтетичних підфарбовувачів).

Галізація вина. Це спроба «виправити» вина низької якості з підвищеною кислотністю. Для цього у надмірно кисле вино додають воду, а потім нормалізують таку суміш за міцністю і кислотністю відповідно до вимог стандартів.

Шапталізація вина. Кисле сусло обробляють лужними реактивам а, а потім додають цукор до або під час бродіння.

Петіотизація вина. У процесі виготовлення вина зброджується цукровий сироп, настояний на вижимках, що залишилися після видалення виноградного соку. Таке вино видають за витримане «старе» вино, оскільки в цих винах немає винного каменю, який в натуральних винах випадає в осад тільки при довгочасній витримці високоякісних марочних вин.

Шеєлізація вина або додавання гліцерину. Ця операція використовується для зменшення кислотності, гіркоти, підвищення солодкості вина, а також для того, щоб припинити процес бродіння.

Використання консервантів для прискорення технологічного процесу. Частіше за все використовується саліцилова кислота для консервування дешевих вин, що можуть швидко прокисати, а також вин. які не проходили стадії витримки і зберігання.

Підфарбовування вин використовують для приховування інших підробок (розведення водою). Але відомі випадки, коли малоцінні білі вина перефарбовувалися у червоні. Для цієї мети використовують як природні (ягоди бузини, чорниці, настій буряка), так і синтетичні (індігокармін, анілінову та антраценову фарби, фуксин) барвні речовини.

Виготовлення штучних вин. Для виробництва таких вин не потрібен виноградний сік. Вина виробляють із суміші добре підібраних компонентів, що дозволяють органолептично сприймати такий продукт як виноградне вино. До складу таких компонентів входять вода, цукор, дріжджі, винокислий калій, кристалічна винна та лимонна кислоти, гліцерин, етиловий спирт, енантовий ефір і інші речовини залежно від «рецептури».

За шампанське сьогодні можуть видавати звичайне ординарне сухе біле вино штучно насичене вуглекислим газом, а інколи сатурації піддають навіть не вино, а суміш спирту, води, синтетичних ароматизаторів, цукру і лимонної кислоти.

Найбільш розповсюдженими методами фальсифікації коньяку є:

- прискорення процесу витримки коньяку за рахунок додавання у бочки дубової стружки;

- прискорення процесу витримки коньяку за рахунок підігрівання коньячного спирту;

- заміна коньячного спирту водно-спиртовим розчином з додавання карамелену та інших компонентів, які наближають смак і запах суміші до натурального продукту;

- використання штучних ароматизаторів «бренді».

У процесі витримки в дубових бочках у коньячний спирт переходить частина хлорофілу, тому при наливанні у келих натурального коньяку завжди можна помітити зеленуватий відтінок, особливо це стосується марочних коньяків, що піддавалися довготривалій витримці. Крім того, у натуральних коньяках обов'язково присутній спирт метанол (20-120 мг%), оскільки коньячні спирти не так ретельно очищують, як звичайний спирт.

Наведені дані свідчать: усі види фальсифікації пов'язані з обдурюванням споживачів, тому що під виглядом натурального високоцінного продукту пропонується продукція з невідповідними споживними властивостями. При цьому необхідно також пам'ятати і про те, що фальсифіковані продукти завдають не тільки моральних і матеріальних збитків, але можуть викликати серйозні отруєння і захворювання.