Власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані:
1) забезпечувати використання землі відповідно до цільового
призначення та умов її надання;
2) ефективно використовувати землю відповідно до проекту
внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість,
застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати
погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї
господарської діяльності;
3) здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель,
передбачених статтею 84 цього Кодексу;
4) своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за
землю;
5) не порушувати права власників інших земельних ділянок і
землекористувачів, у тому числі орендарів;
6) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі
зрошувальних і осушувальних систем;
7) дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо
охороняються;
8) додержувати правил добросусідства:
дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід
до доріг загального користування, а також для спорудження або
ремонту межових знаків та споруд;
не чинити перешкод у проведенні до суміжної земельної ділянки
необхідних комунікацій;
вживати заходів до недопущення можливості стоку дощових і
стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на
суміжну земельну ділянку.
26. Право землекористування є системою закріплених у земельному законодавстві правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з добуванням корисних властивостей земельних ресурсів.
Право землекористування як важливий правовий інститут правомочності землекористувача і земельного правовідношення ґрунтується на фундаментальних конституційних положеннях та вимогах земельного законодавства. Йому притаманні певні принципи як основні засади його правового регулювання. Вони відображені у загальних принципах земельного законодавства, передбачених ст. 5 ЗК, закріплені в йогонормах, присвячених правовому регулюванню використання окремих категорій земель, є складовою частиною змісту прав і обов’язків землекористувачів тощо. Основними принципами права землекористування є: його похідність від права власності на землю; використання земельних ділянок за основним цільовим призначенням; раціональне використання й ефективна охорона земельних ресурсів; поєднання особливостей використання землі як основного засобу виробництва, просторово-територіального базису і природного ресурсу; пріоритетність екологічної безпеки при використанні земельних ресурсів; гарантованість прав на земельні ділянки і прав землекористувачів тощо. Не всі ці принципи належать до права землекористування, у зв’язку з чим вони не дістали повного відображення у земельному законі. Цим обумовлюється необхідність розгляду деяких з них стосовно до права землекористування. (674)